Це статті за 2008 рік

Річ, яку не вміють робити українці

· · 7 коментарів

З чим асоціюється Україна? Не тільки в мене, але й у всіх українців та інших націй. Розслаблюся і видам ланцюжок асоціацій.

Кличко, Шевченко, Руслана, Ющенко, Київ, Чорнобиль, Помаранчева революція, розпад СРСР, Євро-2012.

Судячи із цього списку, українці добре себе проявляють у політиці, спорті, мистецтві, технологіях — у різноманітних сферах діяльності, але погано розуміються на бізнесі. Кажучи слово «Корея», відразу згадується корпорація «Samsung», Італія — «Ferrari», а з Америкою, взагалі, пов’язано величезна кількість брендів і заслужене звання країни бізнесменів. А от українське підприємництво ніякого світового визнання не має. І це справедливий стан речей, бо дійсно в Україні немає жодного сильного бренду. Так, Україна належить до головних експортерів зерна, але якість цієї продукції, за світовими стандартами, дуже низька. Так, ракети «Зеніт» і літаки АН є продукцією світового рівня, але, я б сказав, це заслуга скоріше науковців і спеціалістів, ніж бізнесменів.

Мова — душа народу

Був уже якось звернув увагу в коментарях на блозі Станіслава Настенка, що в українській мові дуже бракує бізнес-термінів. А ті, що є, скальковані з англійської. Навіть такі широко вживані слова як «менеджмент», «маркетинг» не надто добре вписуються в солов’їну-калинову. Не було якось в історії часу, щоб виробити потрібні неологізми як слід. Ті, хто добре володіє англійською розуміють, яке різноманіття спільнокореневих слів і яка широта значень є у слова «biz». А український відповідник «підприємець» має досить вузьке застосування.

Для порівняння, політична українсьська добре розвинена і, навіть, постійно радує новим сленгом, як от «прихватизація» чи «космічна гречка». Із бізнес-сленгу я спромігся згадати тільки кілька виразів із зниклого феномену «новиє рускіє». Рахується чи ні?

Портрет українського олігарха

Ні, немає в Україні бізнесу в класичному розумінні. Український бізнес — олігархічний. Тобто такий, що не здатний до конкуренції на міжнародному рівні і не може як слід задовольняти потреби споживача згідно законів ринку. Українська нація є надміру заполітизованою і слабкою у бізнесі. Як результат, політика і крупний бізнес злилися в єдиний олігархічний механізм.

Основа українського підприємництва заклалася у 90-их роках, коли будь-хто з легкістю міг із тогочасного напівкримінального середовища здобути який-небудь стартовий капітал. Тепер економіка пройшла величезний шлях розвитку, а будь-хто залишаються зі своїм капіталом і напівсовковими, корумпованими методами ведення бізнесу. Конкуренція не завжди дає свій результат. Лишається надія на економічну кризу (не на політиків же), що може пришвидшити зміну поколінь підприємців.

P. S. Цікаво знати: Україна зайняла 133-тє місце із 157-ми по рівню економічної свободи.

P. P. S. Хоч блоги «правильні» читайте: Менеджмент @ БЛОГ. Та ні, це не реклама, а link love.

Категорія: Україна

Лінукс кане в Лету. Зустрічайте Mac!

· · 9 коментарів

Але що б і як би там не було, а Ґуґль — наше все! От g_i, навіть, став засновником ґуґлотерапії, поєднавши в хитромудрій теорії Ґуґль, Фрейда і теорію Хаосу. Щодо мене, то Ґуґль — це один із двох IT-брендів, які я можу читати і писати на кирилиці без неприємного відчуття чужорідності. Другий — Лінукс. І що ви думаєте? Ґуґль переконує мене, що Лінукс — це вчорашній день.

Отже, в Ґуґля є майстерня, де готуються нові проекти, що в призначений час мають змінити світ. Або просто наробити великого шуму як Chrome. Проекти звідти вже доступні для користування, але мають позначку beta. Ця майстерня називається Google Labs. Одним із важливих доробків Google Labs є сервіс порівняння Google Trends. Я, довідавшись про таку річ, взявся порівнювати все, що прийде в голову. Як от, «ющенко,тимошенко,янукович». У сервісу є дуже корисна, на мою скромну думку, можливість задавати рік для пошуку. Я довго не думав і вирішив порівняти операційні системи для різних років. Результати від всезнаючого Ґуґля мене шокували.

