Зневіра, розчарування, лінь і страх мають властивість безслідно пропадати. Так, ці почуття забирають величезну кількість сил, часу та інших ресурсів. Але момент, коли вони минають таки настає. Можна якось свідомо прискорити цей процес [1, 2, 3], можна й не робити нічого, а дочекатись поки кров сама наповниться «правильними» гормонами, а тоді легко струсити із себе недавній негатив. Інша річ совість і вина. Вони не минають безслідно. Залишається «шрам» на психіці. Із віком кількість таких зовсім не корисних артефактів більшає і психіка людини спотворюється й слабне. Це можна подолати хіба докорінною зміною поглядів на життя. Про таких говорять: «Став зовсім іншою людиною». Злочинцям може й варто кинути все і стати іншою людиною, але для більшості краща протилежна порада: «Бути самим собою». Тому пропоную завчасно виявляти ситуації, при яких може стати соромно і не допускати їх навіть великою ціною. Важко, страшно, а чи й небезпечно, а дати совісті причину заговорити — гірш за все.
Схожі записи
]]>
Немає більше місця в світі козакові
Чи може ви носите шаблю і маєте коня? Чи носите оселедця і шаровари? Чи живете на Січі і обираєте гетьмана? Чи ходите в похід на ляха, турка і москаля? Ось бачите, скінчились ті часи: тепер ніхто не є козаком у повній мірі. Є кілька десятків козацьких організацій, члени яких з натяжкою можуть називати себе козаками. І є українці, які хочуть підкреслити, що вони є патріотами і спорадично використовують слово «козак» для самоідентифікації. Тому що справжні козаки беруть активну участь у політиці та війні. І, навіть, якщо козацькі організації якимось фантастичним чином здобудуть владу в Україні, то хіба вони зможуть вести політику на козацький лад — силою. Тепер 21 століття: війни стали економічними та інформаційними. Козацький досвід у них не потрібний. Потрібні патріоти нового культурного і психологічного складу.
Звичайно козацька історія до себе вабить. То були славні часи піднесення України і наш патріот підсвідомо хоче їх повернути. Але повертати треба не зовнішню атрибутику, а сам пасіонарний дух того часу. І він аж ніяк не дозволяє скиглити за минулим. Цей дух напрямлений в майбутнє. Виникає дисонанс між козацькими ідеями та способом життя і фактичним станом речей у сучасному світі. Тобто при всій своїй силі і красі козацька ідея у контексті нашого часу призводить до пасивності.
Якщо український патріот справді сильний духом, то, я думаю, без жалю перегорне козацьку сторінку історії України і буде писати нову. А якщо ні — до таких людей ставлення толерантне. Просто вони в майбутнє не потраплять.
На практиці це означає, що не слід називати себе козаком, щоб підкреслити свою приналежність до активної верстви українців. Не слід використовувати інші атрибути того часу. Це спричиняє ностальгію і викривляє справжній образ козака.
Це не вперше. Козаки відмовилися від культурного спадку князівської доби задля кращої пристосованості до тогочасних реалій. Тепер наша черга.
Те саме можна сказати і про бандерівців. Декалог націоналіста — список дієвих у свій час, але застарілих натепер правил. Вони застаріли разом із вибухом бомби у Хіросімі. Вони двічі застаріли із проголошенням Незалежності. Ніхто ж при здоровому глузді не піде зі зброєю на ворога України. У сучасному світі силовий конфлікт — це метод малорозвинених спільнот або привід для інформаційних маніпуляцій. А Україна — це Європа, ні? Творіть нове, сміло експериментуйте. І я з вами. Не знаю як буде виглядати нова українська національна ідея, але точно знаю як вона не буде виглядати. У ній козаки, гайдамаки, опришки, бандерівці будуть шанованою частиною історії, а не об’єктом для мавпування.
Схожі записи
]]>
Сильно вплинула на мене стаття «Чия мова вторинна і пародійна». За нею, українська мова — типова розвинена європейська мова з багатою історією. Російська ж, містить у собі велику кількість перекручувань з української, а також татарської, французької, голландської. Звичайно, без запозичень не обходиться жодна мова (хіба ісландська?), але у російській вони відбулися неприродним пародійним способом. Так отримали некрасиву, десакралізовану, громіздку мову.
Якби все у тій статті було правдою, то їй просто не було б ціни! Але звертаю увагу на деякі помилки, часом досить грубі.
