Більше року тому я писав, що українці мають одну негативну рису: не мають як слід розвинених підприємницьких здібностей. Це була описова стаття. Тепер постараюсь проаналізувати і уточнити тему. Не всі українці слабкі у бізнесі. Я маю на думці не винятки з правил, а щонайменше дві верстви народу, які поки мало впливають на загальну ситуацію. Перша — наймолодше покоління українців, які не пам’ятають монополізованої державою економіки у СРСР. Деякі з них радують новим баченням, але все-таки більшість з них не належать чітко до людей вільної ринкової економіки, а до людей пост-СРСР, з якого Україна виходить-виходить, але досі вийти не може. Друга — діаспора і заробітчани, які живуть і працюють за західним кордоном. Ось тут маємо людей, які цілковито руйнують думку, що українці бездарні у бізнесі. Українці, звичайно, не здобудуть такої репутації як євреї чи американці, але цілком можуть бути нарівні з іншими європейськими народами.

Читати далі →

Собаки мітять свою територію. Багатії України також її мітять, але у спосіб, який вважають цивілізованим: високими парканами і нотаріально завіреними папірцями. І у такий спосіб демонструють своє домінування над простим бідним українцем. Якби вони хотіли захистити свою власність від небажаних відвідувачів, то поставили б, крім стін, ще й колючий дріт, а може й наглядача з автоматом. Якби вони просто хотіли сховатись від небажаних очей, то вистачило б і дешевої огорожі. Але основне їх призначення — піднімати статус власника в очах плебсу. Уявіть дві споруди: проста побілена українська хатина з невисоким дерев’яним парканом і двохповерховий особняк за 3-метровою кам’яною стіною. Із хатини виходить чоловік. Яке ваше перше враження про нього? Через деякий час з особняка виходить його близнюк. Відчуваєте різницю? Це різниця по психологічній осі «домінування–підлеглість». В її основі — агресивність. На деякому рівні розвитку агресивність виконує позитивну роль для еволюції і прогресу. Наприклад, саме агресія є основою соціального устрою вовків і собак. І агресія дуже важлива в низькорозвинених людських суспільствах. Але з розвитком суспільства все важливішими стають розум і мораль. Те саме стосується й окремих людей. Ті, хто добровільно живуть за високими стінами, ненабагато розвиненіші від варварів, або, в кращому випадку, опинилися не в тій компанії.

P. S. Міг би написати про гламур, там та сама вісь «домінування–підлеглість» в оболонці цивілізованості, але під гарячу руку потрапили саме високі стіни.

У ніч перед виборами Президента брати по розуму активізувалися і попередили рівнян про те, що вибори будуть сфальсифіковані методом «каруселі». Для цього вони засвітили над мікрорайоном Ювілейний НЛО, що за формою і рухом нагадує карусель. :)
А тепер серйозніше. Я і ще 2 членів моєї сім’ї стали свідками дуже цікавого явища.

Детальний опис

Сьогодні (7 лютого) пів шостої ночі я бачив на небі рухому «карусель» із 2-ох чи 3-ох світлових плям. Скоріш за все, 3-ох, але за деревами було погано видно. Вона рухалася проти часової стрілки з частотою приблизно (суб’єктивно) 2 Гц. «Карусель» була еліптичної форми, витягнута горизонтально. За розміром вона займала частину поля зору завбільшки з долоню випрямленої руки. Самі плями також були еліптичної форми і витягнуті горизонтально, займали частину поля зору завбільшки з фалангу пальця при випрямленій руці. (Виміряти б скільки градусів має мій вказівний палець :) Відео і фото немає по тій причині, що яскравість плям була дуже малою, а кращої камери ніж «мильниця» у мене не було.

Читати далі спростування →

Говорять, при вживанні деяких видів наркотиків, кольори стають яскравішими. Тепер є новий спосіб насолодитись яскравими картинками: просто піти в кінотеатр на сеанс «Аватара». Якось після того я побачив справжню, невигадану красу: через легенькі хмари і віття дерев просвічував повний місяць. Але все ж це здавалося дуже невиразним і нецікавим порівняно з планетою Пандорою.

