Це статті в категорії LinuxRSS-стрічка категорії

Лінукс у державних установах: не вірю

· · 4 коментарів

12 травня відбувся круглий стіл щодо обговорення Державної цільової програми впровадження в органах державної влади програмного забезпечення з відкритим кодом. Наші чиновники зібралися брати приклад з Європи і встановити Лінукс на комп’ютерах у своїх кабінетах. Хотілося написати «на своїх комп’ютерах», але більша чиновників володіють інформаційними технологіями на елементарному рівні і раді якнайчастіше використовувати папір.

Не вірю, що ця програма буде втілена ефективно. І що хтось «зверху» так турбується про український інформаційний простір. Значно легше повірити, що ця ініціатива зроблена для відмивання грошей. Видатки на фінансування програми плануються у розмірі 45 млн. грн. За ці гроші буде створено спеціальний дистрибутив Лінукса та відповідну інфраструктуру. Перші кроки вже зроблено: 19 травня розширено склад Координаційної ради. Люди, що отримали ці місця, відхопили частинку пирога розміром у 45 млн. грн. Думаю, через 4 роки, коли програма завершиться, на нечисленних державних установах буде встановлений абияк склепаний Лінукс, а про нинішні плани ніхто й не згадає. Після чого можна знову спробувати зробити кар’єру на гучних ініціативах.

А в Microsoft дуже захвилювалися, дізнавшись про починання української влади. І почали її повчати. Основна їхня теза — що державі неправильно штучно підтримувати тільки одну економічну модель. Цікава стаття, добре показує якою є політика Microsoft.

Не помагаєте, то й не заважайте — такий крик душі. Але світом правлять гроші.

Категорія: Linux

Усьому свій час або не все те краще, що поширене

· · 2 коментарів

У 1987 році Лінус Торвальдс радів новій покупці: комп’ютеру Sinclair QL. На ньому стояла операційна система Q-DOS. Більшість сучасних користувачів вже й не знають, що являє собою DOS: відсутність графічного інтерфейсу, слабенька командна оболонка (не розвинений bash, до якого звикли користувачі Linux) і однозадачність (один комп’ютер — одна програма). Мало? Та це адекватний набір програм для Sinclair QL з його 128 Кб оперативної пам’яті. До речі, Лінус написав на цій машині власний асемблер.

На другому курсі університету до рук нашого героя Лінуса потрапила книга про операційні системи. Так він дізнався про найславетнішу ОС усіх часів — UNIX. Тоді до UNIX на ПК було, мабуть, таке ж ставлення як зараз до «захмарних» обчислень. І Лінус загорівся бажанням мати комп’ютер із UNIX’ом. У січні 1991 року він купив комп’ютер на базі процесора Intel80386@33MHz із 4 Мб оперативної пам’яті. На ній був встановлена ОС, про яку Лінус так мріяв — UNIX-подібна Minix. Та як ви вже, мабуть, здогадались, Minix йому не сподобалась. Вже у вересні він випускає першу версію Linux (тоді він хотів назвати свою ОС FREAX’ом).

Архітектура UNIX існує із кінця 60-их років. Персональні комп’ютери з’явились в середині 70-их. Але аж до кінця 80-их ПК не могли працювати із «дорослими» операційними системами. Доводилось писати ОС спеціально для слабеньких комп’ютерів — різні види DOS. У наш час бачимо схоже явище на ринку смартфонів. Як тільки ресурсів стало достатньо щоб «прокормити» UNIX із розподіленням прав, багатозадачністю та іншими важкими та необов’язковими функціями, деякі хакери стали ставити на свої машини Linux. Усьому свій час.

Windows версій 95 та 98 прийнято гонити за її нестабільність. Та я терпимо ставлюся до цих ОС. Вони зробили революцію в поняттях про сфери використання комп’ютера. Хай народ побавиться тією великою іграшкою із графічним інтерфейсом, а потім з того може й вийде щось хороше. Моєю першою ОС стала Windows 98 і я тоді вважав, що Windows — це найкраща операційна система в світі. І, здається, «щось хороше» з мене таки вийшло. Графічний інтерфейс на машинах 95-го і раніше роках випуску можна було отримати тільки урізавши ряд функцій. Microsoft це зробили. Я вважаю, що це було правильним рішенням. От тільки навіщо було заганяти консоль у дальній куток?

