Це статті за Лютий 2009 року

Історія незалежної України. Частина 2. Розруха 90-их

· Один коментар

Продовження циклу статей про незалежність України. Раніше я написав про саме отримання незалежності у 1991. Сьогодні пишу про розруху 90-их років.

90-ті загалом

В радянському «безкласовому» суспільстві насправді було два класи: прості громадяни і невеличка купка партійних функціонерів. Нові часи не принесли нічого хорошого ні для тих, ні для інших.

Низи не вміли господарювати по-новому. Радянська система освіти добре вчила точним та природничим наукам, перекручувала суть гуманітарних і давала тільки найпримітивніші та вироджені уявлення про економічну і правничу сферу. Народу залишалося тільки підглядати те, що показували про Захід і його атрибути по телевізору. Тобто громадяни тільки розуміли переваги демократії і ринкової економіки, а мали варварські уявлення про те, як здійснити свої мрії на практиці. Також хибно вважали, що основну масу змін повинна провести влада, як це завжди було при режимі. І талановитий та працьовитий народ біднів і терпляче чекав на зміни, замість того, щоб самому щось змінювати.

Верхи не знали, що робити. При тоталітарному режимі була мета — при демократії мети не стало. Політики розлінувалися і не бажали витягати Україну вчасно із економічної кризи, у яку вона ввійшла. Зате влада, більшу частину якої складали колишні комуністи і кагебісти, вчилася жити розкішно: вілли, яхти, лексуси — на це потрібно багато грошей, а чесних заробітків не завжди вистачало. Цього у школі не вчили і, навіть, по телевізору багато не показували, але верхи вчилися на власних помилках — як жити у корумпованому суспільстві. Це наша рідна корінна українська корупція, ні у кого не запозичена.

Пасивність — ось хороше означення для тих часів. Суспільство зайшло у ступор. Не дивно, що вперед почали виходити сили, які мали найменше зв’язків із цим недієздатним суспільством — кримінальні угрупування. Вони утворили в українському супільстві ще один клас. Як я уже колись згадував, зробити бізнес тоді можна було легко, досить тільки не перейматися законом і мораллю. На кінець 90-их в Україні виникла бізнес-еліта, що утворилася, в першу чергу, із бувших авторитетів. Цей бізнес, по-перше, був напівкримінальним, а по-друге, не маючи досвіду, напівпрофесіональним.

28 червня 1996 року. Конституція, гімн, прапор та герб

Після довгих рефлексій Верховна Рада приймає Конституцію. Чому ж довелося чекати аж 5 років? 5 років держава не мала власного правового стовбура та важливого символу національної єдності. Слова Державного гімну прийняли аж у 2003 році, а Великий герб не затвердили й досі. Офіційна назва України — «Україна». У Росії — Російська Федерація; у Франції — Французька Республіка; у Гондураса — Республіка Гондурас. У світі є тільки кілька держав, досить скромних, щоб не мати офіційної «довгої» назви. Із назвами найвищих державних органів теж не все добре. Верховна Рада, Кабінет Міністрів — це все назви успадковані від Радянського Союзу. Від них відмовилася і Росія — спадкоємиця СРСР, і Білорусь, де режим досі зберігається майже недоторканним. Чому Україна має бути саме без’ядерною позаблоковою, а не ядерною та активною державою. Належної дискусії не було проведено. Також я не розумію, чому ці історично важливі для країни питання не винесли на референдум, а вирішили по-совковому, волею 450 депутатів.

Символи — це сконцентрований світогляд. Україна досі не має власного повного набору символів. Як після цього обговорювати створення національної ідеї?

Далі буде. RSS допоможе бути в курсі.

Категорія: Україна

Зміна теми на chugylo.org.ua

· 6 коментарів

Кілька днів недочитував RSS і Твіттер, ще щось там не дороблював, а писав нову тему на блог. Отже, зустрічайте мій оновлений блог! Як же я з ним замучився.

Спочатку я хотів написати всю тему з нуля, не маючи, насправді, досвіду у дизайні і графіці. Та, на щастя, скоро відмовився, бо «хай кожен робить те, що вміє».

Це тема Pecton від турецького блогера Emexci. Emexci, thanks for your hard work. Я добряче змінив CSS-стилі, збільшивши контрастність і налаштувавши шрифти. Також додав трохи функціоналу, бо Pecton була написана ще кілька років тому і виявилося, що у ній немає, навіть, таких потрібних речей як сторінки для категорій і тегів. І в підсумку вийшов досить мінімалістичний, традиційний та чистий дизайн. Гарно, а нічим не дивує.

Блог Чугила v1.0 beta1 якщо так подобається. А попереду ще багато змін.

Пишіть у коментарях ваші відгуки про тему і підписуйтесь на RSS — адреса не змінилась.

Категорія: Некатегоризовано

Як писати чітко

· 2 коментарів

Мабуть, кожен блогер чи який-небудь інший писака, особливо, початківець чи перебуваючи в не особливо творчому настрої, попадав у таку ситуацію, коли написане непереконливе, важко розуміється, а над процесом написання важко зосередитись. Це можуть бути симптоми недостатнього планування. Ну що ж, тоді доведеться визнати, що в цьому випадку писака із вас нікудишній. Щоб подолати цю хворобу, пропоную перед написанням застосувати кілька прийомів. Ще в школі більшість із нас учили, що будь-який текст має тему та основну думку. А на практиці не всі використовують цю найпростішу теорію.

