Ці статті позначені тегом економіка

Українці за західним кордоном, які таки вміють робити бізнес

· Коментарів немає

Більше року тому я писав, що українці мають одну негативну рису: не мають як слід розвинених підприємницьких здібностей. Це була описова стаття. Тепер постараюсь проаналізувати і уточнити тему. Не всі українці слабкі у бізнесі. Я маю на думці не винятки з правил, а щонайменше дві верстви народу, які поки мало впливають на загальну ситуацію. Перша — наймолодше покоління українців, які не пам’ятають монополізованої державою економіки у СРСР. Деякі з них радують новим баченням, але все-таки більшість з них не належать чітко до людей вільної ринкової економіки, а до людей пост-СРСР, з якого Україна виходить-виходить, але досі вийти не може. Друга — діаспора і заробітчани, які живуть і працюють за західним кордоном. Ось тут маємо людей, які цілковито руйнують думку, що українці бездарні у бізнесі. Українці, звичайно, не здобудуть такої репутації як євреї чи американці, але цілком можуть бути нарівні з іншими європейськими народами.

Читати далі >>

Категорія: Україна

Мотивація в охороні природи: майбутнє за маркетингом

· 3 коментарів

Чи готові ви зробити що-небудь для блага довкілля? А чимось пожертвувати? Не думаю, що багато людей здатні активно і самовіддано дбати про навколишнє середовище. Меркантильний інтерес — сильна річ. Але, думаю, багато людей вже досить свідомі, щоб купити, наприклад, монітор із наклейкою «ENERGY STAR», а не без неї, при решті однакових характеристиках. Часто виявляється, що одна й та ж дія, і береже природу, і економить трохи грошей. Наприклад, заміна лампочок на енергозберігаючі чи звичка економити воду. А якщо до своїх інтересів додати ще й турботу про власне здоров’я і користуватися тільки екологічно чистою продукцією, то можна вести майже «зелений» спосіб життя не усвідомлюючи цього. Хоча, звичайно, берегти природу краще усвідомлено.

При бажанні, можна привести свій побут до правил охорони природи. Але побут має тільки невелику частку у забрудненні довкілля. Більша частка впливу цивілізації на довкілля «захована» у промисловості. І бізнес, що є власником цієї промисловості не завжди явно зацікавлений у охороні природи. Для бізнесу вигідно економити на сировині, але не вигідно, наприклад, утилізовувати відходи.

Яка ситуація тепер?

Екологи в Україні мотивують підприємців дуже просто: бюрократичною системою заборон, дозволів і штрафів. Думаю не слід пояснювати неефективність таких методів. Але навіть і вони не діють. Встановлення і обслуговування очисних споруд, оптимізація технологічного процесу коштує навіть для дрібних підприємств щонайменше кілька тисяч гривень, а штрафи складають десятки, сотні і тільки в окремих випадках тисячі гривень. До того ж, є можливість просто дати хабар.

Невеличкий відступ про рекламу

Якщо ще недавно маркетинг і рекламу можна було розвивати за рахунок простого нарощування кількості інформації, то тепер зайнято уже майже весь можливий інформаційний простір. І споживачів безглузда, безперервна реклама, по-перше дратує, а по-друге, до неї втрачається увага. Час, панове рекламісти, переходити до інтенсивного розвитку. Не просто шуміти, а працювати на довгострокову репутацію.

…і маркетинг звертається до екології

У 2008 році за одним із відомих світових рейтингів, 2-ге місце по репутації зайняла корпорація Google. Схоже, за інноваційний маркетинг: ненав’язливу і часто корисну контекстну рекламу та надійність сервісів. А 1-ше — теж досить інноваційна компанія Toyota. Крім того, у 2008 році компанія стала найбільшим автовиробником, перегнавши General Motors. Та сама Toyota, що випускає знаменитий гібридний автомобіль Toyota Prius. Що має амбітні плани у 2010-их роках зробити гібридні автомобілі доступними кожному.

Не обов’язково бути ярим захисником природи, щоб реагувати на такі дії виробників. У споживача складається хороше враження про компанію, яка вкладає великі гроші у охорону довкілля. По аналогії: «якщо дбають про природу, то й про мене будуть».

Очевидно, в розвинених країнах швидко розвивається екологічний (або ж зелений) маркетинг. Іншими словами, охорона природи починає вписуватись у ринкові закони. Бізнес стає охоче витрачатись на видатки, які раніше могли бути зроблені тільки під тиском закону чи власної совісті.

Одне тільки — в Україні все це ще нескоро прийде.

Що робитимуть екологи?

Щоб екологічний маркетинг став можливим, потрібний інший кінець системи — незалежна екологічна сертифікація для контролю та запобігання «накруткам». Але поки ж більшість стандартів мають тільки «один біт»: перевищує норму або не перевищує норму. Тобто й накручувати мало що. Більш перспективним я вважаю багаторівневі стандарти, як от стандарти на вміст шкідливих речовин у вихлопних газах Євро-3, 4, 5. Але і це ще не все. Адже сучасні технології мають складну багаторівневу будову. Можливий варіант, коли при створенні відзначеного хорошою «зеленою оцінкою» товару використовувалися зовсім не чисті технології. Кінцевий споживач зазвичай бачить тільки останню ланку технології. Тому треба розробляти методи сертифікації, що враховують весь технологічний шлях: від сировини до готової продукції. На кожному кроці вплив на довкілля сумується.