У 2001 році Microsoft робить ставку на Windows родини NT: XP, Vista, 7. Логічно очікувати, що в новій ОС будуть усунуті ті обмеження, на які розробники добровільно пішли, ганяючись за простотою для посереднього користувача. Справжня мультиюзерність і розподіл прав для файлів та процесів зробили б Windows невразливою для вірусів, а модульна архітектура порадувала б програмістів і зменшила б ресурсоємність. Та зробили надто мало. Просто змінили декорації. Негарні віконця замінили на синенькі, а віруси для 95/98 на віруси для XP.

Linux розвивається в умовах хакерської анархії, продукти від Microsoft за принципом «поділяй і владарюй». А «яблучники», загалом, молодці. У них два принципи: вищезгаданий «усьому свій час» і «завжди на крок попереду». Хоч, на перший погляд, ці два принципи суперечать один одному, але вони добре працюють в парі. Такий собі інтегрований двоголовий принцип. Apple ніколи не випустить революційний продукт, якщо для цього не буде відповідних умов, своєрідної технічної та соціальної «кон’юнктури». Але й на існучий стан речей Apple не дозволяє собі орієнуватися, а пропонує користувачу більше, ніж інші. Дуже хороший маркетинг для сфери, що швидко розвивається — ІТ.

Mac OS послідовно збільшує свій функціонал і доріс уже до 10-ої версії. Остання версія — це UNIX-подібна ОС. Простими словами, повна підтримка кращого за історію ІТ.

Укотре переконуюсь, до яких наслідків призводить монополія. Windows не можна назвати «дорослою» операційною системою. UNIX’и, OS/2, BeOS забезпечують повний функціонал, і при хорошій підтримці дають (або давали б) відповідні результати: надійність, безпечність, розширюваність, логічність, простота для розробки. Windows зависла десь між цим і DOS’ом. Розвиток програмного забезпечення не відповідає розвитку апаратного. Для Microsoft немає потреби зробити дійсно хорошу операційну систему. Все що потрібно — лише тримати свою 90-відсоткову частку. Будь-який рух може збільшити частку, скажімо на 50%. Тоді у Windows буде 90 + ((100 − 90) + 50%) = 95% (вже нема що збільшувати). А може й зменшити. Тоді буде 90 − (90 − 50%) = 45% (втрачати є що). Краще не рухатись. Застій — це гроші!

Таке характерно не тільки для операційних систем.

  • Internet Explorer не є найкращим браузером (здається відлягає трохи).
  • MP3 не є найкращим форматом аудіо із втратами.
  • WordPress не є найкращою CMS для блогів.
  • HTML/XML не є найкращою мовою розмітки.
  • Ethernet не є найкращим стандартом локальної мережі.
  • NTFS не є найкращою файловою системою.

Чому ж стається така несправедливість (звичка до старих засобів, нечесна конкуренція чи, може, надто швидкий розвиток сфери ІТ)? Та це виходить за межі теми цієї статті.

Категорія: Linux

Лінукс кане в Лету. Зустрічайте Mac!

· · 9 коментарів

Але що б і як би там не було, а Ґуґль — наше все! От g_i, навіть, став засновником ґуґлотерапії, поєднавши в хитромудрій теорії Ґуґль, Фрейда і теорію Хаосу. Щодо мене, то Ґуґль — це один із двох IT-брендів, які я можу читати і писати на кирилиці без неприємного відчуття чужорідності. Другий — Лінукс. І що ви думаєте? Ґуґль переконує мене, що Лінукс — це вчорашній день.

Отже, в Ґуґля є майстерня, де готуються нові проекти, що в призначений час мають змінити світ. Або просто наробити великого шуму як Chrome. Проекти звідти вже доступні для користування, але мають позначку beta. Ця майстерня називається Google Labs. Одним із важливих доробків Google Labs є сервіс порівняння Google Trends. Я, довідавшись про таку річ, взявся порівнювати все, що прийде в голову. Як от, «ющенко,тимошенко,янукович». У сервісу є дуже корисна, на мою скромну думку, можливість задавати рік для пошуку. Я довго не думав і вирішив порівняти операційні системи для різних років. Результати від всезнаючого Ґуґля мене шокували.

Рік Windows Linux Mac
2004 1,00 0,42 0,24
2008 1,00 0,27 0,45

Частка Лінукса зменшується. Частка Mac’а росте і через кілька років дожене і пережене Windows.

