Ці статті позначені тегом праця

Як правильно програвати

· · Коментарів немає

Програвати потрібно емоційно.

Програвати потрібно голосно: хай знають.

Швидко. Минає якийсь час і тобі стає однаково: без емоцій, без нав’язливих думок.

Треба робити висновки зі своїх помилок. Не буває абсолютної поразки: ти здобуваєш досвід і знання. Втрачається час. Час йде незалежно від перемог і поразок.

Програвати потрібно регулярно. Якщо давно не програвав, то це значить, що цілі ставиш перед собою занадто легкодосяжні. Або ще гірше: не маєш цілей!

Після чорної смуги йде біла.

Категорія: Психологія

Їхні Чорнобильські походеньки

· · 2 коментарів

Цілком випадково сьогодні проходив біля пам’ятника жертвам Чорнобиля, що біля лялькового театру у Рівному. Там зібралися люди у костюмах, дехто й у вишиванках, якісь (з виду) вчительки української мови. Простих людей було мало. Несли державні прапори, з добрих динаміків добре поставлений голос повторював: «Дзвони Чорнобиля… дзвони Чорнобиля… дзвони Чорнобиля…» Словом, захід дуже урочистий.

Навіщо це все? Якби мені теж «світило» туди іти, я б взявся вигадувати різні причини, щоб ввічливо цього не зробити. А справжніх причин я знайшов чимало.

Читати далі >>

Категорія: Інша думка

Відмова

· · 5 коментарів

Відмовляються всі хоч трохи розвинені істоти. Не можуть відмовитися, наприклад, черв’яки. Якщо їхні рецептори повідомляють, що стає краще, вони повзуть вперед. Якщо ж ні — то змінюють напрям руху, поки гірше не зміниться на краще. Якщо черв’яка штрикнути, то йому буде дуже погано і він стане міняти напрям руху дуже часто: крутитися. Але це не буде намаганням позбутися від муки штрикання паличкою — це буде намаганням позбавитися від муки взагалі єдиним доступним для черв’яка способом: прискорювати рух і часто змінювати його напрямок. Припустимо, досліднику захотілося навчити черв’яка стримувати себе і не крутитися, коли його штрикають, а вперто повзти вперед. Хай хоч світ западеться, а цього не станеться ніколи. Черв’як ніколи не полізе туди, де йому погано. Але зробимо уявний дослід, наприклад, з мишами. Нехай для того, щоб дістатися до їжі миші потрібно подолати майданчик під струмом достатньої напруги, щоб викликати у неї рефлективне скорочення м’язів від болю (таке схоже на черв’якове), але ще не від прямої дії струму. Рано чи пізно миша навчиться повзти за їжею, незважаючи на біль. У момент, коли миша перебуває на майданчику зі струмом, вона поводиться неадекватно: повзе вперед, коли б мала звернути з дороги.

Читати далі >>

Категорія: Філософія

Блогерська стаття: повний життєвий цикл

· · 5 коментарів

Проста шпаргалка для блогерів. Описує життєвий цикл статті від зародження ідеї до впливу написаного на подальші проекти.

  1. Зародження ідеї. Процес непередбачуваний.
    Примітка: є, правда, прийоми генерації ідей, але я їх не пробував. Треба це виправити у найближчому майбутньому.
  2. ТЕЗОВИЙ запис ідеї. Негайно! Інакше забудеться. Часто забувається не вся ідея, а її частина. Жаль, коли це буде її ізюминка. Треба мати продуману інфраструктуру для запису: блокнот, файл ideas.txt на стільниці, диктофон, липучі нотатки.
  3. Визрівання ідеї. Деякі люди кажуть, що ідеї у них дозрівають місяцями і роками. Але інколи залишати ідею на визрівання тільки шкодить. «Гарячі» новини ні в якому разі не можна лишати на визрівання — писати, як тільки з’явиться найменша можливість. Якщо відчувається, що ідея вже зріла і подальше чекання вже нічого не дасть — писати. Чим раніше, тим краще — конкуренти наступають на п’яти. Головне — інтуїтивно відчувати настання потрібного моменту, а далі діяти швидко і чисто.
  4. Читати далі >>

Категорія: Створення блогу

Справжнє обличчя чортенят — інстинкт експансії

· · 5 коментарів

Не думав, що так швидко знайду відповідь на питання, яким задався у одній із своїх недавніх статей. Яка причина творчого «вигорання»? Що змінюється з часом у психіці людини, що вона втрачає інтерес до недавно улюблених справ? Якщо ще не читали цю статтю — прочитайте для розуміння теми, яка тут обговорюється.

