14 серпня мав радість побувати у Тараканівському форті. Тараканівський (або Дубенський) форт знаходиться в кількох кілометрах від м. Дубно на околиці с. Тараканів. Він був збудований у кінці 19 століття для охорони кордонів Російської імперії і непогано зберігся до нашого часу. Багато в чому, це унікальні руїни. Але писати ще одну копію історії Тараканівського форту я не стану. Усе вже давно описано до мене кваліфікованими істориками. ;) Я зроблю тільки огляд і дам низку порад для таких мандрівників як я сам: як побувати у Тараканівському форті так, щоб усе було гаразд. Фотографувала моя сестра, а обробку фоток зробив я.
Нема, мабуть, для блогера більшого задоволення, ніж отримувати нові коментарі. Думаю, відсотків 80 блогерів зі мною погодяться. Коментарі розуміють як сигнал про те, що написане усвідомлено прочитали і час та зусилля автора виявилися витраченими недаремно. Що запис виявився хоч для когось цікавим і корисним. В усній розмові якось не так сильно відчутно, чи слухач уважний чи ні.
Одним із найяскравіших образів минулого року для мене була історія життя одного спамера — Еда. Ед за 5 років діяльності вивчив усі «тонкощі» розсилки спаму і заробив мільйони, але не став щасливим. Тоді він покинув спамерство.
Тільки коли людина робить щось із думкою про інших, праця дає довготривалий результат: для працюючого моральне задоволення і хорошу репутацію, а для споживача якісний продукт і доброзичливе ставлення.
Тож дякую за те, що ви мене читаєте!
Блогери люблять писати про блоги. Витрачають для цього величезну кількість сил і часу. Цей пост також про блоги (я б краще написав про щось інше, але так воно виходить саме по собі). Виходить замкнуте коло: у блогах пишуть про блоги, люди приходять, читають, захоплюються цим феноменом і повторюють ті самі шаблонні теми. Існує кілька жанрів таких тем. Дехто пише про технічні питання, інші — про творчі, а ще хтось — про монетизацію, блогкемпи, конкурси. При цьому себе щедро хвалять, возвеличують і мріють про «світле майбутнє». А читають блоги, головним чином, самі ж блогери. Висновок: блогосфера значним чином існує за рахунок самої себе. Як двигун із низьким ККД, пожирає величезні маси творчих людей, що легко могли б знайти собі достойніше заняття.
Деякі далекі від сучасних технологій люди, переважно старшого покоління, не можуть зрозуміти сенс цього всього (дрібного копошіння, переливання із пустого в порожнє). Зі своєї точки зору ці люди цілком праві. У тому стані, в якому перебуває блогосфера зараз, вона не має великого впливу на більшість галузей суспільства. Якщо соціальні мережі вже здобули собі яке-небудь значне місце у повсякденному житті людей, то блоги — ні.
Після цього блогери (представники субкультури, що має мало спільного із реальним життям) питають:
- Чому блогінгом так важко заробити?
- Чому інвестори нами не цікавляться?
- Звідки вона взялася, ця економічна криза?
Сучасна блогосфера — як насінина, що вже пустила ніжний корінець, поглинає із ґрунту воду, але ще самостійно не може жити, бо не пробилася до світла. Вона живе у своєму замкнутому просторі за рахунок самої себе. Але я бачу далі, поза цей момент. Насінина прорветься до сонця і почне рости самостійно. Блогінг, як і проросла насінина, має колосальний потенціал. Тому, як хто пише блог про блоги, пишіть собі і далі, нема причин форсувати події. Головне — писати добре і намагатись стати кращим за інших.
Після проведення цьогорічного Blogcamp CEE і з початком економічної кризи, українською блогосферою поповзли негативні настрої. Нібито блоги комерціалізуються і не залишається місця вільній творчості. Долучусь і я до цієї «моди», але в особливій формі, спробувавши себе у ролі фантаста.
Отже, рік… Хай буде 2030. Щасливий час розквіту, найкращих постів, всенародного захоплення і найвищої частки світового ВВП уже пройшов. Провідні блогери вже не збирають мільйони читачів, не мають впливу на все, що тільки є в суспільстві, як то було у 10-20-их. Наші часи називають старою доброю класикою блогінгу. Зате виробилась ціла купа традицій, а то й штампів. На верхівку пускають тільки тих, хто їх дотримується. Тому що ж гроші. Усе поставлено на конвеєр. Щоб зробити популярний блог треба багато грошей і зв’язків. Над одним блогом працює ціла команда спеціалістів: програмісти, дизайнери, сеошники, мовознавці і, як це не дико звучить, продюсер. Але читач добре знає і любить тільки одну людину — саму блог-зірку. Блог-зіркою бути з однієї сторони важко, а з іншої — великого таланту не треба. Головне правильно дотримуватись усіх штампів. У блог-зірки є фани, короткий номер ICQ, платиновий iPhone і лімузин, щоб засвічуватися у офлайні. Як блог-зірка вже трохи зробить кар’єру, то буде думати про її продовження у кіно чи музиці. Особисте життя блог-зірки, ясна річ, відкрите для всіх. Але це важливо для кар’єри. Народу не потрібні блогери, про яких вони нічого не знають. Тому всім відомо хто з ким зустрічається і скільки в кого дітей. Кошмар блог-зірки — папараці.
В такий нехороший час мені доведеться встановити спеціальний плагін, що блокував би попсові блоги, а залишав альтернативні. Романтики і неформали є у всі часи. У 2030-ому маса конвеєрного контенту буде такою, що знайдуться люди, які захочуть більшого.
Не може бути? Історія рок-музики розвивалася так само. У 50-70-их все було просто. Усі любили Елвіса і Бітлів. А десь так з 80-их, виникли дві табори: попса (шоу-бізнес, мейнстрім) і альтернатива (андеґраунд). Кожен зі своєю роллю у суспільстві.
Як хтось засмутився — не варто. Про перших рідко згадують погано.
Найбільш коментоване