Наскільки достовірно показує сервіс реальний стан речей? Висновки робіть самі.

P. S. 29-30 листопада блог був недоступний, тому що хостер переїжджав на новий сервер і це співпало з DoS-атакою. Але в цьому є і моя частка вини, тому що я із запізненням змінив IP-адресу сайту на DNS-сервері на нову (користуюсь незалежним від хостера DNS). Вибачаюсь за завдані незручності.

Категорія: Linux

Економічна доцільність Лінукса

· · 3 коментарів

Мабуть, вже залишилося небагато людей, яких не хвилювала б світова економічна криза. Тема грошей зараз гаряча. Дещо старе і звичне варто переглянути.

Ця криза має позитивно відбитися на динаміці зростання користувачів Лінукс. Хто ж не хоче зекономити? В таких ситуаціях людина більш схильна приймати несподівані рішення, відмовлятися від старих звичок. Особливо має заворушитися бізнес. В даний час, Лінукс рулить на серверах і де-не-де зустрічається на домашніх комп’ютерах, але Лінукс в офісі — це винятки. В нових жорстких умовах багатьом підприємцям доведеться виживати і економити на всьому. Врятувати від цього процесу може тільки політика Майкрософт, направлена на потурання піратству.

Розмова буде не тільки про вигідність Лінукса користувачу (тут і так все зрозуміло), а й про вигідність його для розробників і для суспільства загалом.

Ядро Лінукса розробляють не стільки бородаті програмісти-фанатики, як комерційні компанії. Тепер на їх частку припадає більше 70% коду. Найбільше пишуть Red Hat, Novell, IBM та Intel. Частка приватних розробників невелика — всього 14%. У кожного є свої причини розробляти вільне програмне забезпечення.

  • Деякі виробники дистрибутивів заробляють гроші на професіональній підтримці Лінукс. Це Red Hat, Novell, Mandriva.
  • Виробники заліза зацікавлені в хорошій сумісності Лінукса із своєю продукцією. Це IBM, Intel, HP.
  • Google розробляє ядро більше для власних потреб, але виграють усі.
  • Linux Foundation пише за гроші спонсорів.
  • Окремі програмісти пишуть для задоволення, для отримання якоїсь корисної можливості, а дехто й від фанатизму.

Існує такий програмістський анекдот:

— Скільки треба людей, щоб написати хорошу програму?
— 20. 3 програміста, 3 тестери, 1 дизайнер, 1 кіт Вася і 12 ділильників заробленого рештою.

У світі вільного софту зайвої бюрократії нема. Програми поширюються без обтяження фінансовими зобов’язаннями. Акцент ставиться на написанні хорошої програми, а не на виконанні бізнес-плану. Проводячи аналогію з блогами, на написанні якісного контенту, а не на SEO.

Кількість грошей на фондових ринках у 10 разів більша за світовий ВВП. Це як зрізана піраміда, що стоїть на меншій основі. Не дивно, що наступає криза. Різниця на ринку операційних систем ще більша. Перехід на вільний софт може зняти напруження. Точніше, урізати ринок програмного забезпечення, як зайву ланку світової економіки, і перейти до нових форм господарювання. Після кризи багато старого неефективного мусить змінитися (таке стається щоразу), то чому б це не стало початком кінця власницького софту?

Причина технічних проблем Лінукса полягає у малій кількості користувачів. Але вже відсотків 10 ринку, я думаю, буде достатньо, щоб дописати все, що зараз не вистачає. Я сумніваюся тільки щодо потужних ігор. Кожна гра — це невеличкий культ, її на іншу замінити не можна, а більшість ігор написані під Windows і DirectX.

На Лінуксі підняти мільярди не можна, але на хліб з маслом буде точно. В Україні також.

