Це статті в категорії Інша думкаRSS-стрічка категорії

Розчарування

· Коментарів немає

Був час, коли люди твердо знали своє місце. Тепер же, розчаровуються в ньому. Розчарувалися у Леніні, у Гітлері. Згодились на тому, що попередній шлях був невірний і треба йти до демократії. Пішли до демократії. Ніби й з’явились товари на полицях хороші, у яскравій упаковці, а якось воно не так, як насправді душа бажала. Трошки скепсису добавилось. Назад? Так, був час, коли комуняка Симоненко ледь Президентом не став. Згодились на тому, що демократія — хороша ціль, але йдемо дорогою, яка до неї не веде. З’явились політики, які пообіцяли «не словом, а ділом» іти до демократії. Європа! Звучить так, як колись звучало слово «комунізм». Мрія, що у осяжному майбутньому розміщена. Пішли, значить, «тим» шляхом. Але знову розчарування! Не виконав обіцянки Ющенко, не виконала й Тимошенко. Ослабли, допустили до влади Проффесора. Дехто вірив, що краще йти до Росії. Й вони розчарувалися. Тих хто не розчарувався так мало, що це тільки підтверджує тенденцію.

Яка зараз культура пішла? Цинізм! Доктор Хаус нашим людям подобається. Доктор Хаус такий же зневірений в усьому, як і типовий українець. Містер Фріман — те саме. Південний парк… Впали ідоли. Людина стала сама по собі, без вождів, без авторитетів, без провідників, без наставників.

Навіть попса здулася. Раніше якось було більше зірок і їхніх фанів. Бітлів і Івасюка любили всі. Фільми про героїв, які рятують світ чи хоча б свою країну. І слухати поп-музику якось і не соромно було. Інтелігентні люди поп, і робили, і слухали. Розчарувалися… Героїзм пропав з кіно. Кожен став старатися показати себе як оригінальну, нонконформістську, креативну особистість. Бути як всі в певних колах уже стає непристойно і підозріло (готуються розчаруватися і у тобі при першій нагоді). Ти ризикуєш випасти із соціуму, якщо не зможеш знайти свою фішку. Ну але так, щоби без понтів. Спільноти індивідуалістів — парадокс.

А просто людське виходить назовні. Що ж тепер втрачати? Будь собою, а не будь як всі. Цей гуманізм будується на зневірі в людях. Знову парадокс.

До чого воно йде — хтозна. Порада моя така: будьте гнучкими у цьому світі, але не ламайтеся.

Категорія: Інша думка

Їхні Чорнобильські походеньки

· 2 коментарів

Цілком випадково сьогодні проходив біля пам’ятника жертвам Чорнобиля, що біля лялькового театру у Рівному. Там зібралися люди у костюмах, дехто й у вишиванках, якісь (з виду) вчительки української мови. Простих людей було мало. Несли державні прапори, з добрих динаміків добре поставлений голос повторював: «Дзвони Чорнобиля… дзвони Чорнобиля… дзвони Чорнобиля…» Словом, захід дуже урочистий.

Навіщо це все? Якби мені теж «світило» туди іти, я б взявся вигадувати різні причини, щоб ввічливо цього не зробити. А справжніх причин я знайшов чимало.

Читати далі >>

Категорія: Інша думка

Сталін не «воз’єднував» Україну

· Коментарів немає

Теперішні комуністи геть здрібніли й спримітизувалися. 11 квітня у Луцьку невеличка (а тепер усі невеличкі) група комуністів набралася нахабства збирати гроші на пам’ятник Сталіну. Але патріоти розтрощили їхній намет і комуністам довелося ганебно відступити під прикриттям міліції. Про це можна детальніше прочитати на сайті «Волинські новини» чи Mykhailov Photography. Мою увагу привернув плакат, який висів у наметі комуністів: намальований Сталін із люлькою і написано «Воз’єднав Україну». Вони допустили три помилки.

Читати далі >>

Категорія: Інша думка

Цивілізаційний розкол України, якого нема

· 3 коментарів

Дню Соборності України присвячується

В станах, як вільних українців, так і здеморалізованих людей поширилося та закріпилося переконання, що Україна (при першому наближенні) поділена на Схід і Захід. Нині цей поділ дещо втратив свою чіткість, але на третьому турі виборів-2004 за Ющенка у Тернопільській області проголосували 96,03%, а за Януковича у Донецькій — 93,54%. Замовчувати цей геополітичний поділ було би маніпулятивною брехнею, яка характерна для тоталітарних держав. Тому не дивно, що він є одними з улюблених тем і аргументів у політичних дискусіях. Зате дивно, що його тлумачать одним способом. І цей спосіб має вади.

Вади географічні
  1. Із загальної картини випадають дві області: Закарпатська і Чернівецька. У Закарпатській області в третьому турі виборів-2004 Ющенко набрав лише 67.45%, при тому, що у сусідніх Львівській і Івано-Франківській областях цей показник був вищий 90%. Закарпатська область тепер єдина у Західній Україні, яка не має представників ВО «Свободи» у обласній раді. Також, думаю, пам’ятаєте криміналізовані вибори мера у Мукачевому за кілька місяців до того. У Чернівецькій області Ющенко також був менш популярним — 79.75%.
    Ці області розташовані на крайньому Заході України. Вони мають довгі кордони з Євросоюзом і місцеві жителі часто бувають там. У них переважає сільське населення, не було Голодомору, радянська влада прийшла пізніше. За цими ознаками, уся Західна Україна мала би голосувати однаково.
  2. Вважається, що Україну поділяє на дві приблизно рівні частини цивілізаційний розкол. Західна і Центральна Україна належить до Західної (Європейської) цивілізації, а Східна і Південна — до Східної (Азійської). Тоді ця межа має простягатися також за межі України. Білорусь і Молдову варто віднести до Сходу. Тепер, якщо провести межу між Сходом і Заходом, то побачимо, що Європа показує Азії «язик» з кінчиком на Сумах. А на корені цього «язика» «язви» на місці Закарпатської і Чернівецької областей. Як таке може бути на території з одноманітними географічними умовами? Якби справді через Україну проходив цивілізаційний розкол, то Білорусь і Молдова належали б до Заходу, а в Україні ця межа лежала б західніше — десь по Дніпру.


