Зневіра, розчарування, лінь і страх мають властивість безслідно пропадати. Так, ці почуття забирають величезну кількість сил, часу та інших ресурсів. Але момент, коли вони минають таки настає. Можна якось свідомо прискорити цей процес [1, 2, 3], можна й не робити нічого, а дочекатись поки кров сама наповниться «правильними» гормонами, а тоді легко струсити із себе недавній негатив. Інша річ совість і вина. Вони не минають безслідно. Залишається «шрам» на психіці. Із віком кількість таких зовсім не корисних артефактів більшає і психіка людини спотворюється й слабне. Це можна подолати хіба докорінною зміною поглядів на життя. Про таких говорять: «Став зовсім іншою людиною». Злочинцям може й варто кинути все і стати іншою людиною, але для більшості краща протилежна порада: «Бути самим собою». Тому пропоную завчасно виявляти ситуації, при яких може стати соромно і не допускати їх навіть великою ціною. Важко, страшно, а чи й небезпечно, а дати совісті причину заговорити — гірш за все.

Чи може ви носите шаблю і маєте коня? Чи носите оселедця і шаровари? Чи живете на Січі і обираєте гетьмана? Чи ходите в похід на ляха, турка і москаля? Ось бачите, скінчились ті часи: тепер ніхто не є козаком у повній мірі. Є кілька десятків козацьких організацій, члени яких з натяжкою можуть називати себе козаками. І є українці, які хочуть підкреслити, що вони є патріотами і спорадично використовують слово «козак» для самоідентифікації. Тому що справжні козаки беруть активну участь у політиці та війні. І, навіть, якщо козацькі організації якимось фантастичним чином здобудуть владу в Україні, то хіба вони зможуть вести політику на козацький лад — силою. Тепер 21 століття: війни стали економічними та інформаційними. Козацький досвід у них не потрібний. Потрібні патріоти нового культурного і психологічного складу.

Звичайно козацька історія до себе вабить. То були славні часи піднесення України і наш патріот підсвідомо хоче їх повернути. Але повертати треба не зовнішню атрибутику, а сам пасіонарний дух того часу. І він аж ніяк не дозволяє скиглити за минулим. Цей дух напрямлений в майбутнє. Виникає дисонанс між козацькими ідеями та способом життя і фактичним станом речей у сучасному світі. Тобто при всій своїй силі і красі козацька ідея у контексті нашого часу призводить до пасивності.

Якщо український патріот справді сильний духом, то, я думаю, без жалю перегорне козацьку сторінку історії України і буде писати нову. А якщо ні — до таких людей ставлення толерантне. Просто вони в майбутнє не потраплять.

Читати далі →

Сильно вплинула на мене стаття «Чия мова вторинна і пародійна». За нею, українська мова — типова розвинена європейська мова з багатою історією. Російська ж, містить у собі велику кількість перекручувань з української, а також татарської, французької, голландської. Звичайно, без запозичень не обходиться жодна мова (хіба ісландська?), але у російській вони відбулися неприродним пародійним способом. Так отримали некрасиву, десакралізовану, громіздку мову.

Якби все у тій статті було правдою, то їй просто не було б ціни! Але звертаю увагу на деякі помилки, часом досить грубі.

Не викликає сумнівів, що рос. слово «минута» — запозичення від фр. «minute», у крайньому випадку з якоїсь іншої мови. С. Коваль виводить це слово від укр. «минати». Цікаво, але майже неможливо.

Читати далі →

Вирішив серйозніше взятися за веб-розробку і створив для цього навчальний блог nomer3.org.ua. Буду здобувати знання за принципом «Вивчив сам — навчи інших». Можливо так буде повільніше, зате знання краще засвояться.

Новий блог ні на що не претентує. Це звичайні навшвидкоручні нотатки викладені в Мережу. Нехай не оманює власний домен. Просто потрібен був сайт на хостингу для повного доступу до Wordpress. А зареєструвати і прикріпити org.ua — недовга справа. Якщо комусь ці записи стануть корисні — добре, якщо ні — не біда. Коли на пристойному рівні вивчу провідні веб-технології, проект буде заморожений, на відміну від Блогу Чугила, який буде вестись ще дуже-дуже довго.

Ласкаво прошу — Номер 3

Хочете незвичайний прогноз? Я прогнозую, що за термін президентства Януковича самосвідомість українців може тільки покращитися. Після нього ми будемо набагато згуртованішими і впевненішими. Тоді й приведемо до влади достойніших людей. Більше того, така неприємність в українській історії може тільки загартувати народ до рівня повністю самодостатньої нації.

Розвиток (еволюція) найкраще відбувається, коли чергуються сприятливі і несприятливі періоди. Під час несприятливого періоду відбувається банальне дарвінівське «виживають найсильніші». Люди намагаються зі всіх сил вчитися, працювати і жити далі, щоб не опинитися серед слабких. А ще вони стають згуртованішими. Чи багато чули про палестинців 70 років тому? Ні. Вони зросли в боротьбі за існування із сильнішим противником. В Україні нація бореться не проти іншої країни (хоча є й невеликий елемент і цього), а з внутрішнім ворогом. Принципового значення це не має. Так Америка гордиться своєю Громадянською війною; це одна з ключових подій для американських патріотів. І в українській історії цей принцип спрацьовував дуже часто. Він діє й навпаки. В СРСР було заборонено говорити вголос про кризу взагалі. СРСР ослаб і розпався. Розніжились.

Читати далі →

Категорія «Книги» зупинилася була в своєму розвитку уже на першому записі, але тепер ожила і її майбутнє обіцяє бути цікавим.

У першому записі темою книги було минуле, а темою оповідання Корі Докторова «Вигуглений» є, до пари, майбутнє. Це невеличке оповідання у жанрі кіберпанку. Року дії не вказується, але я думаю це біля 10 років вперед (2020р.). Тобто, якщо більшість творів цього жанру стосуються віддаленого майбутнього, якого ніяк не передбачити, то це оповідання може виявитись близьким до правди. І цей факт змушує читати не просто для розваги і не просто задуматися над долею людства, а й, можливо, переглянути деякі свої повсякденні звички.

Читати далі →

Недавно слухав нову музику і виніс вердикт, що цей гурт не стане для мене улюбленим, тому що він занадто іміджевий. А що поганого в іміджі?

• імідж може (часто так і буває) заглушити собою особистість людини, паразитувати на ній;
• для підтримки іміджу потрібно витрачати величезну кількість сил і часу, коли їх можна витратити на щось добре і корисне.

Але зовсім не мати іміджу також погано. Це частина невербального спілкування. Завдяки іміджу можна майже миттєво зрозуміти що за птиця перед вами. Достатньо просто оглянути людини з голови до ніг і відчути її соціальну роль, зрозуміти що можна від неї очікувати, а що ні. Було б нерозумним позбавити навколишніх такої можливості. Усі люди, що за способом життя і родом професійної діяльності багато спілкуються, особливо з невідомими, знають про це, або хоча б інтуїтивно здогадуються.

Отже, до іміджу застосовується правило Золотої середини: мало — погано, багато — теж погано, а середньо — якраз добре.