Блог Чугила

Не так я уявляв собі дії української влади. Я думав, що вона буде вести себе надзвичайно обережно, адже над нею із самих президентських виборів–2010 (чи й ще раніше) висить дамоклів меч. А вона арештовує Тимошенко, чим руйнує status quo.

Партія Регіонів тепер має в країні майже все, що може мати політична партія. Але рівновага порушилась і збільшились шанси, що станеться щось неочікуване. Саме ображений народ мав би порушити цю рівновагу, яка склалась не на його користь. Тому, з певної точки зору, арешт Тимошенко вигідний народу. Точніше, дає народу привід і шанс відстояти свої права. Та реалізація цього — під питанням.

Не знаю, чи бандитська влада взагалі недоумкувата, чи успіх протягом року затьмарив їй розум. Чи, й те, й інше. Але мені свідоме і контрольоване розумом керування ризиками і шансами видається досить природним.

І ще про ризики та шанси. Незвичайно виглядає негласний союз між владою і ВО «Свобода». А він є. Влада несерйозно ставиться до «свободівців», відчуває над ними перевагу і вірить у свій контроль над ситуацією. Влада репресує багатьох: Сінькову, учасників Податкового майдану і руйнаторів пам’ятників режиму. Та серед них немає «свободівців». «Свободівці» ходять з прапорами, плакатами й мегафонами. Опір їхнім акціям якийсь іграшковий. Влада спокійно сприйняла перемогу «Свободи» на місцевих виборах у Галичині. Тягнибок і Фаріон регулярно з’являються на політичних ток-шоу. А я в контрольованість «Свободи» не вірю. Як радикальна партія, вони збільшують вплив ірраціонального в політиці. Крім того, «Свобода» — це школа для нової еліти, а знання нам потрібні. Іншими словами, «свободівці» теж ламають status quo.

Що ж, вони прийшли до влади не тільки заради золотих туалетів у віллах, збудованих на попиляні гроші. Влада заради влади теж їх цікавить. Тому, може, саме вони мають ту владу.

Дехто дотримується загальноприйнятої точки зору на політичний устрій світу, дехто вірить у світову змову, на зразок тієї, яку зображено у фільмі «Дух часу», а мої переконання — свої, оригінальні. Їх основні положення були описані у коментарях до статті Сергія Пішковція про річницю теракту 11 вересня, а тепер визріли до формату повноцінної статті.

Останнім часом я познайомився із багатьма людьми, світогляд і спосіб життя яких кардинально відрізняються від моїх. Інколи їх вчинки і слова здавалися мені дивними, дурними чи смішними. Та я не думаю, що вони (більшість з них) — погані люди. Просто світогляд кожної людини схожий на кристал — він має напрямок росту. Не всяка інформація «чіпляється» до світогляду і стає його частиною. Інформація, що не суперечить раніше набутому досвіду, сприймається позитивно і стає частиною «кристала світогляду». Решта сприймається негативно або ігнорується. Наприклад, неможлива конструктивна дискусія між віруючою людиною і атеїстом або між віруючими різних релігій. Вони будуть приводити один одному аргументи, несумісні із «кристалом світогляду» опонента. Переконати можна тільки мовою співбесідника і підлаштувавшись під його світогляд. Це повторить вам будь-який фахівець із НЛП. А от схожі люди домовитись можуть, часом їм і домовлятись нема про що — усе з півслова розуміють. Такі люди тяжіють одні до одних і утворюють невеликі групи за інтересами. Взяти для прикладу, мій блог. В україномовному секторі Інтернету мільйони користувачів, а лояльними його читачами можуть стати тільки кілька тисяч. Світогляд і спосіб життя решти не перетинаються з моїми.

Читати далі >>