Думаю, в майбутньому екологи (спеціалісти, а не агітатори) перейдуть від командно-примусових до більш творчих методів.

Категорія: Екологія

Економічна доцільність Лінукса

· 3 коментарів

Мабуть, вже залишилося небагато людей, яких не хвилювала б світова економічна криза. Тема грошей зараз гаряча. Дещо старе і звичне варто переглянути.

Ця криза має позитивно відбитися на динаміці зростання користувачів Лінукс. Хто ж не хоче зекономити? В таких ситуаціях людина більш схильна приймати несподівані рішення, відмовлятися від старих звичок. Особливо має заворушитися бізнес. В даний час, Лінукс рулить на серверах і де-не-де зустрічається на домашніх комп’ютерах, але Лінукс в офісі — це винятки. В нових жорстких умовах багатьом підприємцям доведеться виживати і економити на всьому. Врятувати від цього процесу може тільки політика Майкрософт, направлена на потурання піратству.

Розмова буде не тільки про вигідність Лінукса користувачу (тут і так все зрозуміло), а й про вигідність його для розробників і для суспільства загалом.

Ядро Лінукса розробляють не стільки бородаті програмісти-фанатики, як комерційні компанії. Тепер на їх частку припадає більше 70% коду. Найбільше пишуть Red Hat, Novell, IBM та Intel. Частка приватних розробників невелика — всього 14%. У кожного є свої причини розробляти вільне програмне забезпечення.

  • Деякі виробники дистрибутивів заробляють гроші на професіональній підтримці Лінукс. Це Red Hat, Novell, Mandriva.
  • Виробники заліза зацікавлені в хорошій сумісності Лінукса із своєю продукцією. Це IBM, Intel, HP.
  • Google розробляє ядро більше для власних потреб, але виграють усі.
  • Linux Foundation пише за гроші спонсорів.
  • Окремі програмісти пишуть для задоволення, для отримання якоїсь корисної можливості, а дехто й від фанатизму.

Існує такий програмістський анекдот:

— Скільки треба людей, щоб написати хорошу програму?
— 20. 3 програміста, 3 тестери, 1 дизайнер, 1 кіт Вася і 12 ділильників заробленого рештою.

У світі вільного софту зайвої бюрократії нема. Програми поширюються без обтяження фінансовими зобов’язаннями. Акцент ставиться на написанні хорошої програми, а не на виконанні бізнес-плану. Проводячи аналогію з блогами, на написанні якісного контенту, а не на SEO.

Кількість грошей на фондових ринках у 10 разів більша за світовий ВВП. Це як зрізана піраміда, що стоїть на меншій основі. Не дивно, що наступає криза. Різниця на ринку операційних систем ще більша. Перехід на вільний софт може зняти напруження. Точніше, урізати ринок програмного забезпечення, як зайву ланку світової економіки, і перейти до нових форм господарювання. Після кризи багато старого неефективного мусить змінитися (таке стається щоразу), то чому б це не стало початком кінця власницького софту?

Причина технічних проблем Лінукса полягає у малій кількості користувачів. Але вже відсотків 10 ринку, я думаю, буде достатньо, щоб дописати все, що зараз не вистачає. Я сумніваюся тільки щодо потужних ігор. Кожна гра — це невеличкий культ, її на іншу замінити не можна, а більшість ігор написані під Windows і DirectX.

На Лінуксі підняти мільярди не можна, але на хліб з маслом буде точно. В Україні також.

  • Ніхто не забороняє писати пропрієтарні програми для вільної ОС. Так заробляють на свій хліб з маслом компанії Red Hat, Novell і ще декілька. Сумарний дохід Red Hat, що нічого іншого крім Лінукса не робить, складає 400 млн. дол. на рік. Подібні компанії домішують до вільного софту трохи власницького, запаковують у яскраві коробочки і продають. Дистрибутив супроводжується технічною підтримкою високої якості. Є відповідна бюрократія: сертифікаційні центри, підготовка кадрів. Найвідоміші комерційні дистрибутиви Red Hat Enterprise Linux (RHEL) і Suse Linux Enterprise Desktop (SLED) коштують нарівні з Windows і Mac OS.
  • Вільні ліцензії стосуються авторського права, але не носія даних чи суміжних послуг. В Україні існує, наприклад, сервіс Lafox.net, що дозволяє замовити диски з вільним програмним забезпеченням і отримати їх поштою. Націнка дуже невелика.
  • Можна писати і продавати паперові книги чи журнали.
  • Ще можна продавати чашки, шарфики, кепки, футболки чи наклейки на ноутбук з логотипами. Так само заробляє й Mozilla.
  • Можна писати і монетизувати сайт на Лінукс-тематику.
  • Можна запропонувати послуги по налаштувнню некомерційного дистрибутива. Але в Україні цим на хліб із маслом не заробиш. Українські лінуксоїди дуже горді і самовпевнені.
  • Можна навчати Лінукс-адмініструванню. Це ще також не має попиту в Україні.

Світ, де Лінукс є лідером не такий вже й страшний та незрозумілий. Навпаки, це саме пропрієтарним програмам характерні суперечності.

Категорія: Linux