Ці статті позначені тегом історія

Розчарування

· · Коментарів немає

Був час, коли люди твердо знали своє місце. Тепер же, розчаровуються в ньому. Розчарувалися у Леніні, у Гітлері. Згодились на тому, що попередній шлях був невірний і треба йти до демократії. Пішли до демократії. Ніби й з’явились товари на полицях хороші, у яскравій упаковці, а якось воно не так, як насправді душа бажала. Трошки скепсису добавилось. Назад? Так, був час, коли комуняка Симоненко ледь Президентом не став. Згодились на тому, що демократія — хороша ціль, але йдемо дорогою, яка до неї не веде. З’явились політики, які пообіцяли «не словом, а ділом» іти до демократії. Європа! Звучить так, як колись звучало слово «комунізм». Мрія, що у осяжному майбутньому розміщена. Пішли, значить, «тим» шляхом. Але знову розчарування! Не виконав обіцянки Ющенко, не виконала й Тимошенко. Ослабли, допустили до влади Проффесора. Дехто вірив, що краще йти до Росії. Й вони розчарувалися. Тих хто не розчарувався так мало, що це тільки підтверджує тенденцію.

Яка зараз культура пішла? Цинізм! Доктор Хаус нашим людям подобається. Доктор Хаус такий же зневірений в усьому, як і типовий українець. Містер Фріман — те саме. Південний парк… Впали ідоли. Людина стала сама по собі, без вождів, без авторитетів, без провідників, без наставників.

Навіть попса здулася. Раніше якось було більше зірок і їхніх фанів. Бітлів і Івасюка любили всі. Фільми про героїв, які рятують світ чи хоча б свою країну. І слухати поп-музику якось і не соромно було. Інтелігентні люди поп, і робили, і слухали. Розчарувалися… Героїзм пропав з кіно. Кожен став старатися показати себе як оригінальну, нонконформістську, креативну особистість. Бути як всі в певних колах уже стає непристойно і підозріло (готуються розчаруватися і у тобі при першій нагоді). Ти ризикуєш випасти із соціуму, якщо не зможеш знайти свою фішку. Ну але так, щоби без понтів. Спільноти індивідуалістів — парадокс.

А просто людське виходить назовні. Що ж тепер втрачати? Будь собою, а не будь як всі. Цей гуманізм будується на зневірі в людях. Знову парадокс.

До чого воно йде — хтозна. Порада моя така: будьте гнучкими у цьому світі, але не ламайтеся.

Категорія: Інша думка

Хороше і погане за 20 років

· · Один коментар

Спеціально до Дня Незалежності захотілося накинути список хорошого і поганого, що сталося в Україні за 20 років. Список навмисно невпорядкований і суб’єктивний, щоб охопити якнайширші кола суспільних явищ. Багато явищ, на диво, мають дві сторони: хорошу і погану. Дещо не є прямим наслідком незалежності і відходу від соціалістичного ладу, а тільки наслідком технологічного прогресу. Але з пісні слів не викинеш: був би СРСР з тоталітарною системою, то і в Інтернет би заходили, в найкращому випадку, через Великий Радянський Файрвол. :)