Не викликає сумнівів, що рос. слово «минута» — запозичення від фр. «minute», у крайньому випадку з якоїсь іншої мови. С. Коваль виводить це слово від укр. «минати». Цікаво, але майже неможливо.
Слово «спичка» набагато легше потлумачити як зменшувальну форму від загальнослов. «спиця», а не як «з пічки».
Слово «орать» — це зовсім не десакралізація (хіба часткова) одного з найстаріших індоєвропейських коренів. Корінь «ор-ар» окрім позначення обробітку землі («орати», «рало») використовується також для позначення мови: лат. «оратор», укр. «горлати».
Тільки побіжний огляд особою без спецосвіти (мною) виявив такі помилки. Але такі дослідження важливі. Треба тільки контролювати їх через конструктивну критику, щоб у бажанні докопатися до правди не наплодити нової брехні.
Особиста оцінка: 4/5. За руйнування міфів, хоч і погано вивіреними фактами.
- Автор: Сергій Коваль
- Назва: Чия мова вторинна і пародійна
- Мова: українська
- Жанр: публіцистична стаття
- Особиста оцінка: 4/5
- Посилання: http://www.ukrlife.org/main/prosvita/koval.html
P. S. Це 100-та стаття на Блозі Чугила.
Схожі записи
]]>
Вирішив серйозніше взятися за веб-розробку і створив для цього навчальний блог nomer3.org.ua. Буду здобувати знання за принципом «Вивчив сам — навчи інших». Можливо так буде повільніше, зате знання краще засвояться.
Новий блог ні на що не претентує. Це звичайні навшвидкоручні нотатки викладені в Мережу. Нехай не оманює власний домен. Просто потрібен був сайт на хостингу для повного доступу до Wordpress. А зареєструвати і прикріпити org.ua — недовга справа. Якщо комусь ці записи стануть корисні — добре, якщо ні — не біда. Коли на пристойному рівні вивчу провідні веб-технології, проект буде заморожений, на відміну від Блогу Чугила, який буде вестись ще дуже-дуже довго.
Ласкаво прошу — Номер 3
Схожі записи
]]>
Хочете незвичайний прогноз? Я прогнозую, що за термін президентства Януковича самосвідомість українців може тільки покращитися. Після нього ми будемо набагато згуртованішими і впевненішими. Тоді й приведемо до влади достойніших людей. Більше того, така неприємність в українській історії може тільки загартувати народ до рівня повністю самодостатньої нації.
Розвиток (еволюція) найкраще відбувається, коли чергуються сприятливі і несприятливі періоди. Під час несприятливого періоду відбувається банальне дарвінівське «виживають найсильніші». Люди намагаються зі всіх сил вчитися, працювати і жити далі, щоб не опинитися серед слабких. А ще вони стають згуртованішими. Чи багато чули про палестинців 70 років тому? Ні. Вони зросли в боротьбі за існування із сильнішим противником. В Україні нація бореться не проти іншої країни (хоча є й невеликий елемент і цього), а з внутрішнім ворогом. Принципового значення це не має. Так Америка гордиться своєю Громадянською війною; це одна з ключових подій для американських патріотів. І в українській історії цей принцип спрацьовував дуже часто. Він діє й навпаки. В СРСР було заборонено говорити вголос про кризу взагалі. СРСР ослаб і розпався. Розніжились.
Під час сприятливого періоду люди, випробувані періодом несприятливим починають інтенсивно розвиватися, накопичувати потенціал, виробляти нові шляхи розвитку (банальні дарвінівські мутації).
Але за деяких умов й невелика криза ламає здавалося б стійкі суспільства, але аж ніяк не укріплює їх. Що відбудеться: руйнація чи гарт залежить, на мою думку, від двох факторів. Перший: готовність до боротьби. Чому палестинці самовіддано борються десятки років, а іракці не Чинили сильного опору. Адже це народи зі спільним походженням і релігією. А тільки тому, що американці в Іраку поводяться пристойно і з повагою до місцевої культури. Вони повторюють, що тут тільки тимчасово і підуть як тільки Ірак стане готовим жити демократично. Палестинців же, виселили з їх території на якій вони жили кілька століть і не збираються нікуди іти, ще й заявляють, нібито це їхня Земля Обітована. В мусульманській культурі закладено чинити опір агресивним чужинцям. Враховуючи українську історію, українці також не дадуть ворогам нищити свою країну. Олігархи ж не обіцяють, що підуть, як тільки закінчать свою місію біля корита. Ключовим моментом для України тут є те, що дехто час від часу робить спроби сфальсифікувати історію. Тому принципово важливо зберегти історичну правду. Здамо історію — не будемо вважати Україну своєю Батьківщиною, не будемо за неї і за себе боротися.