Рік Windows Linux Mac
2004 1,00 0,42 0,24
2008 1,00 0,27 0,45

Частка Лінукса зменшується. Частка Mac’а росте і через кілька років дожене і пережене Windows.

Наскільки достовірно показує сервіс реальний стан речей? Висновки робіть самі.

P. S. 29-30 листопада блог був недоступний, тому що хостер переїжджав на новий сервер і це співпало з DoS-атакою. Але в цьому є і моя частка вини, тому що я із запізненням змінив IP-адресу сайту на DNS-сервері на нову (користуюсь незалежним від хостера DNS). Вибачаюсь за завдані незручності.

Категорія: Linux

Тону в океані інформації. Частина ІІ. Шум

· · 3 коментарів

…Продовження.
У попередній частині я роздумував над тенденцією споживати все більше і більше інформації та проблемами, до яких це може призвести. У цій частині продовжую розкривати тему і висловлююсь також про створення і оточення себе такою надлишковою інформацією.

Що, невже я справді так погано пишу, що ви мене не читаєте? Ні, мабуть, причина в іншому. Просто гублюся серед океану інформації, більша частина якої має сумнівну цінність.

Недавно Ярослав Федорак нагадав нам про принцип Паретто або ж 80/20, за яким приблизно 20% роботи дають 80% результату. Тримаючи в голові цю чудову теорію, легко зрозуміти міркування, викладені у цій статті.

Кожен береже свій час. Це одна з ознак нашого покоління. Чи не тому в Інтернеті люди рідко читають текст більший за 5000-10000 знаків. Та й той текст, що відвідувач сайту вирішив-таки прочитати, найчастіше проглядається «через рядок» і сприймається поверхнево.

Хто тут правий: автор, який намагається донести якомога більше інформації чи сам читач, який просто береже свій час? Звичайно, на кожен випадок треба окремий суд, але доводиться визнати, що інколи автор захоплюється і засипає читача зайвими словами. Читач тій зайвій інформації не радий, навіть якщо він «інфожер». Справді, чи багато ви читали такого, що дійсно сильно вплинуло на вас? За законом Паретто, небагато. А все інше — це інформаційний шум, що відволікає від дійсно важливого. Тому, не тільки бажання зекономити час має підштовхувати до розумової гігієни.

Відомий психологічний принцип говорить, що людська увага може триматися тільки на максимум 7 об’єктах відразу. Це значить, що якщо хоча б яка-небудь дрібничка буде турбувати під час роботи, ефективність праці зменшиться на 1/7. Причому та дрібничка може породити нові асоціації і захопити ще більшу частку уваги. Тоді навіщо давати привід для таких «паразитів уваги»?

Це одна з причин, чому я дотримуюсь мінімалізму у виборі програм для роботи. Наприклад, у моєму улюбленому текстовому редакторі gedit відключаю панель інструментів, надаючи перевагу гарячим клавішам і меню. Яскраві картинки можуть відволікати увагу, це шум. Та це ще нічого, а от блимання банерів на сайтах дістає! Я не дивлюсь на картинки? Гаразд, «я» не дивлюсь, а от моя підсвідомість дивиться. Підсвідомість текст не читає, а розуміє тільки образи. Як образів у зовнішньому світі немає, то більш імовірно, що вони виникнуть самі у вигляді корисної думки, досить тільки злегка постаратись. Схожі поради дає китайське вчення Фен-Шуй: перед екзаменами, тощо слід позбавитись якомога більшої кількості речей у кімнаті.

Не подумайте, що все моє життя підпорядковане спартанському стилю. Але переконаний, мінімалізм і робоче місце — це хороше поєднання.

Категорія: Філософія

Тону в океані інформації. Частина I. Інфожерство

· · 3 коментарів

Кожен намагається знати як можна більше. Це обов’язкова умова становлення сучасної особистості. Але, чесно кажучи, я думаю, що ця життєва установка трохи перебільшена в нашому (українському) суспільстві. В першу чергу за рахунок виховання радянською чи пострадянською системами освіти, де нам роками добровільно-примусово заганяли у підсвідомість потребу здобувати інформацію, але більшість з нас так і не зрозуміли, що отримані знання треба ще й ефективно використати. В результаті доктори наук торгують на базарі, а бувші двієчники і хулігани стають мільйонерами, а то й, взагалі, в президенти балотуються.