Хороше
  1. Збулася мрія багатьох поколінь українських патріотів.
  2. Українська мова здобула статус державної і її становище не таке вже й погане. Навіть, керівництво держави публічно розмовляє українською щоб зберегти status quo.
  3. Перейшли до ринкової економіки. Тепер кожен може займатися підприємницькою діяльністю, мати у власності землю, квартиру тощо.
  4. Прогрес у фінансовій сфері. Приватні банки, гривня і валюта, кредити й депозити, покупки в розстрочку, банкомати й платіжні термінали.
  5. Одні з найбільших змін відбулися в торгівлі. Тепер маємо безліч маркетів, магазинів, торгових центрів, більший асортимент, краща упаковка, відсутність дефіциту, черг, підвищилась культура обслуговування. Багато товарів імпортні.
  6. Раніше люди жахливо вдягалися, будували сірі панельні будинки і, схоже, й не помічали своєї естетичної убогості. Тепер же, навіть, дешева турецька футболка виглядає порівняно привабливо.
  7. Можна поїхати в іншу країну. Нехай в більшість країн й потрібна віза, але це набагато краще, ніж «холодна війна».
  8. Захищені права й свободи громадян. (відносно)
  9. Вибори, багатопартійність.
  10. ЗМІ більше не поливають нас рафінованим позитивчиком вперемішку з «благородним» гнівом.
  11. Інформаційні та цифрові технології: комп’ютери, Інтернет, мобільний зв’язок, GPS тощо.
  12. Просто дам посилання на цю статтю: 50 things that are being killed by the internet. [скороч. укр. переклад]
  13. Наслідки комп’ютерної революції: можливість отримувати будь-яку культурну і довідкову інформацію через Інтернет (Google, Вікіпедія, торенти), постійно бути на зв’язку… ой, на це треба окрему статтю.
  14. Покращення у технологіях виробництва побутової техніки, її асортимент і функціональність збільшилася.
  15. Екологічний стан покращився внаслідок припинення роботи багатьох підприємств і, в меншій мірі, зародження екологічної свідомості.
  16. Нове покоління культурної еліти. Культурний процес не припиняється.
  17. Не заставляють іти в жовтенята-піонери-комсомольці.
  18. Коли захворієш, не потрібно скандалити до безплатної, а отже бюрократичної системи медицини. Коли маєш гроші, то будуть належно лікувати.
  19. Дізнаємося історичну правду, яку приховували в СРСР.
  20. Знайомимося з літературою та іншими мистецькими творами, які були заборонені в СРСР.
  21. Запізніла сексуальна революції і її наслідки.
  22. Можна критикувати владу і суспільний лад (безлад).
  23. Бидло більше не вірить в казочки про комунізм.
Погане
  1. Розвалена промисловість і сільське господарство; інфраструктура потребує термінового оновлення.
  2. Багато підприємств після приватизації потрапили не в дуже хороші руки.
  3. Багато товарів стали поганої якості. Особливо це стосується продовольчих товарів. Тепер стало нормою використовувати шкідливі для здоров’я харчові добавки, робити меблі з ДСП, взуття з дешевого шкірозамінника.
  4. Не можна поїхати в країни пост-СРСР без закордонного паспорту, візи чи обмеження терміну перебування.
  5. ЗМІ поливають нас шок-негативчиком вперемішку з вульгарщиною.
  6. Наука занепадає, рівень освіти ледве тримається, повага до науки зменшується.
  7. Кожен дурень може написати в Інтернет свою дрібну думку і стає важко знайти у цьому інформаційному смітті щось цінне.
  8. Нові розваги, що тягнуть геть від реальності.
  9. Поляки тепер живуть краще за нас. :)
  10. Не маємо достатньо власних енергоресурсів.
  11. Президент — зек.
  12. Пластик! Ним смітять і належним чином не утилізують.
  13. Держава не забезпечує роботою усіх.
  14. Фактично немає безплатної медицини і освіти.
  15. Вища освіта більше не є надійним показником професіоналізму, ерудованості і культурності людини.
  16. Дехто пристрастився поділяти країну на захід і схід.
  17. Бидлу пофіг.

Запрошую доповнювати список в коментарях. :)

Слава Україні!

Категорія: Різне

Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть

· · Один коментар
Початок

Коли все починалося, то виглядало дуже переконливим. Здавалося, у цієї ідеології є все, щоб переробити світ на краще. Така чудова заміна для християнства! Ніякого очікування раю — комунізм будуємо уже при житті. І ніякої сліпої віри, а науковий метод. Християнство для декого виявилося непереконливим, хоча з його прийняттям Західна цивілізація не зупинилася в розвитку і не стала жертвою більш успішних сусідів, а, навпаки, розширилася і стала мати культурний вплив майже у всьому світі. Але так сталося, що стару культуру та спосіб життя засудили і про принцип «Працює — не чіпай» не подумали.

Час слави

Можливо, якби я жив до 1917 року, то теж став би комуністом. Але хибність комуністичної ідеології почала виявлятись уже на перших етапах її практичного застосування. Маркс казав, що комуністична революція має відбутися одночасно у всьому світі. Ленін же подивився, що так зробити неможливо і повідомив товаришів, що революція буде відбуватися у кожній країні по черзі, поки весь світ не перейде до комуністичного ладу. Відбулася зміна масштабу. І Ленін же першим, здається, почав практику чистки партії, не переймаюсь, дуже, гаслом «Пролетарі всіх країн — єднайтеся».

Читати далі >>

Категорія: Україна

Цивілізаційний розкол України, якого нема

· · 3 коментарів

Дню Соборності України присвячується

В станах, як вільних українців, так і здеморалізованих людей поширилося та закріпилося переконання, що Україна (при першому наближенні) поділена на Схід і Захід. Нині цей поділ дещо втратив свою чіткість, але на третьому турі виборів-2004 за Ющенка у Тернопільській області проголосували 96,03%, а за Януковича у Донецькій — 93,54%. Замовчувати цей геополітичний поділ було би маніпулятивною брехнею, яка характерна для тоталітарних держав. Тому не дивно, що він є одними з улюблених тем і аргументів у політичних дискусіях. Зате дивно, що його тлумачать одним способом. І цей спосіб має вади.

