Це статті за липня 2009 року

Маскарад починається!

· · Коментарів немає

На наступні вибори наші любі політики приготували святковий маскарад. Маски уже готові. Більше того, потроху стає зрозумілим, у кого буде яка.

Янукович: давач

Найпростішим і найдурнішим громадянам нашої держави має сподобатися маска Януковича. Не всі люди дбають про свою душу, деяким вистачає, щоби було повним КОРИТО. Янукович корито наповнить. У вигляді збільшення мінімальних зарплат, пенсій і тому подібної популістики. Барин дає — мужик бере.

Тимошенко: справедлива

Інших українців виховали, що духовне вище за матеріальне. Їм не хліб треба, а СПРАВЕДЛИВІСТЬ. Їм потрібно, щоб злочинців було покарано, а Росія продавала газ по чесній ціні.

Яценюк: містер X

Але не всі українці такі дурні, щоб голосувати за перших двох кандидатів. Помаранчева революція навчила, що «всі вони однакові». Тому більша частина народу шукає нового політичного лідера. Олігархи виявились достатньо життєздатними, щоб почати задовольняти цей попит. Знайшли серед себе одного, який зовнішньо мав би усі шанси сподобатися народу: молодий, знає англійську і дуже-дуже розумний. Але, по суті, нічим не відрізняється від інших. Виправдовувати його нема сенсу — в Україні достатньо свободи слова. Тому найняли російських політтехнологів (тих самих, що працювали на Януковича у 2004-ому) і придумали нові способи отримати голоси виборців. Метод «диму і блискавок» — так я його назву. Суть полягає у тому, щоб відволікти увагу від справді важливого. І це вдалося. Тепер, коли мова заходить про Яценюка, нецікаво згадувати, що він хорошого і що поганого зробив для країни. Цікаво обговорювати його «невдалу» рекламну кампанію у чорно-коричневу смужку і знаходити справжнього Арсенія у Твітері. Я не вірю, що це все сталося випадково, бо має ознаки добре спланованої вірусної реклами. Виборцю дали можливість зіграти у гру, відчути себе важливим. Одні малюють фотожаби, інші пишуть у блоги і Твітер, ще хтось обурюється «непрофесіоналізмом» його команди.

Маска Яценюка не буде позитивною. Вона буде нейтральною. В умовах теперішньої політичної ситуації цього достатньо, щоб виграти вибори.

Примітка: Я відключаю коментарі до статті. До речі, вперше за рік існування блогу.

Категорія: Україна

9 правил вживання алкоголю

· · Один коментар

Стаття базується на моєму переконанні, що вживати алкоголь у деяких випадках можна і, навіть, бажано, але тільки будучи повністю впевненим своїй здатності зупинитися у потрібний момент. Алкоголь у помірних кількостях змінює соціальну взаємодію людини з іншими: робить більш толерантним і розкутим. Я вважаю, що це його основна корисна дія. А із шкідливими проявами ви знайомі це краще, ніж із корисними. Я тут опишу, як отримати якнайбільше корисного результату з мінімальним навантаженням на печінку. :) Ніякої медицини, а тільки лайфхак: як потрібно поводитись.

Примітка: алкоголіками у цій статті я називаю не тільки людей, що фактично ними є, а й усіх, хто має схильність ними стати.

Правило №1
Пити у компанії

Пити самому нема ніякого сенсу. Як виняток, це можуть бути (нечасто і небагато) слабоалкогольні напої, звичайно, пиво. Якщо компанія — це 2–3 особи, то, я думаю, краще міцного не вживати. А найгірше — пити на самоті, перед самим сном і від нудьги. Так п’ють тільки алкоголіки.

Читати далі >>

Категорії: Війна в Грузії, Некатегоризовано

Google анонсує Chrome OS: світ ділять заново

· · 3 коментарів

7 липня на офіційному блозі Google з’явився сенсаційний пост, що славетна компанія розробляє власну операційну систему. Чутки про це ходять уже давно, але те, що я довідався, все ж таки мене дуже вразило. Частину дня я провів, намагаючись заглянути у недалеке майбутнє: другу половину 2010 року, коли обіцяють випустити перший реліз. І це майбутнє мене захопило. Гріх не поділитися своїми роздумами на сторінках блогу.

Лікнеп: що ж це за диво?

Google Chrome OS, а саме так величають нову операційну система, призначена, в першу чергу, для запуску на нетбуках. Хід правильний. За останній рік нетбук перетворився із диковинки на звичний формат ПК, а хорошої, спеціально заточеної ОС для цих пристроїв нема. Типова ОС для встановлення на нетбуки — Windows XP, яка була створена 8 років тому, коли про нетбуки ще ніхто й не чув. Хоча були спроби створення спеціалізованої ОС: Linpus, Ubuntu Netbook Remix, але із цього нічого хорошого не вийшло. А Google побачив вільний сегмент ринку і почав активно його захоплювати. Хоча, в принципі, Chrome OS можна буде ставити і на «великі» комп’ютери, лишень би вони були на x86 або ARM-архітектурі.

Щодо людей, які будуть користуватися цією штуковиною, то це будуть досвідчені інтернетники, які багато часу проводять в Мережі.

