Українська команда локалізації KDE4 вже кілька місяців тримається на перших місцях. Безкомпромісно перекладає все. Як видно з таблиці, для цього довелося перекласти більше 122 тис. повідомлень. Молодці!

Питання про те, яка операційна система найкраща — неправильне. Краще ставити питання так: «Яка операційна система найкраща для мене?» Різні люди мають різні потреби і смаки. Я для себе вирішив, що краще використовувати Linux. Я вибрав Linux не тому, що це — безплатно, чи круто, чи сумлінно дотримуюсь закону, чи фанатик руху за вільний софт. Я люблю Linux тому що:

• архітектура Unix — логічна, красива, проста і завершена.
• спільнота цінить мене за те, що я знаю і вмію, а не дивиться на мене, як на споживача з гаманцем.
• Linux мовчки погоджується з будь-якими моїми бажаннями

А не люблю я його за складні налаштування.

За час свого знайомства з цією чудовою операційною системою я зрозумів багато її особливостей. Виробилась звичка порівнювати все з Windows. Ця стаття — своєрідний розгорнутий тест на свою готовність здійнити перехід.

Вибір софту

Перше питання, яке задають собі новачки при переході на Linux, — чи будуть працювати їхні улюблені програми, а якщо ні, то які є альтернативи. Деякі програми є кросплатформенними і успішно запускаються на всіх поширених операційних системах. До цих програм належать всі продукти родини Mozilla (Firefox, Thunderbird, FileZilla та інші), Opera, VLC, Apache. Багато софту є кросплатформенним, але більш відомим в ОС Linux: GIMP, Open Office.org, AbiWord. Якщо програма не є кросплатформенною, то її зазвичай можна (інколи не можна) запустити через Wine. Цей проект швидко розвивається. На гірший випадок, можна запустити Windows на віртуальній машині. Але будь-який запуск програми на нерідній платформі — халтура. Не варто здійснювати перехід з надією на ці недорішення. Втрачаються частина функцій, надійність, швидкість і збільшується споживання ресурсів.

На жаль, є кілька типів програм, що дуже слабо представлені в Linux. Це перекладачі (не зустрічав ні одного), програми розпізнавання тексту (тільки латинка) і 3D ігри.

Складність налаштування

У своєму пості «Психологічний перехід на Linux» я вже розмірковував над проблемою (чи перевагою?) складності Linux. Суть зводиться до того, що перехід доцільний тільки для людей, що багато і серйозно користуються комп’ютером. Тоді «інвестиція у налаштування» буде вигідною.

Треба бути технофілом

Припустимо, у Вас перегоріла лампочка. Що Ви зробите?

1. Попрошу когось її поміняти.
2. Поміняю сам, але без задоволення.
3. Поміняю сам із задоволенням на енергозберігаючу, при цьому хвалячи технічний прогрес. Порахую зекономлені кіловати і гривні. Буду милуватися дизайном і приємним відтінком світла.

Хороший лінуксоїд може вийти тільки з хорошого технофіла. Якщо Ваша відповідь — третій варіант, то вже можна задуматися над перевагами переходу.

Стабільної системи, як би вона не називалася.

Перехід на Linux для користувача рідко буває легким. Спостерігаючи за новачками, я помітив характерну особливість, що об’єднує всіх їх. Вони вважають, що Linux — це ще один клон Windows, тоді як його розробники пишуть програми трохи не за тих умов, що звичні для пропрієтарних програм. Годі сподіватися чогось принципово нового, якщо архітектура і спосіб розробки операційної системи такі самі. Перехід має відбуватися також на психологічному рівні, на зміні ставлення до вирішення проблем. Неправильне психологічне ставлення часто заважає користувачу виконати перехід і він нервується, сумнівається, інколи кидає справу на півдорозі, марно витративши свій час.

