Микола Аркас – Історія України-Руси

· · 2 коментарів

Цим постом започатковую нову тематичну категорію на цьому блозі: «Книги». Я читаю книжку і роблю по ній ніби анотацію, але з особистими міркуваннями. Це може бути паперова, електронна або аудіокнига. Українською, російською, білоруською, а в майбутньому, напевно, і англійською мовами. Тематика книг також не обмежена: від різних жанрів художньої літератури до книг по програмуванню, ремонту et cetera. Бачу великі вигоди з написання таких постів і для себе і для читачів блогу. Недарма ж «Просвіта» не просто видавала книги, але й вела активну громадську діяльність. Моєю мрією було б, якби навколо цієї категорії збудувалася б стійка і лояльна спільнота.


Микола Миколайович Аркас (1852–1909) має трохи неоднозначну біографію. З однієї сторони, внук грека за національністю, син адмірала Чорноморського флоту і сам зразково служив у російському війську. А з іншої, він заснував, очолив і фінансував миколаївську «Просвіту», написав оперу «Катерина» за поемою Т. Шевченка і сам предмет цього допису.

Історія України-Руси

«Історія України-Руси» Миколи Аркаса — це книга для тих, кому не достатньо шкільного і університетського курсів історії, але й не хочуть читати академічні праці істориків. М. Аркас почав збирати різні матеріали (тексти та ілюстрації) для патріотичного виховання свого внука. А потім подумав: а чому тільки для онука? Для будь-кого грамотного чи не дуже.

Цікаво читати книжку, яку забороняли або хоча б ігнорували, правда? Тут таких книжок буде дуже багато. «Історія України-Руси» також належить до них. За радянського періоду її видавали тільки мігранти. Хоча нічого антирадянського у ній немає і бути не може, тому що вона вийшла у 1908 році. Автор також не є противником лівих ідей. Але в «Історії України-Руси» сказано багато нехорошого в сторону Російської імперії. Але тільки доти, поки Росія гнобила український народ і його свободу. Наприклад, не замовчує факту, що за царювання Єлизавети Петрівни при царському дворі дуже прихильно ставилися до всього українського. До речі, як у свій час до французької і німецької культур.

То що ж не сподобалося радянській цензурі? Перше пояснення, яке приходить на думку: Радянський Союз був ніяким не союзом народів, а імперією Росії. Хоча що це я роблю? Виправдовуюся перед злочинним режимом, що зрадив його?

Я читав факсимільне видання цього твору. Тобто без редагування передані правопис і, навіть, помилки при наборі. Тому мав змогу зацінити старий правопис української мови. Враження дуже приємні. Видно, що українська мова значно пішла вперед, стала більш уніфікованою, логічною, точною. Тобто мовою літератури, науки і політики, а не бидла. Але сумно, що цей розвиток відбувався під впливом російської культури, а не власної, і загубив частину колориту української мови. Тому з того часу вона стала ще й більш канцелярською і сухою.
Книга не втратила актуальності до цього часу. Я не знаю сучасної книжки, яка зараз займає ту саму нішу. Нішу доступного, але докладного чтива для любителів української історії. А можливо, її й немає.

І наостанок, чи знаєте ви що:

  • галицький князь Юрій II підписувався так: «Dei gratia notus Dux et Dominus totius Russiae Minoris», що в перекладі з латини означає: «З ласки Божої природжений князь усієї Малої Русі». Так, назва Мала Русь вживалася уже у XIV столітті і тому не може вважатися ганебною.
  • гетьман Іван Мазепа мав талант справляти хороше враження на всіх, у тому числі на своїх численних жінок і був неабияким авантюристом. Не можу не порівняти його з Казановою, який жив на ціле століття пізніше.
  • татари у 1674-ому зробили велику помилку, коли напали на Січ, бо втратили вбитими 13500 яничар, а козаки — тільки 50.
  • останній кошовий Запорозької Січі Петро Калнишевський прожив 112 років. Із них останні 27 років на засланні у Соловецькому монастирі. За дослідженнями Данила Кулика Президент Віктор Ющенко є його прямим нащадком.

Читати «Історію України-Руси» в Інтернеті

Категорія: Книги

Коментарі (2)RSS-стрічка коментарів

  1. maque коментує:

    Так, щодо Малої Руси я десь давно вже також про це чув. Цікавий допис. Дякую.

  2. Surenzh коментує:

    Добре що друкуються такі твори. Але треба йти далі, розкривати білі плями української та слов”янської історії. Фактично ми нічого не знаємо про давньослов”янску добу та загальнослов”янську Дулібську державу на Волинських землях. Не знаємо про причини слов”янотворення та носіїв ідеології – волхвів. Перегляньте книгу “Велич Дулібії Рось. Суренж” , щоб задати собі такі питання (http://rivne-surenzh.com.ua/ru/pub/). Можна ознайомитись і зі статтями і картами про ту добу, щоб поринути у світ предків (http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/ та – http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps ). Потрібен пошук і воля для такого пошуку …

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Warning: Parameter 1 to W3_Plugin_TotalCache::ob_callback() expected to be a reference, value given in /home/u801826201/public_html/wp-includes/functions.php on line 3509