Другий чинник: відсутність диктатури. Як говорять наші північні сусіди, «Против лома нет приема.» Сталін успішно ламав українську націю. Врятувала її, мабуть, тільки чисельність. Кримським татарам і прусам із цим не так пощастило. Теперішній лад в Україні не можна назвати диктатурою. Янукович — слабкий політик, з таких диктаторів не виходить. Але якщо й знайдеться підходяща особистість, то українська диктатура довго не протримається. Диктатуру не підтримують ані народ, якому потрібна демократія із сильним соціальним захистом, ані олігархія, якій краще при «дикому» капіталізмі. При владі зараз олігархи, які створили існуючий лад і задоволені ним. Але численних порушень прав людини очікувати варто. Інше питання, наскільки далеко це може зайти. Тут варто згадати ще одне прислів’я: «Клин клином вибивають.» Треба на кожне порушення прав людини реагувати. Рано чи пізно кривдники зрозуміють, що їх дії не приводять до бажаного результату. На кожне. Не захистимо свободу захищатися — не захистимо уже нічого.
Усе пізнається в порівнянні. На фоні Януковича вже і Ющенко, і Юля здаються рятівниками. За 5 років Ющенкового президенства українська нація накопичила потенціал самосвідомості, щоправда, часто всупереч діям політиків. Але погляньте на результати опитування. Людям властиво забувати, а цифри не забувають: Ющенка як президента підтримували не менше, ніж «другого» Кучму. Ющенко відстоював історичну правду і свободу захищатися — те, що, як було сказано, таке важливе тепер, у тяжкий для нації час.
Гноблення українців поляками призвело до Визвольної війни, спроб незалежності і стало прикладом для всіх наступних поколінь патріотів. Гноблення українців росіянами призвело до національного відродження, яке знову ж майже закінчилося власною державністю. Гноблення українців новітніми олігархами закінчилося Помаранчевою революцією і пробудженням національної свідомості. Чим закінчиться гноблення українців олігархами-реваншистами, годі уявити, та й не треба. Треба просто не давати себе ображати.
Ще в середині 2004-ого ніхто не передбачав падіння кучмізму уже через рік та ще й так гучно. На початку 2005 року ніхто не передбачав таке сильне розчарування уже через рік. У березні 2009-ого я ніяк не думав, що піду за принципом «Краще синиця в руках, ніж журавель в небі» і напишу цю статтю з підтримкою зрадливих помаранчевих. І тепер ніхто не може передбачити, що буде через рік. У 2005-ому ми не проконтролювали достатньо помаранчевих і до їх лав набралося олігархів. Тепер ми мусимо не повторити помилки Революції і не чекати, поки станеться лихе. Ми маємо захистити Україну негайно, а в першу чергу історичну правду і свободу захищатися.
Схожі записи
]]>
Категорія «Книги» зупинилася була в своєму розвитку уже на першому записі, але тепер ожила і її майбутнє обіцяє бути цікавим.
У першому записі темою книги було минуле, а темою оповідання Корі Докторова «Вигуглений» є, до пари, майбутнє. Це невеличке оповідання у жанрі кіберпанку. Року дії не вказується, але я думаю це біля 10 років вперед (2020р.). Тобто, якщо більшість творів цього жанру стосуються віддаленого майбутнього, якого ніяк не передбачити, то це оповідання може виявитись близьким до правди. І цей факт змушує читати не просто для розваги і не просто задуматися над долею людства, а й, можливо, переглянути деякі свої повсякденні звички.