Вади географічні
  1. Із загальної картини випадають дві області: Закарпатська і Чернівецька. У Закарпатській області в третьому турі виборів-2004 Ющенко набрав лише 67.45%, при тому, що у сусідніх Львівській і Івано-Франківській областях цей показник був вищий 90%. Закарпатська область тепер єдина у Західній Україні, яка не має представників ВО «Свободи» у обласній раді. Також, думаю, пам’ятаєте криміналізовані вибори мера у Мукачевому за кілька місяців до того. У Чернівецькій області Ющенко також був менш популярним — 79.75%.
    Ці області розташовані на крайньому Заході України. Вони мають довгі кордони з Євросоюзом і місцеві жителі часто бувають там. У них переважає сільське населення, не було Голодомору, радянська влада прийшла пізніше. За цими ознаками, уся Західна Україна мала би голосувати однаково.
  2. Вважається, що Україну поділяє на дві приблизно рівні частини цивілізаційний розкол. Західна і Центральна Україна належить до Західної (Європейської) цивілізації, а Східна і Південна — до Східної (Азійської). Тоді ця межа має простягатися також за межі України. Білорусь і Молдову варто віднести до Сходу. Тепер, якщо провести межу між Сходом і Заходом, то побачимо, що Європа показує Азії «язик» з кінчиком на Сумах. А на корені цього «язика» «язви» на місці Закарпатської і Чернівецької областей. Як таке може бути на території з одноманітними географічними умовами? Якби справді через Україну проходив цивілізаційний розкол, то Білорусь і Молдова належали б до Заходу, а в Україні ця межа лежала б західніше — десь по Дніпру.


Переглянути «Язик» Західної цивілізації на карті більшого розміру
Читати далі >>

Категорія: Інша думка

«Мала Русь» — звучить гордо

· · 6 коментарів

Серед сучасних українців поширений міф, що назви «малорос» і «Малоросія» вигадано русифікаторами. Нібито для того, щоб виділяти українців не як окрему націю, а як складову єдиного російського народу. Але істина лежить набагато глибше.

Багато патріотів знають наведені тут факти і цю тему я уже піднімав у попередній статті, але все-таки вирішив зупинитися на ній детальніше. Назва «Мала Русь» виникла у 14-ому столітті, коли московський народ тільки починав формуватися. І цю назву вигадали не вороги, а візантійські священники по аналогії із Малою і Великою Греціями. Малою Грецією називали метрополію, землі споконвіку заселені греками, а Великою — грецькі колонії. У Польщі також є Малопольща — землі поблизу Кракова і Великопольща. Ці назви досі вживаються офіційно.

Читати далі >>

Категорія: Мова

Микола Аркас – Історія України-Руси

· · 2 коментарів

Цим постом започатковую нову тематичну категорію на цьому блозі: «Книги». Я читаю книжку і роблю по ній ніби анотацію, але з особистими міркуваннями. Це може бути паперова, електронна або аудіокнига. Українською, російською, білоруською, а в майбутньому, напевно, і англійською мовами. Тематика книг також не обмежена: від різних жанрів художньої літератури до книг по програмуванню, ремонту et cetera. Бачу великі вигоди з написання таких постів і для себе і для читачів блогу. Недарма ж «Просвіта» не просто видавала книги, але й вела активну громадську діяльність. Моєю мрією було б, якби навколо цієї категорії збудувалася б стійка і лояльна спільнота.


Микола Миколайович Аркас (1852–1909) має трохи неоднозначну біографію. З однієї сторони, внук грека за національністю, син адмірала Чорноморського флоту і сам зразково служив у російському війську. А з іншої, він заснував, очолив і фінансував миколаївську «Просвіту», написав оперу «Катерина» за поемою Т. Шевченка і сам предмет цього допису.

Читати далі >>

Категорія: Книги

Історія незалежної України. Частина 7. Додаток

· · Коментарів немає

За той час, поки я писав цикл про історію незалежної України, в мене виникали нові думки про часи, які вже були описані. Дещо, взагалі, важко причепити до якого-небудь періоду. Тому в останній статті циклу пишу розрізнені думки на дану тему.

Отруєння Ющенка

Насправді, мої роздуми про отруєння Ющенка належать до теорій змови. Їх дуже важко довести, однак важко й заперечити. Легко лише захопити читача емоціями, бо в кожному з нас сидить бажання знайти прихованого недоброзичливця.