Переглянути «Язик» Західної цивілізації на карті більшого розміру
Читати далі >>

Категорія: Інша думка

Їхні страхи

· Коментарів немає

Істинні, щирі побажання таких, як вони, таким як ми містять нецензурні слова. Їх вживають, коли не можуть передати свій емоційний стан словами звичайними. Отже, вони невисокого інтелектуального рівня і не знають, що з нами робити. Хочуть знищити, а не можуть цього зробити, не знищивши разом ту примітивну, хворобливу систему, яку вони створили, володіючи невисокими здібностями. Вони не впевнені в своєму завтрашньому дні. Вони недовірливі. Вони бояться. Вони перманентно психують. Вони будь-якими способами прагнуть закріпити свій статус. Вони шукають втіху, купуючи дорогі речі. Вони гидують розмовляти із нами, звичайними. Вони воліли б знищити нас, але не можуть. Та й саме ми кормимо і забезпечуємо їх. Їхні герої могли розпоряджатися життями трохи менше, ніж повністю, а вони, на їх превеликий жаль не можуть. Тоді вони колективним розумом вирішили перевиховати нас. Так, щоб ми кормили і забезпечували їх, але не зазіхали на них самих. Усе, що напрямлене проти них і те чого вони не розуміють, вони намагаються замовчати і не дають про це казати нікому, виправдовуючи це тим, чого у них самих небагато — мораллю, релігією, правдою, демократією, «європою».

Один жартівник дописав до їхнього пафосного слогану: «насправді я вас боюся». А таки є чого боятися. Це не конкуренція рівного з рівним. Це боротьба старої еволюційної гілки, яка ігнорує закони Природи, Божі і Здорового Глузду з новою, яка дотримується їх.

Категорія: Інша думка

За високими стінами

· Коментарів немає

Собаки мітять свою територію. Багатії України також її мітять, але у спосіб, який вважають цивілізованим: високими парканами і нотаріально завіреними папірцями. І у такий спосіб демонструють своє домінування над простим бідним українцем. Якби вони хотіли захистити свою власність від небажаних відвідувачів, то поставили б, крім стін, ще й колючий дріт, а може й наглядача з автоматом. Якби вони просто хотіли сховатись від небажаних очей, то вистачило б і дешевої огорожі. Але основне їх призначення — піднімати статус власника в очах плебсу. Уявіть дві споруди: проста побілена українська хатина з невисоким дерев’яним парканом і двохповерховий особняк за 3-метровою кам’яною стіною. Із хатини виходить чоловік. Яке ваше перше враження про нього? Через деякий час з особняка виходить його близнюк. Відчуваєте різницю? Це різниця по психологічній осі «домінування–підлеглість». В її основі — агресивність. На деякому рівні розвитку агресивність виконує позитивну роль для еволюції і прогресу. Наприклад, саме агресія є основою соціального устрою вовків і собак. І агресія дуже важлива в низькорозвинених людських суспільствах. Але з розвитком суспільства все важливішими стають розум і мораль. Те саме стосується й окремих людей. Ті, хто добровільно живуть за високими стінами, ненабагато розвиненіші від варварів, або, в кращому випадку, опинилися не в тій компанії.

P. S. Міг би написати про гламур, там та сама вісь «домінування–підлеглість» в оболонці цивілізованості, але під гарячу руку потрапили саме високі стіни.

Категорія: Інша думка

«Аватар» як наркотик

· Коментарів немає

Говорять, при вживанні деяких видів наркотиків, кольори стають яскравішими. Тепер є новий спосіб насолодитись яскравими картинками: просто піти в кінотеатр на сеанс «Аватара». Якось після того я побачив справжню, невигадану красу: через легенькі хмари і віття дерев просвічував повний місяць. Але все ж це здавалося дуже невиразним і нецікавим порівняно з планетою Пандорою.

Ще на зорі вивчення фізіології мозку було доведено, що немає різниці між походженням подразника (реальність, кіно, наркотики) — у мозку відбуваються ті самі процеси. Тому можна сказати, що «Аватар» (або будь-який інший фільм) може викликати психологічну залежність. Але цей фільм особливо психотропний. Самі погляньте: багато людей ходять по кілька разів. Це ж не фільм зі складним сюжетом, дрібні деталі якого помічаються на 2–3 раз.

Фани фільму кажуть, що він учить нас любити природу. Але хіба такий фан відірве дупу від крісла і поїде з міста на прогулянку. Ні, він, скоріш за все, зробить це тільки подумки, подумки ж відсторониться від свого «злого» суспільства і потім ще раз подивиться «наркотичний» фільм. «Аватар» учить любити не природу, а вигадану планету, де все яскраве. І самого себе. І заздрити головному герою, якого не мучить совість зрадити Батьківщину, стати райським звіром і полетіти на райську планету.

Категорія: Інша думка
Сторінка 1 із 3123