Відмова

· · 5 коментарів

Відмовляються всі хоч трохи розвинені істоти. Не можуть відмовитися, наприклад, черв’яки. Якщо їхні рецептори повідомляють, що стає краще, вони повзуть вперед. Якщо ж ні — то змінюють напрям руху, поки гірше не зміниться на краще. Якщо черв’яка штрикнути, то йому буде дуже погано і він стане міняти напрям руху дуже часто: крутитися. Але це не буде намаганням позбутися від муки штрикання паличкою — це буде намаганням позбавитися від муки взагалі єдиним доступним для черв’яка способом: прискорювати рух і часто змінювати його напрямок. Припустимо, досліднику захотілося навчити черв’яка стримувати себе і не крутитися, коли його штрикають, а вперто повзти вперед. Хай хоч світ западеться, а цього не станеться ніколи. Черв’як ніколи не полізе туди, де йому погано. Але зробимо уявний дослід, наприклад, з мишами. Нехай для того, щоб дістатися до їжі миші потрібно подолати майданчик під струмом достатньої напруги, щоб викликати у неї рефлективне скорочення м’язів від болю (таке схоже на черв’якове), але ще не від прямої дії струму. Рано чи пізно миша навчиться повзти за їжею, незважаючи на біль. У момент, коли миша перебуває на майданчику зі струмом, вона поводиться неадекватно: повзе вперед, коли б мала звернути з дороги.

З черв’ячої точки зору людина — хвора. Людина майже ніколи не діє адекватно, з точки зору насущних фізіологічних потреб і тому не мала б існувати як вид. Але людина існує і, думаю, досить-таки успішно, якщо заполонила собою планету. Проглядається тенденція, що в процесі видового і особистого розвитку істоти збільшують кількість відмов. Є види, що ставлять рекорди у силі, швидкості, плодючості. Люди поставили рекорд у категорії «Час проведений у неробстві». Люди, як біологічні (не соціальні) істоти, проводять майже усе життя у неробстві. Зате, коли беруться до дійсно необхідних для тіла дій, то (диво!) виявляється, що мають усе потрібне: вдосталь їжі, питва, тепло, гігієнічні засоби, медицину. Людина — снайпер серед тварин: іде до столу раз і за раз наїдається.

Чомусь прийнято думати про людську діяльність як про позитивне явище: із небуття зробити щось, наприклад, збудувати будинок. Але, може, людина більше творить негативно — як скульптор, а не як архітектор. Коли скульптор зробив красиву статую і його запитали, як йому це вдалося, він відповів просто: «Це не я. Статуя уже була в камені, а я тільки відсік зайве.» Є безліч можливостей до дії. Одні — вибираються. Усім іншим — відмова. Мармур, як відомо, в одних місцях обробляти легше, в інших — важче. Якби скульптори висікали там, де це легше робити, а не там, де це потрібно, то вийшла б не прекрасна скульптура, а безформенні шматки, подібні до результатів життєдіяльності черв’яка.

Категорія: Філософія

Коментарі (5)RSS-стрічка коментарів

  1. Тарас коментує:

    Коли я це комусь буду розказувати мені казати, що це придумав філософ Юрій Суржинський, чи такі ідеї були й до вас? Бо я філософію тільки почав вивчати, і ще не дуже розбираюсь у всіх тих школах…

  2. chugylo коментує:

    Можу сказати, що це не переказ жодного з авторів, окрім притчі зі скульптором. А придумати якусь цілковито нову ідею майже неможливо. Ця стаття виникла під впливом, найбільше, Бориса Поршньова і його ідей в галузі етології (науки про поведінку тварин) і психології. Ще є деякий зв’язок із Бритвою Оккама. Я описав це з іншого ракурсу.

    Мені важко добре відповісти на це питання. Принаймні злісним плагіатором себе не відчуваю вже хоча б тому, що перевів зміст зі строгої наукової мови на більш легку для засвоєння.

  3. Тарас коментує:

    Я й не кажу що ви плагіатор. Я хочу сказати, що ваша ідея могла б бути десь тут. Звісно як на філософську школу, трохи замало слів, але то таке :).

    Мій друг, якось описував методи боротьби з лінню. Один з методів містив таку тезу:

    В такі моменти важливо побачити, що це саме ТВАРИННА ТВОЯ СУТЬ робить все можливе, щоб задовільнити СВОЇ НАГАЛЬНІ потреби і їй похрін на чисті побажання душі. Душа в шоці, і поки не оклигається, тварина наробить всяких безладів у житті.

    Оце ваше поняття “відмови”, так і проситься розширитись: “відмова тваринній суті”. А ще хтось вивчав питання тваринної суті? Бо ж дуже цікава тема. Google на це ключове слово дає дуже мало інформації.

    Це питання точно розглядається в сатанізмі. http://warrax.net/Satan/Books/SatanBible/Potvorstvo.htm Але як природне явище, боротьба з яким небажана.

    • chugylo коментує:

      У одній із моїх улюблених книг «Паразити свідомості» Коліна Вілсона описуються істоти, які живуть у свідомості і живляться життєвою наснагою людини. Дуже позитивна книжка. Якщо відкинути алегорію, потрібну автору, щоб загострити і увиразнити сюжет, то це і є та сама тваринна суть.

      Дещо схоже описував Лев Гумільов під назвою «пасіонарність» (звідси):

      Пасіонарність як характеристика психіки й поведінки особи – це активність, яка виявляється у здатності та навіть прагненні до неразової зверхнапруги та певної жертовності заради досягнення окресленої мети.

      Такі питання — це вже й не наука в чистому вигляді. Теорію Льва Гумільова дуже критикували. Колін Вілсон писав художні твори. Не виключаю, що він свідомо вибрав такий формат, щоб уникнути критики.

      І ще. Я впевнений, що в кожної великої людини, з видатними досягненнями, яка міняла історію і очолювала народ, теж є щось нечисте на душі, скелети в шафі, криві руки і т. д. Видатною її роблять вчинки в стані пікової наснаги.

  4. Тарас коментує:

    Хах. Знайшов посилання, де я вже подібне бачив. Виявилось зовсім близько: http://chugylo.org.ua/2010/07/02/tilky-ne-jty-na-kompromis-iz-sovistyu/

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Warning: Parameter 1 to W3_Plugin_TotalCache::ob_callback() expected to be a reference, value given in /home/u801826201/public_html/wp-includes/functions.php on line 3509