Ще на зорі вивчення фізіології мозку було доведено, що немає різниці між походженням подразника (реальність, кіно, наркотики) — у мозку відбуваються ті самі процеси. Тому можна сказати, що «Аватар» (або будь-який інший фільм) може викликати психологічну залежність. Але цей фільм особливо психотропний. Самі погляньте: багато людей ходять по кілька разів. Це ж не фільм зі складним сюжетом, дрібні деталі якого помічаються на 2–3 раз.

Фани фільму кажуть, що він учить нас любити природу. Але хіба такий фан відірве дупу від крісла і поїде з міста на прогулянку. Ні, він, скоріш за все, зробить це тільки подумки, подумки ж відсторониться від свого «злого» суспільства і потім ще раз подивиться «наркотичний» фільм. «Аватар» учить любити не природу, а вигадану планету, де все яскраве. І самого себе. І заздрити головному герою, якого не мучить совість зрадити Батьківщину, стати райським звіром і полетіти на райську планету.

На відміну від деяких розніжених і гордовитих білоручок, які уникають «брудних» тем, блог Чугила буде писати про вибори. Це наша країна і ми маємо у ній хазяйнувати.

Отже, недавно мені до рук потрапила пропаггазетка Тігіпка. У ній знайшов повно викривлень фактів. Давайте подивимось, що пише Конституція про повноваження Президента. В Україні є три гілки влади. Це стандартна практика для демократичної республіки. Законодавча влада належить Верховній Раді, виконавча — уряду, судова — судам. Президент України не належить чітко до жодної з гілок. Він — гарант Конституції, забезпечує національну безпеку, контролює всі гілки влади і розв’язує між ними конфлікти. Президент Ющенко користувався цим правом. На його рахунку розпуск Верховної Ради, розпуск першого уряду Тимошенко, чимало вето на закони і постанови Верховної Ради. Крім того, Президент є Головнокомандуючим Збройних Сил, очолює СБУ і визначає зовнішню політику. Із важливого це все. А в Тігіпка, за версією його реклами, свої уявлення про повноваження Президента. Щоб мати можливість здійснити всі ті обіцянки із економіки і соціального захисту, треба мати політичну систему із сильним президентом як в Америці. Або як у Росії із її слухняним парламентом. Заради об’єктивності треба додати, що Тігіпко хоче прийняти Конституцію із значно розширеними правами Президента. Але…

Читати далі →

На кінець року люди починають робити підсумки за рік минулий і складати нові плани на наступний. Але цей рік — ще є й останнім для президентства Ющенка і це також достойна причина зробити деякі підсумки. Через деякий час, здалеку, можна буде краще оцінити його діяльність і пов’язану із ним епоху, але тепер ми маємо ту перевагу, що ще пам’ятаємо багато деталей нашого часу. Гріх не записати теперішні роздуми. Тож пишу цю аналітичну статтю.

Хоч інститут президентства після зміни Конституції з 2006 року став мало значити у політиці, але все рівно вибори–2010 сприймаються (мною принаймні) як кінець одного етапу і початок іншого. Мабуть, через те, що історію незалежної України фактично поділяють на допомаранчеву і післяпомаранчеву. Сумнівно, що після виборів настануть великі зміни, але наслідки Помаранчевої Революції варто співвідносити із Президентом, а не з парламентом. Тобто це не тільки аналіз президентства Ющенка, але й аналіз наслідків Майдану. Уже пройшло достатньо часу, щоб Майдан комплексно вплинув на українське суспільство. Як ми побачимо із нищенаписаного, суспільна думка може змінитися за зовсім невеликий проміжок часу. За 5 років зміни є і я прагну їх відшукати.

Читати далі →

Серед сучасних українців поширений міф, що назви «малорос» і «Малоросія» вигадано русифікаторами. Нібито для того, щоб виділяти українців не як окрему націю, а як складову єдиного російського народу. Але істина лежить набагато глибше.

Багато патріотів знають наведені тут факти і цю тему я уже піднімав у попередній статті, але все-таки вирішив зупинитися на ній детальніше. Назва «Мала Русь» виникла у 14-ому столітті, коли московський народ тільки починав формуватися. І цю назву вигадали не вороги, а візантійські священники по аналогії із Малою і Великою Греціями. Малою Грецією називали метрополію, землі споконвіку заселені греками, а Великою — грецькі колонії. У Польщі також є Малопольща — землі поблизу Кракова і Великопольща. Ці назви досі вживаються офіційно.

Читати далі →