Чортенята всередині нас

· · 5 коментарів

Дехто живе так, як живеться. Інші дивляться на рівних собі і намагаються робити так само. І даремно, бо копія рідко виходить кращою за оригінал. Більш мудрі люди беруть за приклад і копіюють кращих за себе. Все-таки більшість людей спостерігають за світом і намагаються збагнути «теорію успіху».

Здається, людина уже все робить правильно, звільнилася від найпоширеніших стереотипів нашого часу, має усі об’єктивні умови іти до свого щастя. І починає це робити. Але всередині кожного з нас живуть чортенята. І вони ніколи не атакують на початку шляху. Тільки коли уже видно перші результати роботи, чортенята нагадують про своє існування. Спочатку це виглядає досить безневинно. Трохи більше часу на відпочинок, щось відкласти на потім, десь порушити стару хорошу звичку. І так помалу майбутні генії стають звичайнісінькими людьми.

Загальновідомий факт, що більшість людей рано чи пізно відчувають «вигорання». Їх перестають цікавити їхні справи, хоч би й раніше вони приділяли їм багато часу, працювали натхненно і були у цьому щасливими. Чому? Тут мені дуже важко дати відповідь. Що змінюється з часом у психіці людини? На перший погляд мало би бути все навпаки: добре знане подобається більше. Таке враження, що є якась стеля, стукнувшись головою об яку, все тіло відразу зіщулюється. Можливо у читачів є які-небуть пояснення — пишіть.

Навколо себе я спостерігаю чимало таких людей, які починали дуже добре. Не ліниві, дуже розумні, без комплексів. Але чортенята знищили у них жагу життя. Ні, не об’єктивні фактори; у людей, про яких я зараз кажу, не було ніяких сторонніх причин до цього.

Тому чортенят треба перемагати. Увага, перемагати, а не перемогти — їх неможливо знищити, а можна тільки загнати у глухий куток. Робити це регулярно і наполегливо. Ось усередині заворушились якісь лінь, страх чи апатія — це чортенята. Перемагай їх!

Категорія: Філософія

Коментарі (5)RSS-стрічка коментарів

  1. chrishoneybee коментує:

    Ще студенткою мала можливість відвідати один інноваційний швецький університет, де для нас організували зустріч з тамтешніми молодими підприємцями – також студентами, але які вигадали щось креативне і наважилися почати власну справу на базі своїх ідей.

    З тої зустрічі пригадую двох дівчат, що відкрили свою студію дизайну і як вони малювали графік свого морального настрою в процесі від зародження ідеї і до відкриття власної компанії. Спочатку все позитивно – в плюсах, потім поступово згасання ентузіазму аж до депресивних мінусів, з яких таки вдалось вибратись і настроїтись на конструктив і працювати аж поки все вийшло.

    Багато людей так і не вибирається з мінусів. І це – за крок до перемоги над самим собою. Так що 100% підтримую автора! :)

  2. chugylo коментує:

    І як їм вдалося вибратися з мінусів: силою волі чи якось обдурили депресію — не знаєш?

    До речі, разом набагато легше вибратись з халепи.

  3. chrishoneybee коментує:

    Думаю допомогло якраз те, що їх було двоє – в одної “батарейки сіли”, інша може трохи підзарядити. Ну і їм допомагала одна тамтешня університетська організація, яка власне нам зустріч організувала.

  4. The Lex коментує:

    Я свій власний особистий “велосипед для вибирання з мінусів”: я просто роблю якусь роботу, до того ж таку, яка би дала досить швидкий і помітний результат і разом з тим не потребувала значних розумових зусиль. Хоча останнє іноді не є правилом. Гарна справа – помити посуд. :) Та й по роботі є ціла купа чогось такого “бери побільше – кидай подалі” – це дозволяє не впадати у “гальмівний стан” і разом з тим приносить якийсь результат.

    На старовинних вітрильниках під час довгих переходів корабель тривалий час не потребував докладання зусиль усієї команди, тож матроси мали дуже багато вільного часу. Аби вони не нудилися, офіцери вигадували для них роботу – прибирання корабля. За кожним було закріплено певну частину палуби, тощо, яку потрібно було постійно підтримувати у ідеальній чистоті. Певно це таки справді не давало можливості для різних там “відхилень на грунті бездіяльності”. Чи є така практика зараз – не знаю…

  5. chugylo коментує:

    Так, чергування важкої і легкої праці. Я про це десь чув. Але аж ніяк не чергування роботи і бездіяльності.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Warning: Parameter 1 to W3_Plugin_TotalCache::ob_callback() expected to be a reference, value given in /home/u801826201/public_html/wp-includes/functions.php on line 3509