  • Ніхто не забороняє писати пропрієтарні програми для вільної ОС. Так заробляють на свій хліб з маслом компанії Red Hat, Novell і ще декілька. Сумарний дохід Red Hat, що нічого іншого крім Лінукса не робить, складає 400 млн. дол. на рік. Подібні компанії домішують до вільного софту трохи власницького, запаковують у яскраві коробочки і продають. Дистрибутив супроводжується технічною підтримкою високої якості. Є відповідна бюрократія: сертифікаційні центри, підготовка кадрів. Найвідоміші комерційні дистрибутиви Red Hat Enterprise Linux (RHEL) і Suse Linux Enterprise Desktop (SLED) коштують нарівні з Windows і Mac OS.
  • Вільні ліцензії стосуються авторського права, але не носія даних чи суміжних послуг. В Україні існує, наприклад, сервіс Lafox.net, що дозволяє замовити диски з вільним програмним забезпеченням і отримати їх поштою. Націнка дуже невелика.
  • Можна писати і продавати паперові книги чи журнали.
  • Ще можна продавати чашки, шарфики, кепки, футболки чи наклейки на ноутбук з логотипами. Так само заробляє й Mozilla.
  • Можна писати і монетизувати сайт на Лінукс-тематику.
  • Можна запропонувати послуги по налаштувнню некомерційного дистрибутива. Але в Україні цим на хліб із маслом не заробиш. Українські лінуксоїди дуже горді і самовпевнені.
  • Можна навчати Лінукс-адмініструванню. Це ще також не має попиту в Україні.

Світ, де Лінукс є лідером не такий вже й страшний та незрозумілий. Навпаки, це саме пропрієтарним програмам характерні суперечності.

Категорія: Linux

Змінити стан речей

· · Коментарів немає

В своїх недавніх статтях «Що не вистачає Лінуксу?» та «Що не вистачає Віндовз?» я розмірковував над недоліками обох операційних систем.

Різниця полягає в тому, що стаття про Лінукс має сенс. Існує невеличка ймовірність того, що хтось прочитав її і візьме участь в усуненні проблем. Розробляти Лінукс може кожен. Я, наприклад, можу написати підручник для новачків.

Стаття про Віндовз немає сенсу. Прочитали, так-так, пішли. Тільки споглядання. Ті, хто має владу змінити стан речей у Віндовз, ніколи її не прочитають, а якщо й прочитають, то не звернуть уваги на роздуми маленького блогера.

Віндовз — це чорна скринька, до якої мають повний доступ тільки її власники. До Лінукса вступного політичного порогу нема. Мають значення тільки знання і час: невід’ємні атрибути праці.

Категорія: Linux

Що не вистачає Віндовз?

· · 7 коментарів

Кілька днів тому я написав статтю «Що не вистачає Лінуксу?». Трохи згодом мені здалося логічним написати про головного конкурента Лінукса — Віндовз.

Статтю про Лінукс писати було просто. Писав про те, що хотів би бачити в операційній системі. Кожен лінуксоїд, загалом, має ті ж проблеми і погодився б зі мною в головних питаннях. А тут я трохи розгубився. Писати про те, що потрібно для корпорації, чи про те, що потрібно для простого користувача? Бо в Лінукс кожен користувач — трішки розробник. Написати по технічному питанню у Лінукс-форум, навіть з проханням про допомогу, — це вже невеличкий вклад у розвиток. А у Віндовз існують стосунки продавець-покупець і закон-пірати. Якщо я буду давати поради Майкрософту — це буде нецікаво. З точки зору бізнесу, Віндовз не треба інтенсивно розвивати, а продовжувати політику жорсткої критики всього нового. Застій і холодна війна — це найкращий вибір для монополіста. Якщо я стану повністю на сторону простого користувача, то варто було б відкрити код під вільною ліцензією. Це нереально. Тому я вирішив не ставити задач по максимуму, а просто по-народному покритикувати народну ОС. Буду писати з дотриманням двох табу:

  1. Не згадувати про вільний софт і все, що з ним пов’язано. Віндовз — це суто комерційна операційна система.
  2. Не згадувати про UNIX та її філософію. Архітектура Віндовз має підкорятися не чистій логіці, а рішенням «дядів у галстуках». Зокрема, мовчу про надійність.

Після цього досить об’ємного вступу можу, нарешті, переходити до основної частини. Отже, як я вже згадував, розробник і кінцевий користувач у Віндовз не завжди мають спільні інтереси, а інколи, навіть, протилежні. Зворотній зв’язок надто слабкий. Вимагаю уваги! Якщо порівняти з іншою пропрієтарною операційкою — Mac OS, то корпорація Apple пилинки здуває зі свого клієнта. Те, що я колись читав про iStore мене вразило.

Навколо будь-якої більш-менш поширеної програми завжди збираються її прихильники. Але у Віндовз немає фанів. Дуже небагато людей з нетерпінням очікують нову версію, створюють Віндовз-блоги чи Віндовз-форуми. До операційки ставляться як до повітря.