Windows пишеться для грошей, а Linux — для вирішення проблем. Вільний софт — це не товар, тому він часто має дещо нечепурний чи незавершений вигляд. Програміст, що розробляє вільний софт, ставиться до кінцевого користувача, як до рівного собі; немає грошових перешкод і немає гарантій. Програміст, що пише закритий код, має сподобатися клієнту чи начальнику. Цікавий приклад — один з «найвільніших» дистрибутивів — Debian. Він не має ніякого плану виходу нових версій і вони з’являються тоді, коли стають «дозрілими» і стабільними. Таких суспільних відмінностей між Windows і Linux є дуже багато. Це все, звичайно, відображається на кінцевому продукті. Якщо зрозуміти логіку і традиції розробників вільного софту, то здійснити перехід буде простіше і комфортніше.

0. Неписане правило

Вирішувати проблеми треба самостійно. Розробники ВПЗ стараються, щоб їхній продукт був якісним. Але програма за вільною ліцензією надається «ЯК Є», без жодних гарантій, що вона буде правильно працювати. На форумах можна знайти багато гуру, готових допомогти, але ніхто з них не зобов’язаний цього робити. Треба розуміти, що світ ВПЗ побудований на засадах рівності розробників і користувачів. Ніхто ні від кого не залежний. Це, мабуть, і мають на увазі, коли говорять про свободу Linux.

1. Правило пошуку

99%, що з цією проблемою вже хтось стикався. Лінуксоїди мають хорошу звичку писати, як вони щось зробили. Тому варто пошукати в Мережі, в першу чергу на форумах і блогах, про той чи інший «велосипед». Треба мати великий досвід, щоб придумувати свої, дійсно оригінальні рішення. Це правило не суперечить неписаному правилу, тому що користувач просто підглядає, як зробили інші, без їхньої прямої участі.

2. Золоте правило

Правильно поставлене питання — половина відповіді. Новачки на форумах питають так: «Підкажіть, що робити?» Досвідчені користувачі питають інакше: «Підкажіть, куди копати?» Очевидно, з досвідом лінуксоїд починає розуміти цей принцип інтуїтивно. До того ж неетично випрошувати докладне рішення проблеми, фактично, вимагати в когось зробити все за себе. Щоб правильно ставити питання, треба мати досвід, інтуїцію і добре знання термінів. Не треба лінуватися читати підручники про основи UNIX: файлові системи, процеси, порядок завантаження і shell. Це дасть добре володіння термінами і поняттями.

3. Правило часу

Краще втратити день, а за хвилину долетіти. Linux багато критикують за те, що його важко налаштувати. Це правда, але налаштувати його можна значно точніше. Один раз правильно налаштований, він буде працювати надійно. Час, витрачений на адміністрування, виправдовує себе, якщо користувач має намір працювати багато і вирішувати складні питання.

Один раз рибалка побачив лісоруба, що рубав ліс тупою сокирою. Рибалка здивувався і запитав: «Чому ти не наточиш своєї сокири — тобі ж важко і робота йде довго?». Лісоруб відповів: «В мене немає часу точити — я рубаю ліс».

4. Правило читання

Шукати треба інструмент, а не конкретне рішення. Іншими словами, вудочку, а не рибу. man, info та багато інших видів документації побудовані за цим принципом. Тільки howto дають рибу. Не треба лінуватися читати документацію.

5. Правило модульності

Велика справа складається з тисячі малих. Припустимо, користувач захотів купити периферію. Що йому вибрати: принтер, сканер і копір окремо, чи пристрій «3 в 1»? Кожен пристрій у зв’язці «3 в 1» потенційно може не сподобатися, застаріти чи зламатися. Тому той, хто думає категоріями ідеології UNIX купить кожне залізо окремо. Програми в Linux також здебільшого використовують модульну архітектуру. Кожна програма робить тільки одну справу, але робить її добре. Про це треба пам’ятати. Найкраще цей принцип реалізований в shell. Саме за рахунок модульності Linux однаково добре йде і на мейнфреймах, і на КПК, чи може мати кілька робочих середовищ.

Легкого переходу!