Ці статті позначені тегом українці

За зміни!

· · Один коментар

Деякі люди хотіли б, щоб я не піднімав бучу. Вони за те, щоб було так, як було завжди, щоб хоч би щось не сталось інакше, за стабільність, навіть якщо це означає, що вони мусять прожити все своє життя знизу. Вони не думають про те, як могло би бути інакше, навіщо хотіти інакше, а думка про те, що інакше може все-таки статись, викликає в них страх і агресію. Ці маленькі люди теж мають право на свій спосіб життя. Але настає момент, коли треба зробити вибір. Ти за прогрес чи за регрес, що маскується під стабільність? Бо я переконаний, що намагатись жити за принципами — краще, ніж намагатись сподобатись всім. Тому я фактично проти владарювання нікчем. Не владу їм, а лише гуманне ставлення!

Я не так добре знаю свій родовід, але всі ті кровні родичі, про яких мені відомо, є українцями. Франко учив: «Лупайте сю скалу!», Шевченко: «Борітеся — поборете!», Вакарчук: «Більшого вимагай!» Боротьба і здатність мріяти глибоко в цінностях українців і в моїх також. Коли в людині прокидається усвідомлення того, що вона українець, тоді разом розвивається й бажання до позитивних змін, до подолання проблем, які давно заважають гарно жити.

Я хотів би якнайшвидше скинути цей тягар надактивності і повернутися до еволюційного шляху. Але намагаюсь прийняти бій і не ховатись. Я сам так захотів і тому здатись означає зневажити себе.

Категорія: Некатегоризовано

Розчарування

· · Коментарів немає

Був час, коли люди твердо знали своє місце. Тепер же, розчаровуються в ньому. Розчарувалися у Леніні, у Гітлері. Згодились на тому, що попередній шлях був невірний і треба йти до демократії. Пішли до демократії. Ніби й з’явились товари на полицях хороші, у яскравій упаковці, а якось воно не так, як насправді душа бажала. Трошки скепсису добавилось. Назад? Так, був час, коли комуняка Симоненко ледь Президентом не став. Згодились на тому, що демократія — хороша ціль, але йдемо дорогою, яка до неї не веде. З’явились політики, які пообіцяли «не словом, а ділом» іти до демократії. Європа! Звучить так, як колись звучало слово «комунізм». Мрія, що у осяжному майбутньому розміщена. Пішли, значить, «тим» шляхом. Але знову розчарування! Не виконав обіцянки Ющенко, не виконала й Тимошенко. Ослабли, допустили до влади Проффесора. Дехто вірив, що краще йти до Росії. Й вони розчарувалися. Тих хто не розчарувався так мало, що це тільки підтверджує тенденцію.

Яка зараз культура пішла? Цинізм! Доктор Хаус нашим людям подобається. Доктор Хаус такий же зневірений в усьому, як і типовий українець. Містер Фріман — те саме. Південний парк… Впали ідоли. Людина стала сама по собі, без вождів, без авторитетів, без провідників, без наставників.

Навіть попса здулася. Раніше якось було більше зірок і їхніх фанів. Бітлів і Івасюка любили всі. Фільми про героїв, які рятують світ чи хоча б свою країну. І слухати поп-музику якось і не соромно було. Інтелігентні люди поп, і робили, і слухали. Розчарувалися… Героїзм пропав з кіно. Кожен став старатися показати себе як оригінальну, нонконформістську, креативну особистість. Бути як всі в певних колах уже стає непристойно і підозріло (готуються розчаруватися і у тобі при першій нагоді). Ти ризикуєш випасти із соціуму, якщо не зможеш знайти свою фішку. Ну але так, щоби без понтів. Спільноти індивідуалістів — парадокс.

А просто людське виходить назовні. Що ж тепер втрачати? Будь собою, а не будь як всі. Цей гуманізм будується на зневірі в людях. Знову парадокс.

До чого воно йде — хтозна. Порада моя така: будьте гнучкими у цьому світі, але не ламайтеся.

Категорія: Інша думка

Ще не вмерла, але вмре

· · 2 коментарів

Вчора гімн України потрапив у тренди Твіттера. «Ukraine has not yet perished» — це я побачив, затвітив і ще й отримав кілька ретвітів. А про що конкретно там писали? Про песимізм! У кращому разі, про оптимізм, присмачений трагізмом.





Гаразд, мене переконали. Слова українського гімну нікуди не годяться. До певної міри можна зрозуміти П. Чубинського, який написав гімн у не такий спокійний час, але тепер цей текст тягне нас до загибелі. Проте, музика дуже добра, на мою думку, стоїть на одному рівні з таким визнаним шедевром як «Марсельєза».