Сама ж корпорація Майкрософт також не дуже любить своє творіння. У Віндовз немає власної ідеології. При випуску Vista і оновлень говоряться одні і ті ж гарні слова про надійність і ефективність, але справа стоїть на місці. Зате хороша ідеологія є в Майкрософт, що досягла величезних успіхів і тепер є хорошим прикладом для підручників з бізнесу.

Недавно Майкрософт зменшила ціну ліцензії Vista для Китаю на 70%. Постає питання, яка собівартість самої системи? 10% від ціни, 5%, 1%? Віндовз втрачає користувачів на користь Лінукс і Mac. Може час знижувати ціну, поки не пізно? Я знаю, що ви думаєте. Більша частина користувачів без проблем й так має піратську версію. Хто хоче ОС за безплатно, той її має. Не по-людськи це якось — по-вовчому. Тому ціну треба в рази зменшувати. Принаймі для особистого користування.

Цікавою є політика корпорації Oracle. Платними є тільки продукти Oracle для комерційного використання (отримання прибутку).

Між іншим, стосунки Майкрософт — користувачі дуже нагадують стосунки українські політики — багатостраждальний український народ.

Та досить уже про соціальну частину. Стандартні програми Віндовз мало змінилися ще з часів, мабуть, Windows 95. Зараз є свої поняття, що таке проста і зручна у використанні програма, зрозуміла для користувачів з мінімальним досвідом і потребами. Сама ідея стандартних програм себе ще не вичерпала.

Особливе місце має Internet Explorer. Можливо, варто написати новий браузер з нуля і під новим брендом.

Файлова система NTFS вражає своєю повільністю, порівняно з іншими. Причина у кількох функціях, які, фактично, дуже рідко застосовуються і не є обов’язкові для сучасної файлової системи. Крім того, NTFS надто сильно фрагментується.

Як я уже писав, добре було б глибше інтегрувати Юнікод. Краще взагалі відмовитися від кодування windows. Культурна різноманітність понад усе!

Якщо вже зайшла мова про локалізацію, то згадаю, що переклад виконаний погано. Частина термінів надумані. Наприклад, ніхто давно не говорить «веб-вузол».

Отже, висновки. У порівнянні з Лінуксом, більшість проблем Віндовз знаходяться не в технічній, а у соціальній сфері (пам’ятаю про друге табу). Корпорація не дуже бажає порозумітися з клієнтами, процвітає порушення авторських прав. Причина дуже проста: монопольний статус. Чудово! У Лінукс причина проблем протилежна.

Свого часу корпорація Майкрософт прийняла сміливі рішення і намітила шлях розвитку комп’ютерної техніки на десятиліття вперед. Тепер сміливих рішень немає, мало й звичайних рішень, тому що гроші йдуть із самого статусу монополіста. Зате сміливішими стали прості маленькі користувачі. І пішли два струмочки: один до Лінукс, другий до Mac. Ринок все-таки саморегулюється.

Категорія: Linux

Що не вистачає Лінуксу?

· · 15 коментарів

Час від часу в мене виникає питання, на яке мені важко дати відповідь: що не вистачає Лінуксу, щоб це була розповсюджена операційна система? Сьогодні, в роботі над цією статею я намагатимусь дати відповідь на це питання, як з технічної точки зору, так і з соціальної. Своє дослідження почну з того, що задам це питання сам собі: що мені не вистачає в Лінуксі? Мабуть, найбільше не подобається складність у встановленні драйверів. На прикладі мого десктопа з Ubuntu, відразу не піднялися відеокарта, принтер, сканер, фотоапарат і модем. Майже весь набір периферії. Виробники не вважають за потрібне надати драйвер для пристрою під Лінукс відразу на диску, що йде в комплектації. Зазвичай тільки Windows і Mac OS. В кращому випадку драйвер можна завантажити з Інтернету. Часто буває, що під 64-бітну платформу (amd64) немає драйвера, а є тільки під поширенішу 32-бітну платформу. В гіршому випадку (схоже, це зустрічається дедалі рідше) виробники грішать тим, що не надають специфікацій, щоб на їх основі можна було написати вільний драйвер, але й не пишуть свій, пропрієтарний. Але отримати програму — це тільки початок труднощів. Драйвер потрібно ще встановити і налаштувати. Особливо цим славляться драйвери відеокарт. Єдиної системи в цій справі немає і доводиться читати купу манів, рідмі і форумів, щоб отримати бажаний результат. Виходить, мільйони лінуксоїдів світу постійно стикаються з одними й тими ж проблемами, які вирішуються, переважно, на рівні дружньої допомоги на форумах і блогах. Я переконаний, що технічно ця проблема не надто важка у вирішенні, адже створені ж чудові менеджери пакунків. А от суспільство до цього ще не зовсім готове. Розробники Лінукс-програм із самого початку об’єдналися і розміщають софт у репозиторіях, а розробка драйверів тісно пов’язана із не завжди зацікавленою стороною — виробниками заліза. В одному з документів Debian написано, що треба просити і пояснювати ситуацію, переконувати, що спільнота Лінукс теж складає важливу частину клієнтів. Не думаю, що ситуація швидко виправиться на краще. Потрібна критична маса, якої нема. Зараз з’явилося кілька перспективних проектів по написанню вільних драйверів. На жаль, моє залізо не дає можливості їх протестувати, але, схоже, це зародок системи, що переплюне класичне встановлення драйверів на Windows, як це вже давно є з недрайверами. Також важливо писати хорошу документацію, бажано з викладенням в одному місці.