Ворога треба знати в лице: його сутність і природу. Тоді з ним можна усвідомлено боротися. Хоча просто визнавати його існування — теж досягнення. Якщо вам здається, що мотивація до дій уже не та, що раніше — то ця стаття для вас. Це намагання вияснити причину «вигорання».

Читати далі >>

Категорія: Філософія

Чортенята всередині нас

· · 5 коментарів

Дехто живе так, як живеться. Інші дивляться на рівних собі і намагаються робити так само. І даремно, бо копія рідко виходить кращою за оригінал. Більш мудрі люди беруть за приклад і копіюють кращих за себе. Все-таки більшість людей спостерігають за світом і намагаються збагнути «теорію успіху».

Здається, людина уже все робить правильно, звільнилася від найпоширеніших стереотипів нашого часу, має усі об’єктивні умови іти до свого щастя. І починає це робити. Але всередині кожного з нас живуть чортенята. І вони ніколи не атакують на початку шляху. Тільки коли уже видно перші результати роботи, чортенята нагадують про своє існування. Спочатку це виглядає досить безневинно. Трохи більше часу на відпочинок, щось відкласти на потім, десь порушити стару хорошу звичку. І так помалу майбутні генії стають звичайнісінькими людьми.

Загальновідомий факт, що більшість людей рано чи пізно відчувають «вигорання». Їх перестають цікавити їхні справи, хоч би й раніше вони приділяли їм багато часу, працювали натхненно і були у цьому щасливими. Чому? Тут мені дуже важко дати відповідь. Що змінюється з часом у психіці людини? На перший погляд мало би бути все навпаки: добре знане подобається більше. Таке враження, що є якась стеля, стукнувшись головою об яку, все тіло відразу зіщулюється. Можливо у читачів є які-небуть пояснення — пишіть.

Навколо себе я спостерігаю чимало таких людей, які починали дуже добре. Не ліниві, дуже розумні, без комплексів. Але чортенята знищили у них жагу життя. Ні, не об’єктивні фактори; у людей, про яких я зараз кажу, не було ніяких сторонніх причин до цього.

Тому чортенят треба перемагати. Увага, перемагати, а не перемогти — їх неможливо знищити, а можна тільки загнати у глухий куток. Робити це регулярно і наполегливо. Ось усередині заворушились якісь лінь, страх чи апатія — це чортенята. Перемагай їх!

Категорія: Філософія

Відмовки

· · 3 коментарів

На цей запис мене надихнула гумореска Остапа Вишні «Чухраїнці». Може пам’ятаєте, це був той народ, що мав «цілих аж п’ять глибоко національних рис». Хороша гумореска, але ніякого прикладного значення у прагматичному світі Інтернету вона не має. Тому я розширив список на всі випадки життя. Тепер можна відмовляти і не бути впійманим на повторенні п’яти одних і тих же відмовок. Оригінальні відмовки від Остапа Вишні позначені жирним шрифтом.

Відмовки часу
  • Спізнивсь.
  • Не встиг.
  • Потім зроблю.
  • Та ж не зараз.
  • От як я був молодий…
Відмовки місця
  • Та ж не тут.
Зсув вверх, до рівня голих абстракцій
  • Якби ж знаття?
  • Я так і знав.
  • Якось то воно буде!
  • Не горить.
  • Для чого?
Зсув донизу, до рівня фізіології
  • Забув.
  • Голова болить.
  • Втомився.
  • Спати хочу.
  • Я ще не обідав.
Ментальні відмовки з опери «Моя хата скраю — я нічого не знаю»
  • Воно мені треба?
  • То не для мене.
  • Я не такий.
  • Я не зможу.
Тупі питання і вигуки
  • Шо?
  • Де?
  • Га?
  • Ага!
  • Ой!

Важливий також особливий чухраїнський менталітет, без якого користуватися цими відмовками зовсім не те. А саме: пасивність, песимізм, лінь, недалекоглядність.

Признавайтесь, багато із цих відмовок знаєте? Як ні, то користуйтесь, але для добра та на тверезу голову.

P. S. …І читайте Остапа Вишню!

P. P. S. А що то, правда, що чухраїнці давно уже усі вимерли?

Категорія: Некатегоризовано
Сторінка 1 із 212

Warning: Parameter 1 to W3_Plugin_TotalCache::ob_callback() expected to be a reference, value given in /home/u801826201/public_html/wp-includes/functions.php on line 3509