Тема тексту

Тема і заголовок — це різні поняття. Заголовок важливий для управління увагою читача та для SEO-оптимізації. А в темі повинно бути чітко зазначено, про що хоче написати автор.

Головна думка тексту

Потрібно, пишучи текст, постійно мати на увазі, що хочете донести до людей. Добре уявити собі, що подумає (скаже чи зробить) читач під впливом прочитаного. Адже, якість написаного вимірюється саме у впливі, який має текст на читача. Текст формату «стаття» може мати тільки одну головну думку. Краще це правило не порушувати без потреби.

Ключові слова (теги)

Цього в школі не вчили, але знаємо із досвіду з ІТ, наскільки це може бути корисно.

Використання цих порад

Тему, головну думку і ключові слова треба обдумати до самого написання та тримати в голові до його кінця. З часом має стати все легше й легше планувати написання і тексти стануть чіткими та зрозумілими.

Професіоналам прохання не перейматися

Та ці поради тільки для новачків або надміру розсіяних людей. Майстер може порушувати письменницькі правила і йому нічого не буде. Більше того, майстру правила можуть тільки заважати зосередитись над змістом. Та про це я докладніше напишу в одній із наступних статей.

Щоб точно знати про ту статтю, а не згубитись серед великого Нету, підпишіться на RSS, якщо цього ще не зробили.

Категорія: Створення блогу

Історія незалежної України. Частина 1. Романтика перших кроків

· 5 коментарів

Достали мене політики! Якщо ви українець, то такі слова вас не здивують. Навіть звично. Але так не має бути! І ці роздуми про рідну політику довели до роздумів про рідну історію. Тому й пишу цикл статей про історію незалежної України. Планується 4 статті, але, можливо, вистачить сил на більше. Вони не претендують на глибоке наукове дослідження, а, скоріш, тільки спонукають до роздумів. Тому, можливо, буде трохи суб’єктивізму.

24 серпня 1991 року. Незаслужена незалежність

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.

Ось так уявляли собі патріоти України її визволення. Але незалежність далася пострадянським республікам даром. Зазвичай такого не буває.

Народ (чи краще сказати населення?), не був готовий. Розпад Радянського Союзу стався «зверху». Не був готовий як нація. Пересічному громадянинові новоствореної республіки соромно було якось називати себе українцем. Не вчили цьому, а вчили «марксизму-ленінізму». І не був готовий до нових капіталістичних умов господарювання. І не горів бажанням все виправити якомога швидше, навчитися жити інакше.

1 грудня 1991 року. Перше досягнення і перша помилка

Отже, народ (чи все ж таки населення?) виявив волю жити в незалежній Україні. От тільки його воля не була «якісною». Чи може у справді демократичній державі з вільнодумаючими громадянами бути результат референдуму більше 90%? Отримали демократію, а ще не навчилися нею користуватися. Не навчилися мати свою думку, а не повторювати чужу. Думали так: «Усі зараз за незалежність, то хай буду і я. Кравчук зараз Голова Верховної Ради, то хай буде Президентом.»

Вийшла така невідповідність, що було декларовано розбудову незалежної демократичної країни, а для виконання президентських обов’язків вибрано людину з минулим, пов’язаним з Комуністичною партією. Кравчук тільки у серпні 1991 року вийшов зі складу Компартії. Це те ж саме, що робилося у Радянському Союзі: говорили одне, а робили інше.

А змінити життя на краще тоді було зовсім нескладно. Як кажуть: «Стежку найлегше протоптати весною». Я думаю, В’ячеслав Чорновіл був останнім великим українським політиком. Нема зараз таких.

Далі буде тільки цікавіше. Якщо цього ще не зробили, підпишіться на RSS, щоб не згубитись.

Категорія: Україна

Відмовки

· 3 коментарів

На цей запис мене надихнула гумореска Остапа Вишні «Чухраїнці». Може пам’ятаєте, це був той народ, що мав «цілих аж п’ять глибоко національних рис». Хороша гумореска, але ніякого прикладного значення у прагматичному світі Інтернету вона не має. Тому я розширив список на всі випадки життя. Тепер можна відмовляти і не бути впійманим на повторенні п’яти одних і тих же відмовок. Оригінальні відмовки від Остапа Вишні позначені жирним шрифтом.

Відмовки часу
  • Спізнивсь.
  • Не встиг.
  • Потім зроблю.
  • Та ж не зараз.
  • От як я був молодий…
Відмовки місця
  • Та ж не тут.
Зсув вверх, до рівня голих абстракцій
  • Якби ж знаття?
  • Я так і знав.
  • Якось то воно буде!
  • Не горить.
  • Для чого?
Зсув донизу, до рівня фізіології
  • Забув.
  • Голова болить.
  • Втомився.
  • Спати хочу.
  • Я ще не обідав.
Ментальні відмовки з опери «Моя хата скраю — я нічого не знаю»
  • Воно мені треба?
  • То не для мене.
  • Я не такий.
  • Я не зможу.
Тупі питання і вигуки
  • Шо?
  • Де?
  • Га?
  • Ага!
  • Ой!

Важливий також особливий чухраїнський менталітет, без якого користуватися цими відмовками зовсім не те. А саме: пасивність, песимізм, лінь, недалекоглядність.

Признавайтесь, багато із цих відмовок знаєте? Як ні, то користуйтесь, але для добра та на тверезу голову.

P. S. …І читайте Остапа Вишню!

P. P. S. А що то, правда, що чухраїнці давно уже усі вимерли?

Категорія: Некатегоризовано