На жаль, не всі програми мають 64-бітну версію. Наприклад, браузер Opera. Старі користувачі, «діди» згадують як колись так само важко давався перехід з 16-бітних систем на 32-бітні.

Не подобається стереотип, що лінуксоїд — це, повністю поглинута хаком, програмуванням та ідейками про вільний софт, людина. У 90-их, схоже, це було цілком вірним, але тепер — це неправда. Із появою дистрибутивів Ubuntu, Mint Linux, Knoppix та інших, необхідний поріг технічних знань і вільного часу став набагато нижчим. Я розумію, що Лінукс з приходом низькокваліфікованих користувачів втрачає романтику, але ж дистрибутив дистрибутиву не заважає. Досвідчені хакери завжди знайдуть, де почесати руки. А мрія, що весь софт стане вільним, потроху справджується.

Згадую свої майже героїчні перші тижні з Лінуксом. Потрібно було багато вчитися, а хороші підручники знайти було важко. Для Лінукс є море документації, але не підручників, що пояснюють основи роботи. От цим і живиться переконання, що Лінукс дуже важкий у вивченні, тоді як більш досвідчені користувачі не мають жодних труднощів.

Зараз починають з’являтися ультрапортативні моделі ноутбуків як от Acer Aspire One, за якими вже закріпилася назва «нетбуки». Велика їх частина продається із передвстановленим Лінуксом. Воно зрозуміло, адже Windows (а ще раніше MS-DOS) завжди орієнтувалася на середньостатистичний для свого часу комп’ютер, а Лінукс однаково добрий і на маленькій цяці і на найпотужнішому в світі суперкомп’ютері. Обмеження можуть стосуватися тільки конкретного дистрибутива. Із закінченням комп’ютеризації, різноманітність форм комп’ютерів зростає. Тут і стає в нагоді універсальність Лінукса. Припускаю, незабаром все більше виробників малопотужних комп’ютерів будуть продавати їх у комплектації з Лінуксом. А для повнорозмірних машин цей час ще дуже далекий.

Потрібно, щоб користувач отримував готовий Лінукс. Багато не наважаться міняти операційну систему.

Досі немає такої різноманітності програм, як у Windows. Нема потужних 3D-ігор, перекладачів, систем розпізнавання тексту, багатьох вузькоспеціалізованих програм і купи різних, здебільшого некорисних, дрібничок.

В основі більшості проблем Лінукса дуже проста причина: мало користувачів. Але Лінукс показує величезну життєздатність. При незначній кількості користувачів, запит у пошуковиках «linux» видає тільки у 3-4 рази менше результатів, ніж «windows». Думаю, відношення розробників приблизно таке саме. Однак цікава річ: при пошуку українською «linux» вже перегнало «windows». І Лінукс дійсно швидко розвивається, тоді як користувачі Windows не спішать переходити на нову її версію. Все більше користувачів хочуть мати на своєму комп’ютері щось більше, ніж обрізані можливості Windows. Також багатьом набридли піратство і завищені ціни на софт. І вони шукають альтернативу.

Категорія: Linux
Сторінка 1 із 212

Warning: Parameter 1 to W3_Plugin_TotalCache::ob_callback() expected to be a reference, value given in /home/u801826201/public_html/wp-includes/functions.php on line 3509