Обіцяють, що Chrome OS буде легкою, швидкою та надійною. Це не перша спроба створення веб-орієнтованих операційних систем. Уже є спеціалізований дистрибутив Linux gOS. Він теж легенький та простий, адже користувачам, які борознять простори Нету, потрібен лише хороший браузер, а великий набір програм і розвинутий графічний інтерфейс — не дуже. А що Chrome OS буде працювати на ядрі Linux, то небезпека від вірусів теж не загрожуватиме і ніщо не відволікатиме від відвідування улюблених сайтів. І остання перевага — система буде завантажуватись за лічені секунди.

Читати далі >>

Категорія: ІТ

Історія незалежної України. Частина 7. Додаток

· · Коментарів немає

За той час, поки я писав цикл про історію незалежної України, в мене виникали нові думки про часи, які вже були описані. Дещо, взагалі, важко причепити до якого-небудь періоду. Тому в останній статті циклу пишу розрізнені думки на дану тему.

Отруєння Ющенка

Насправді, мої роздуми про отруєння Ющенка належать до теорій змови. Їх дуже важко довести, однак важко й заперечити. Легко лише захопити читача емоціями, бо в кожному з нас сидить бажання знайти прихованого недоброзичливця.

Отже, спочатку Помаранчева революція мала відбутися за її гаслами. Українська держава мала повністю переродитись. Навіть, олігархи, які стояли за Ющенком, мали пристосуватися до умов справжньої демократіїї і стати багатіями європейського зразка. Люди тоді, єдиний раз за десятки років, були готовими на радикальні зміни. Все йшло до цього і завадити могли тільки зовнішні сили. Уявіть собі розмову тих самих недоброчичливців, яких ми вишукуємо, із Ющенком.

— Не будеш слухатись, ми зробимо так, що отруєння дасть ускладнення.

Доцільно повністю усувати сильних особистостей. Таких як Чорновіл чи Гонгадзе. А слабких достатньо залякати. Ющенко зламався. Можливо, не відразу і він дійсно спочатку щиро вірив, що «У вас не вистачить камазів.» Але тепер ми бачимо, що Президент намагається щось зробити за принципами, але це все напівзаходи і стає основою для анекдотів.

Отруєння Ющенка, мабуть, і стало останньою краплею у чаші терпіння українського народу. Але яке це тепер мало значення? Більше того, революція виявила хто є хто в українській політиці. Партії, які були ще мало пов’язані з великим бізнесом, ввійли до складу «Нашої України», втратили ідеологію і стали дешевими «кнопконатискальниками». Мабуть, серед цих депутатів багатьом теж погрожували. Революція також дала політичну орієнтацію для багатох людей, активній частині суспільства, що не бажали жити в напівавторитарній країні. На наступних двох парламентських виборах вони голосували за куплені партії. А тепер стали дезорієнтовані.

Хто це зробив — невідомо. Найімовірніше за все — кучмісти. А може Росія, США чи НАТО. Як особливо цікавий варіант, Тимошенко, яка отримала велику популярність, поки Ющенко був хворий. Та, в будь-якому разі, виграли на цьому не простий народ.

Чому другої державної не буде ніколи?

Суперечка про те, варто чи ні надавати російській мові в Україні офіційний статус, почалася ще з оголошення незалежності. Але тільки в час Помаранчевої революції і пізніше, демагоги стали використовувати цей прийом широко та активно. Насправді, переважна більшість українських (за громадянством) політиків не мають патріотичних почуттів ні до якої нації. Думаю, їх можна назвати прагматиками-космополітами, які швидко пристосовуються до життя у будь-якому національно-культурному середовищі. А спекуляції на мові, як і на зовнішній політиці, виявилися дуже ефективним засобом підвищувати свої рейтинги.

Олігархам не вигідно переходити на двомов’я. На це треба дуже багато фінансових витрат. Але їм вигідно відволікати увагу електорату на другорядні проблеми, розігрувати перед ним сцени боротьби проти опонентів. Причому вигідніше грати «проти опонентів», розказувати, що їм не дають прийняти бажаний закон, ніж справді його прийняти. Людська психологія така, що сильніше і швидше сприймає саме негативні емоції. Вимога будь-якого народу до влади: «Хліба та видовищ». Ідеологічні питання — це не хліб, вони можуть бути тільки видовищем. Якщо російську приймуть як другу державну, простору для політичних ігор буде набагато менше.

Автокоментар на «6 причин, що війна в Україні буде»

Майже рік тому я написав у цей блог статтю «6 причин, чому війна в Україні буде». Настав час трошки освіжити цю писанину. Я вже не такий впевнений, що Росія перейде до активних бойових дій проти України. По-перше, завдяки коментарю ivanko. Я й сам за минулий рік двічі проходив практику на підприємстві важкої промисловості, а отже, добре знаю про екологічну небезпечність війни в Україні. По-друге, на Україну, із її слабкою та безпринципною владою, й нападати не треба. Максимум, можна зробити як у моїй теорії змови про отруєння Ющенка. Тільки замість отрути — газовий кран. Схоже на те, що тільки в Росії існує сильна влада, яка здатна на непопулярні кроки у вирішальний час. Але для цього довелося пожертвувати деякими демократичними свободами. Цікаво, сучасна держава може бути одночасно і сильною, і демократичною?

Все цикл закінчений. Попередні 6 статей тут: 1, 2, 3, 4, 5, 6.

Категорія: Україна

Warning: Parameter 1 to W3_Plugin_TotalCache::ob_callback() expected to be a reference, value given in /home/u801826201/public_html/wp-includes/functions.php on line 3509