І деякі люди, особливо ті, що мають доступ до Інтернету, захворівають на інфожерство. Симптоми прості: хочеться, хочеться і хочеться прочитати (подивитись, послухати) щось нове. Виникає постійний страх щось цікаве і корисне пропустити. Залишившись без доступу до Мережі, хворий йде до телевізора, книжки чи будь-якого іншого джерела інформації. Він їх поглинає без будь-якої поставленої мети — просто по звичці, щоб дізнатись ЩОСЬ. Такі люди багато знають, але мало розуміють. Не вистачає часу добре пороздумувати над новою інформацією. І тим більше його не вистачає щоб свій вантаж знань використати. І, взагалі, ніколи ні на що його не вистачає. Пам’ять, увага і зір притуплюються, здоров’я слабне, а особисте життя відходить у дальній запилений куток. Причина цієї хвороби банальна — лінь. Можете назвати кілька таких знайомих? А може і у вас самих такі проблеми?

Я за собою помітив, що найкраще мені думається після пасивного розумового відпочинку. Достатньо на день-другий відволіктися, ніякої нової інформації не отримувати і тоді, повернувшись до активної розумової праці (навчання), усе сприймається глибше і часто під новим кутом. Частіше виникають ідеї і, головне, процес «ворушіння мізками» дає задоволення. Причому як споживання чужого контенту, так і свій власний творчий процес.

Відштовхуючись від цих роздумів, треба хоч якої-небудь розумової гігієни дотримуватись. Думаю, більшість моїх читачів знають свої місця, де вони засиджуються: соціалки, RSS-рідери, форуми, телевізор, просто ходіння по лінках. Тільки важливо добре відчувати «золоту середину».

Далі буде…

Категорія: Філософія

Блогосфера у стадії пророслої насінини

· · 5 коментарів

Блогери люблять писати про блоги. Витрачають для цього величезну кількість сил і часу. Цей пост також про блоги (я б краще написав про щось інше, але так воно виходить саме по собі). Виходить замкнуте коло: у блогах пишуть про блоги, люди приходять, читають, захоплюються цим феноменом і повторюють ті самі шаблонні теми. Існує кілька жанрів таких тем. Дехто пише про технічні питання, інші — про творчі, а ще хтось — про монетизацію, блогкемпи, конкурси. При цьому себе щедро хвалять, возвеличують і мріють про «світле майбутнє». А читають блоги, головним чином, самі ж блогери. Висновок: блогосфера значним чином існує за рахунок самої себе. Як двигун із низьким ККД, пожирає величезні маси творчих людей, що легко могли б знайти собі достойніше заняття.

Деякі далекі від сучасних технологій люди, переважно старшого покоління, не можуть зрозуміти сенс цього всього (дрібного копошіння, переливання із пустого в порожнє). Зі своєї точки зору ці люди цілком праві. У тому стані, в якому перебуває блогосфера зараз, вона не має великого впливу на більшість галузей суспільства. Якщо соціальні мережі вже здобули собі яке-небудь значне місце у повсякденному житті людей, то блоги — ні.

Після цього блогери (представники субкультури, що має мало спільного із реальним життям) питають:

  1. Чому блогінгом так важко заробити?
  2. Чому інвестори нами не цікавляться?
  3. Звідки вона взялася, ця економічна криза?

Сучасна блогосфера — як насінина, що вже пустила ніжний корінець, поглинає із ґрунту воду, але ще самостійно не може жити, бо не пробилася до світла. Вона живе у своєму замкнутому просторі за рахунок самої себе. Але я бачу далі, поза цей момент. Насінина прорветься до сонця і почне рости самостійно. Блогінг, як і проросла насінина, має колосальний потенціал. Тому, як хто пише блог про блоги, пишіть собі і далі, нема причин форсувати події. Головне — писати добре і намагатись стати кращим за інших.

Категорія: Блоги

Идеи

· · Коментарів немає

Идеи… Первая ценность любого творческого человека.

Доказано, что большинство идей теряются, когда их не записывать.