Отже, спочатку Помаранчева революція мала відбутися за її гаслами. Українська держава мала повністю переродитись. Навіть, олігархи, які стояли за Ющенком, мали пристосуватися до умов справжньої демократіїї і стати багатіями європейського зразка. Люди тоді, єдиний раз за десятки років, були готовими на радикальні зміни. Все йшло до цього і завадити могли тільки зовнішні сили. Уявіть собі розмову тих самих недоброчичливців, яких ми вишукуємо, із Ющенком.

— Не будеш слухатись, ми зробимо так, що отруєння дасть ускладнення.

Доцільно повністю усувати сильних особистостей. Таких як Чорновіл чи Гонгадзе. А слабких достатньо залякати. Ющенко зламався. Можливо, не відразу і він дійсно спочатку щиро вірив, що «У вас не вистачить камазів.» Але тепер ми бачимо, що Президент намагається щось зробити за принципами, але це все напівзаходи і стає основою для анекдотів.

Отруєння Ющенка, мабуть, і стало останньою краплею у чаші терпіння українського народу. Але яке це тепер мало значення? Більше того, революція виявила хто є хто в українській політиці. Партії, які були ще мало пов’язані з великим бізнесом, ввійли до складу «Нашої України», втратили ідеологію і стали дешевими «кнопконатискальниками». Мабуть, серед цих депутатів багатьом теж погрожували. Революція також дала політичну орієнтацію для багатох людей, активній частині суспільства, що не бажали жити в напівавторитарній країні. На наступних двох парламентських виборах вони голосували за куплені партії. А тепер стали дезорієнтовані.

Хто це зробив — невідомо. Найімовірніше за все — кучмісти. А може Росія, США чи НАТО. Як особливо цікавий варіант, Тимошенко, яка отримала велику популярність, поки Ющенко був хворий. Та, в будь-якому разі, виграли на цьому не простий народ.

Чому другої державної не буде ніколи?

Суперечка про те, варто чи ні надавати російській мові в Україні офіційний статус, почалася ще з оголошення незалежності. Але тільки в час Помаранчевої революції і пізніше, демагоги стали використовувати цей прийом широко та активно. Насправді, переважна більшість українських (за громадянством) політиків не мають патріотичних почуттів ні до якої нації. Думаю, їх можна назвати прагматиками-космополітами, які швидко пристосовуються до життя у будь-якому національно-культурному середовищі. А спекуляції на мові, як і на зовнішній політиці, виявилися дуже ефективним засобом підвищувати свої рейтинги.

Олігархам не вигідно переходити на двомов’я. На це треба дуже багато фінансових витрат. Але їм вигідно відволікати увагу електорату на другорядні проблеми, розігрувати перед ним сцени боротьби проти опонентів. Причому вигідніше грати «проти опонентів», розказувати, що їм не дають прийняти бажаний закон, ніж справді його прийняти. Людська психологія така, що сильніше і швидше сприймає саме негативні емоції. Вимога будь-якого народу до влади: «Хліба та видовищ». Ідеологічні питання — це не хліб, вони можуть бути тільки видовищем. Якщо російську приймуть як другу державну, простору для політичних ігор буде набагато менше.

Автокоментар на «6 причин, що війна в Україні буде»

Майже рік тому я написав у цей блог статтю «6 причин, чому війна в Україні буде». Настав час трошки освіжити цю писанину. Я вже не такий впевнений, що Росія перейде до активних бойових дій проти України. По-перше, завдяки коментарю ivanko. Я й сам за минулий рік двічі проходив практику на підприємстві важкої промисловості, а отже, добре знаю про екологічну небезпечність війни в Україні. По-друге, на Україну, із її слабкою та безпринципною владою, й нападати не треба. Максимум, можна зробити як у моїй теорії змови про отруєння Ющенка. Тільки замість отрути — газовий кран. Схоже на те, що тільки в Росії існує сильна влада, яка здатна на непопулярні кроки у вирішальний час. Але для цього довелося пожертвувати деякими демократичними свободами. Цікаво, сучасна держава може бути одночасно і сильною, і демократичною?

Все цикл закінчений. Попередні 6 статей тут: 1, 2, 3, 4, 5, 6.

Категорія: Україна
Сторінка 1 із 3123

Warning: Parameter 1 to W3_Plugin_TotalCache::ob_callback() expected to be a reference, value given in /home/u801826201/public_html/wp-includes/functions.php on line 3509