В оповіданні головний герой Грег Лупінськи потрапляє під пильне спостереження спецслужб. Ні за що. Просто не пощастило. Просто система, яка мала б ловити злочинців і терористів не завжди підозрює тих, кого потрібно. А головна деталь сюжету, яка приваблює читачів і довкола якої крутяться усі інші — що спецслужбам допомагає всесильна корпорація, імперія зла Google Inc. Адже не секрет, що для слідчих інтернет-діяльність підозрюваного може становити дуже великий інтерес. Ви помиляєтесь, якщо припускаєте, що Гугл зливає особисту інформацію користувачів всім, хто пред’явить посвідчення правозахисних органів. Право на особисте життя як захищається зараз, так і буде захищатися в недалекому майбутньому, а тим більш в Америці. Але контекстна реклама не належить до особистої інформації, правда? А тим більш записи на ресурсах Вебу 2.0 тощо. У недалекому майбутньому, якщо вірити «Вигугленому» право на особисте життя буде, але й практика підозрювати людину по роду її інтернет-діяльності стане нормою. Усе йде до того, адже моніторити громадян в Інтернеті набагато простіше і ефективніше, ніж робити те саме в реальному житті.
Герой довідався що йому загрожує, знайшов допомогу, а що було далі — примовчу.
Оповідання, загалом, про безпеку. Безпека — це дуже важливо, вона знаходиться на другій сходинці піраміди Маслоу. Спробую дати визначення безпеці.
Безпека — це відсутність ворога або відсутність у ворога ресурсів завдати шкоди.
У даному випадку, відсутність у ворога інформації, яка може зашкодити. Тобто поводитися безпечно в Інтернеті означає не залишати інформації, яку ворог може використати проти вас самих. Це прості трактування, які не враховують складних стратегій типу «Найкращий захист — це напад» тощо.
Нічого нового для себе у «Вигугленому» не знайшов, написано не дуже майстерно, герої нецікаві. Писати цю статтю цікавіше, ніж читати це оповідання. Оціню на 3/5, за актуальність. До речі, читав оповідання на http://translated.by/you/, жаль перекладів на українську там кіт наплакав.
- Автор: Корі Докторов (Cory Doctorow)
- Назва: Вигуглений (Scroogled)
- Мова, мова оригіналу: українська, англійська
- Жанр: кіберпанк
- Особиста оцінка: 3/5
- Посилання: http://translated.by/you/scroogled/into-uk/
Схожі записи
]]>
Недавно слухав нову музику і виніс вердикт, що цей гурт не стане для мене улюбленим, тому що він занадто іміджевий. А що поганого в іміджі?
- імідж може (часто так і буває) заглушити собою особистість людини, паразитувати на ній;
- для підтримки іміджу потрібно витрачати величезну кількість сил і часу, коли їх можна витратити на щось добре і корисне.
Але зовсім не мати іміджу також погано. Це частина невербального спілкування. Завдяки іміджу можна майже миттєво зрозуміти що за птиця перед вами. Достатньо просто оглянути людини з голови до ніг і відчути її соціальну роль, зрозуміти що можна від неї очікувати, а що ні. Було б нерозумним позбавити навколишніх такої можливості. Усі люди, що за способом життя і родом професійної діяльності багато спілкуються, особливо з невідомими, знають про це, або хоча б інтуїтивно здогадуються.
Отже, до іміджу застосовується правило Золотої середини: мало — погано, багато — теж погано, а середньо — якраз добре.
Схожі записи
]]>
Більше року тому я писав, що українці мають одну негативну рису: не мають як слід розвинених підприємницьких здібностей. Це була описова стаття. Тепер постараюсь проаналізувати і уточнити тему. Не всі українці слабкі у бізнесі. Я маю на думці не винятки з правил, а щонайменше дві верстви народу, які поки мало впливають на загальну ситуацію. Перша — наймолодше покоління українців, які не пам’ятають монополізованої державою економіки у СРСР. Деякі з них радують новим баченням, але все-таки більшість з них не належать чітко до людей вільної ринкової економіки, а до людей пост-СРСР, з якого Україна виходить-виходить, але досі вийти не може. Друга — діаспора і заробітчани, які живуть і працюють за західним кордоном. Ось тут маємо людей, які цілковито руйнують думку, що українці бездарні у бізнесі. Українці, звичайно, не здобудуть такої репутації як євреї чи американці, але цілком можуть бути нарівні з іншими європейськими народами.
Народи з низькою культурою асимілюються народами з високою. Українці мають приблизно однаковий рівень розвитку із західними народами. Тому їх асиміляція проходить повільно. Більше того, українці в діаспорі зробили багато для загальноукраїнської культури. Але асиміляція може бути й неповною — за якимось окремим параметром. Українці мають примітивну підприємницьку культуру, понівечену перебуванням у складі СРСР, а тепер ще й притиснену олігархічною владою. І тому проживання у «нормальній» країні всього кілька років навчає українця високої культури підприємництва. Відбувається часткова асиміляція. Я ще нікого не зустрічав, хто перебуваючи деякий час за західним кордоном не мав особливого духу «буржуйства». Хоча невеликий вплив справляє й те, що за кордон зважуються виїхати найбільш активні люди.