Есть огромное количество книг, сайтов и тренингов о том, как максимально эфективно реализовать свой творческий потенциал. Но большинство из них не учитывает уникальность каждого разума, а ставит всех под одну линейку и дает всем одинаковые советы. Тогда я решил выработать свой уникальный рецепт хорошего творческого «здоровья» специально для самого себя. Я собираюсь аккуратно записывать не только саму суть идеи, но и условия, в которых она пришла. Итак это:

Время.
Самим лучшим временем для творчества считается утро и поздний вечер, самим худшим — время около 16 часов. Проверю справедливо ли это ко мне.
Место и среда.
Дома или нет. Сидя, стоя или лежа. Диван или сидение маршрутки. Тишина или любимая музыка.
Занятие.
Люди, окружающие меня.
Может кто-то для меня муза, а я не знаю. Нет, скорее лучшие идеи приходят в одиночестве.
Настроение и самочувствие.
Погода.
Любая мелочь может дать толчок.
Что привело меня к идеи?
Наверное, это самый важный пункт.
Разное.
Все другое, что я посчитаю нужным.

Эксперимент начинается. Когда наберется два-три десятка идей, можно начать анализ собраного материала. Результаты конечно же выложу на блоге.

P. S. Я начал писать по-русски. Нет-нет, не надо пугаться. Это единичный случай, просто вызов самому себе: «что будет если…». И дебют! Можете меня поздравить.

Категорія: Різне

Як пережити кризу?

· · 4 коментарів

От вона, криза. Прийшла. Декого охопила розгубленість, а дехто думає і шукає, що ж робити і як виживати в таких умовах, щоб не залишитись ні з чим. Я належу до другої групи людей і зробив декілька цікавих висновків.

Не прив’язуйтесь ні до чого сильно. Нема гарантії, що під час кризи місце роботи, підприємство, а то й ціла галузь залишаться надійним джерелом заробітку. Як кажуть економісти, диверсифікуйте доходи. Треба шукати ще одні джерела прибутку, якщо є така можливість. Наприклад, Ахметов на початку кар’єри скуповував важку промисловість, а пізніше додав і в інших галузях. Тепер важка промисловість найбільше потерпає від кризи. Але Ахметов може не хвилюватися, що збанкрутує. А Біл Ґейтс повністю залежить від Віндовз. Якщо із Віндовз щось станеться, то порятунку не буде. Банкрутства найближчим часом у Майкрософт не станеться (монополія все-таки), але повільний занепад, який не відвернути, точно.

Реально, тільки одиниці правильно розуміють, які процеси зараз відбуваються в економіці і як треба грати, щоб отримати із цього гроші. Ці одиниці виграють конкуренцію і стануть новим поколінням бізнесменів. Тільки проста еволюція. Можливо, не варто кожному робити рішучі кроки і ризикувати прогоріти. Не кожному даний талант вміло поводитися із грошима. Таким краще не висовуватись і вкладати гроші тільки туди, де нема ризику. Тільки у реальні цінності. Картопля — це реальна цінність, бо людям потрібно їсти безвідносно до того є криза, чи нема. Товарні біржі, процес інфляції можуть похитнути ціну картоплі, але тільки у невеликих межах. Нерухомість у центрі Києва — це, більше, віртуальна цінність. Криза може сильно знизити її ціну. Бізнес в таких умовах буде переходити від центрального елітного до народного економного.

Звичний режим економіки, з погляду землероба, можна порівняти з літом, а кризу — із зимою. А що землероб робить взимку? Сидить у хаті і топить піч. Нема хати чи нема дров? Дуже жаль — еволюція жорстока. Як хтось до зими готовий, то має багато часу зробити щось поза сферою грошей. Інвестувати не в бізнес, а в себе чи, як підмітив mobad, в людей. Вчитися, самовдосконалюватися, займатися мистецтвом, спортом чи блогінгом. Перечитайте, наприклад, улюблену книжку. Дайте собі волю! Так, щоб тепло в хаті з піччю було. Дивився «Свободу» на Інтері — політики (суб’єктивно) теж трохи добрішими стали, як не впевнені, що із їх капіталом буде. Перестали говорити про перевибори.

Отже, сидіти і виглядати із теплої хати надвір, чи не прийшла вже весна. Бо як настане весна, то вже треба заворушитись і заробляти.

Категорія: Різне
Сторінка 1 із 612345...Остання »

Warning: Parameter 1 to W3_Plugin_TotalCache::ob_callback() expected to be a reference, value given in /home/u801826201/public_html/wp-includes/functions.php on line 3509