Більше року тому я писав, що українці мають одну негативну рису: не мають як слід розвинених підприємницьких здібностей. Це була описова стаття. Тепер постараюсь проаналізувати і уточнити тему. Не всі українці слабкі у бізнесі. Я маю на думці не винятки з правил, а щонайменше дві верстви народу, які поки мало впливають на загальну ситуацію. Перша — наймолодше покоління українців, які не пам’ятають монополізованої державою економіки у СРСР. Деякі з них радують новим баченням, але все-таки більшість з них не належать чітко до людей вільної ринкової економіки, а до людей пост-СРСР, з якого Україна виходить-виходить, але досі вийти не може. Друга — діаспора і заробітчани, які живуть і працюють за західним кордоном. Ось тут маємо людей, які цілковито руйнують думку, що українці бездарні у бізнесі. Українці, звичайно, не здобудуть такої репутації як євреї чи американці, але цілком можуть бути нарівні з іншими європейськими народами.

Читати далі →

Собаки мітять свою територію. Багатії України також її мітять, але у спосіб, який вважають цивілізованим: високими парканами і нотаріально завіреними папірцями. І у такий спосіб демонструють своє домінування над простим бідним українцем. Якби вони хотіли захистити свою власність від небажаних відвідувачів, то поставили б, крім стін, ще й колючий дріт, а може й наглядача з автоматом. Якби вони просто хотіли сховатись від небажаних очей, то вистачило б і дешевої огорожі. Але основне їх призначення — піднімати статус власника в очах плебсу. Уявіть дві споруди: проста побілена українська хатина з невисоким дерев’яним парканом і двохповерховий особняк за 3-метровою кам’яною стіною. Із хатини виходить чоловік. Яке ваше перше враження про нього? Через деякий час з особняка виходить його близнюк. Відчуваєте різницю? Це різниця по психологічній осі «домінування–підлеглість». В її основі — агресивність. На деякому рівні розвитку агресивність виконує позитивну роль для еволюції і прогресу. Наприклад, саме агресія є основою соціального устрою вовків і собак. І агресія дуже важлива в низькорозвинених людських суспільствах. Але з розвитком суспільства все важливішими стають розум і мораль. Те саме стосується й окремих людей. Ті, хто добровільно живуть за високими стінами, ненабагато розвиненіші від варварів, або, в кращому випадку, опинилися не в тій компанії.

P. S. Міг би написати про гламур, там та сама вісь «домінування–підлеглість» в оболонці цивілізованості, але під гарячу руку потрапили саме високі стіни.

Говорять, при вживанні деяких видів наркотиків, кольори стають яскравішими. Тепер є новий спосіб насолодитись яскравими картинками: просто піти в кінотеатр на сеанс «Аватара». Якось після того я побачив справжню, невигадану красу: через легенькі хмари і віття дерев просвічував повний місяць. Але все ж це здавалося дуже невиразним і нецікавим порівняно з планетою Пандорою.

Ще на зорі вивчення фізіології мозку було доведено, що немає різниці між походженням подразника (реальність, кіно, наркотики) — у мозку відбуваються ті самі процеси. Тому можна сказати, що «Аватар» (або будь-який інший фільм) може викликати психологічну залежність. Але цей фільм особливо психотропний. Самі погляньте: багато людей ходять по кілька разів. Це ж не фільм зі складним сюжетом, дрібні деталі якого помічаються на 2–3 раз.

Фани фільму кажуть, що він учить нас любити природу. Але хіба такий фан відірве дупу від крісла і поїде з міста на прогулянку. Ні, він, скоріш за все, зробить це тільки подумки, подумки ж відсторониться від свого «злого» суспільства і потім ще раз подивиться «наркотичний» фільм. «Аватар» учить любити не природу, а вигадану планету, де все яскраве. І самого себе. І заздрити головному герою, якого не мучить совість зрадити Батьківщину, стати райським звіром і полетіти на райську планету.

Презентую на блозі (перша презентація була позавчора у Твітері) свій новий проект. Ні, краще казати проектик, оскільки це лише одна статична сторінка. Це лічильник населення України в реальному часі. Та що там багато говорити, дивіться:

Лічильник населення України

Читати далі →