Навчатися в інших народів дистанційно — добре. Навчатися безпосередньо — краще. Думаю, майбутній чесній, народній владі (вірю, що такий день настане) варто добре потурбуватися про повернення якомога більшої частини заробітчан і діаспори на Батьківщину. Багато країн успішно використовують імпорт «мізків». Але при цьому вони мають проблеми з інтеграцією новоприбулих у своє суспільство. Україна може схитрити і задешево «імпортувати» своїх же без таких проблем.
Схожі записи
]]>
Собаки мітять свою територію. Багатії України також її мітять, але у спосіб, який вважають цивілізованим: високими парканами і нотаріально завіреними папірцями. І у такий спосіб демонструють своє домінування над простим бідним українцем. Якби вони хотіли захистити свою власність від небажаних відвідувачів, то поставили б, крім стін, ще й колючий дріт, а може й наглядача з автоматом. Якби вони просто хотіли сховатись від небажаних очей, то вистачило б і дешевої огорожі. Але основне їх призначення — піднімати статус власника в очах плебсу. Уявіть дві споруди: проста побілена українська хатина з невисоким дерев’яним парканом і двохповерховий особняк за 3-метровою кам’яною стіною. Із хатини виходить чоловік. Яке ваше перше враження про нього? Через деякий час з особняка виходить його близнюк. Відчуваєте різницю? Це різниця по психологічній осі «домінування–підлеглість». В її основі — агресивність. На деякому рівні розвитку агресивність виконує позитивну роль для еволюції і прогресу. Наприклад, саме агресія є основою соціального устрою вовків і собак. І агресія дуже важлива в низькорозвинених людських суспільствах. Але з розвитком суспільства все важливішими стають розум і мораль. Те саме стосується й окремих людей. Ті, хто добровільно живуть за високими стінами, ненабагато розвиненіші від варварів, або, в кращому випадку, опинилися не в тій компанії.
P. S. Міг би написати про гламур, там та сама вісь «домінування–підлеглість» в оболонці цивілізованості, але під гарячу руку потрапили саме високі стіни.
Схожі записи
]]>
У ніч перед виборами Президента брати по розуму активізувалися і попередили рівнян про те, що вибори будуть сфальсифіковані методом «каруселі». Для цього вони засвітили над мікрорайоном Ювілейний НЛО, що за формою і рухом нагадує карусель. :)
А тепер серйозніше. Я і ще 2 членів моєї сім’ї стали свідками дуже цікавого явища.
Детальний опис
Сьогодні (7 лютого) пів шостої ночі я бачив на небі рухому «карусель» із 2-ох чи 3-ох світлових плям. Скоріш за все, 3-ох, але за деревами було погано видно. Вона рухалася проти часової стрілки з частотою приблизно (суб’єктивно) 2 Гц. «Карусель» була еліптичної форми, витягнута горизонтально. За розміром вона займала частину поля зору завбільшки з долоню випрямленої руки. Самі плями також були еліптичної форми і витягнуті горизонтально, займали частину поля зору завбільшки з фалангу пальця при випрямленій руці. (Виміряти б скільки градусів має мій вказівний палець :) Відео і фото немає по тій причині, що яскравість плям була дуже малою, а кращої камери ніж «мильниця» у мене не було.
Малюнки на хмарах
Близько 5:40 я дочекався свого. Вітер розвіяв хмару і НЛО зникло.
Скоріш за все, до цього явища призвів збіг кількох факторів:
- Джерело вузьконапрямленого світла на землі
- Низькі і щільні хмари
- Відсутність туману
На те, що анімація малювалася джерелом світла із землі на нижній поверхні хмари вказує еліптична, витягнута горизонтально форма плям. Точніше, кількома джерелами світла, розташованими на колесі, що обертається. Важливо, що повітря у приземному шарі було чисте і тому промінь проявлявся тільки досягнувши хмари. Хмара була з чіткими краями без зубців, тому припускаю, що її нижня поверхня також була такою.
Чи ви маєте краще пояснення?
Питання
До технарів, особливо, тих, які мають справу з освітлювальною технікою і науковців, особливо, метеорологів. Був би радий дізнатись вашу думку щодо цього.