Альтернативи уже є. Наприклад, такий варіант від О. Скрипки:

Квітне рідна Україна, як весняне поле.
Ми є славні українці, в нас щаслива доля.
Зникли наші воріженьки, як роса на сонці.
Ми пануєм, не бідуєм у своїй сторонці.
Душу, тіло наші предки клали за свободу,
Й ми покажем, що ми діти козацького роду.

Категорія: Україна

Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть

· · Один коментар
Початок

Коли все починалося, то виглядало дуже переконливим. Здавалося, у цієї ідеології є все, щоб переробити світ на краще. Така чудова заміна для християнства! Ніякого очікування раю — комунізм будуємо уже при житті. І ніякої сліпої віри, а науковий метод. Християнство для декого виявилося непереконливим, хоча з його прийняттям Західна цивілізація не зупинилася в розвитку і не стала жертвою більш успішних сусідів, а, навпаки, розширилася і стала мати культурний вплив майже у всьому світі. Але так сталося, що стару культуру та спосіб життя засудили і про принцип «Працює — не чіпай» не подумали.

Час слави

Можливо, якби я жив до 1917 року, то теж став би комуністом. Але хибність комуністичної ідеології почала виявлятись уже на перших етапах її практичного застосування. Маркс казав, що комуністична революція має відбутися одночасно у всьому світі. Ленін же подивився, що так зробити неможливо і повідомив товаришів, що революція буде відбуватися у кожній країні по черзі, поки весь світ не перейде до комуністичного ладу. Відбулася зміна масштабу. І Ленін же першим, здається, почав практику чистки партії, не переймаюсь, дуже, гаслом «Пролетарі всіх країн — єднайтеся».

Читати далі >>

Категорія: Україна

Їхні Чорнобильські походеньки

· · 2 коментарів

Цілком випадково сьогодні проходив біля пам’ятника жертвам Чорнобиля, що біля лялькового театру у Рівному. Там зібралися люди у костюмах, дехто й у вишиванках, якісь (з виду) вчительки української мови. Простих людей було мало. Несли державні прапори, з добрих динаміків добре поставлений голос повторював: «Дзвони Чорнобиля… дзвони Чорнобиля… дзвони Чорнобиля…» Словом, захід дуже урочистий.

Навіщо це все? Якби мені теж «світило» туди іти, я б взявся вигадувати різні причини, щоб ввічливо цього не зробити. А справжніх причин я знайшов чимало.

Читати далі >>

Категорія: Інша думка

Ласкаво просимо в найнещаснішу країну Європи!

· · Коментарів немає

Недобре виходить: ми знімаємо майбутнім туристам Євро-2012 красиві кліпи, які показують Україну в якнайкращому світлі, а що вони побачать насправді?

Україна — найнещасніша країна Європи. Руїна, прототип пекла. Україна — втілення недосконалості, яка якось-таки ще може існувати, незважаючи на попередні прогнози. Можливо, Україну було задумано, як полігон для випробування різної мерзенності: подивитися, чи не впаде система, коли до неї додати ще одну часточку безглуздя. Не падає! Дивовижно, як Україна може існувати взагалі! Вона уже давно би мала впасти від безглуздя чивокунь ялинковочів, кровосісів, сабачників та тисяч інших помилок різного масштабу, матеріалізованих у широчезних мордах з телевізора при костюмах без смаку і скромності. Поки кровосісі знекровлюють великий і гордий європейський народ, сабачники доводять його до темноти і покори кремлівському царю, а овочі — до безумства, переставляючи систему з ніг на голову, ця голова не перестає бути головою і не непритомніє.

Дорогі гості, ласкаво просимо до України, країни горя, помилок і безглуздя! І стережіться шапкокрадів!

Категорія: Різне

Українці за західним кордоном, які таки вміють робити бізнес

· · Коментарів немає

Більше року тому я писав, що українці мають одну негативну рису: не мають як слід розвинених підприємницьких здібностей. Це була описова стаття. Тепер постараюсь проаналізувати і уточнити тему. Не всі українці слабкі у бізнесі. Я маю на думці не винятки з правил, а щонайменше дві верстви народу, які поки мало впливають на загальну ситуацію. Перша — наймолодше покоління українців, які не пам’ятають монополізованої державою економіки у СРСР. Деякі з них радують новим баченням, але все-таки більшість з них не належать чітко до людей вільної ринкової економіки, а до людей пост-СРСР, з якого Україна виходить-виходить, але досі вийти не може. Друга — діаспора і заробітчани, які живуть і працюють за західним кордоном. Ось тут маємо людей, які цілковито руйнують думку, що українці бездарні у бізнесі. Українці, звичайно, не здобудуть такої репутації як євреї чи американці, але цілком можуть бути нарівні з іншими європейськими народами.

Читати далі >>

Категорія: Україна

Warning: Parameter 1 to W3_Plugin_TotalCache::ob_callback() expected to be a reference, value given in /home/u801826201/public_html/wp-includes/functions.php on line 3509