Це статті в категорії політикаRSS-стрічка категорії

Про status quo в українській політиці

· Коментарів немає

Не так я уявляв собі дії української влади. Я думав, що вона буде вести себе надзвичайно обережно, адже над нею із самих президентських виборів–2010 (чи й ще раніше) висить дамоклів меч. А вона арештовує Тимошенко, чим руйнує status quo.

Партія Регіонів тепер має в країні майже все, що може мати політична партія. Але рівновага порушилась і збільшились шанси, що станеться щось неочікуване. Саме ображений народ мав би порушити цю рівновагу, яка склалась не на його користь. Тому, з певної точки зору, арешт Тимошенко вигідний народу. Точніше, дає народу привід і шанс відстояти свої права. Та реалізація цього — під питанням.

Не знаю, чи бандитська влада взагалі недоумкувата, чи успіх протягом року затьмарив їй розум. Чи, й те, й інше. Але мені свідоме і контрольоване розумом керування ризиками і шансами видається досить природним.

І ще про ризики та шанси. Незвичайно виглядає негласний союз між владою і ВО «Свобода». А він є. Влада несерйозно ставиться до «свободівців», відчуває над ними перевагу і вірить у свій контроль над ситуацією. Влада репресує багатьох: Сінькову, учасників Податкового майдану і руйнаторів пам’ятників режиму. Та серед них немає «свободівців». «Свободівці» ходять з прапорами, плакатами й мегафонами. Опір їхнім акціям якийсь іграшковий. Влада спокійно сприйняла перемогу «Свободи» на місцевих виборах у Галичині. Тягнибок і Фаріон регулярно з’являються на політичних ток-шоу. А я в контрольованість «Свободи» не вірю. Як радикальна партія, вони збільшують вплив ірраціонального в політиці. Крім того, «Свобода» — це школа для нової еліти, а знання нам потрібні. Іншими словами, «свободівці» теж ламають status quo.

Що ж, вони прийшли до влади не тільки заради золотих туалетів у віллах, збудованих на попиляні гроші. Влада заради влади теж їх цікавить. Тому, може, саме вони мають ту владу.

Категорія: політика

Феномен російськомовного українського націоналізму

· Коментарів немає

Бандера, в отличие от всяких Nегодяев, ни кого не предавл!!!

…как совершенно справедливо отметила Фарион…

А Тягныбок пусть приходит к власти…

Так что поцелуйте своего Януковича в…

Ці цитати я виписав із стрічки коментарів до холіварної статті на Українській правді. Не знаю, як до цього ставитися. Якщо вірити цій статті — це добре.

Спостерігаю…

Категорії: Некатегоризовано, політика

Як кандидати користуються правовим невіглаством народу

· Один коментар

На відміну від деяких розніжених і гордовитих білоручок, які уникають «брудних» тем, блог Чугила буде писати про вибори. Це наша країна і ми маємо у ній хазяйнувати.

Отже, недавно мені до рук потрапила пропаггазетка Тігіпка. У ній знайшов повно викривлень фактів. Давайте подивимось, що пише Конституція про повноваження Президента. В Україні є три гілки влади. Це стандартна практика для демократичної республіки. Законодавча влада належить Верховній Раді, виконавча — уряду, судова — судам. Президент України не належить чітко до жодної з гілок. Він — гарант Конституції, забезпечує національну безпеку, контролює всі гілки влади і розв’язує між ними конфлікти. Президент Ющенко користувався цим правом. На його рахунку розпуск Верховної Ради, розпуск першого уряду Тимошенко, чимало вето на закони і постанови Верховної Ради. Крім того, Президент є Головнокомандуючим Збройних Сил, очолює СБУ і визначає зовнішню політику. Із важливого це все. А в Тігіпка, за версією його реклами, свої уявлення про повноваження Президента. Щоб мати можливість здійснити всі ті обіцянки із економіки і соціального захисту, треба мати політичну систему із сильним президентом як в Америці. Або як у Росії із її слухняним парламентом. Заради об’єктивності треба додати, що Тігіпко хоче прийняти Конституцію із значно розширеними правами Президента. Але…

Читати далі >>

Категорія: політика

2004–2009

· Коментарів немає

На кінець року люди починають робити підсумки за рік минулий і складати нові плани на наступний. Але цей рік — ще є й останнім для президентства Ющенка і це також достойна причина зробити деякі підсумки. Через деякий час, здалеку, можна буде краще оцінити його діяльність і пов’язану із ним епоху, але тепер ми маємо ту перевагу, що ще пам’ятаємо багато деталей нашого часу. Гріх не записати теперішні роздуми. Тож пишу цю аналітичну статтю.

Хоч інститут президентства після зміни Конституції з 2006 року став мало значити у політиці, але все рівно вибори–2010 сприймаються (мною принаймні) як кінець одного етапу і початок іншого. Мабуть, через те, що історію незалежної України фактично поділяють на допомаранчеву і післяпомаранчеву. Сумнівно, що після виборів настануть великі зміни, але наслідки Помаранчевої Революції варто співвідносити із Президентом, а не з парламентом. Тобто це не тільки аналіз президентства Ющенка, але й аналіз наслідків Майдану. Уже пройшло достатньо часу, щоб Майдан комплексно вплинув на українське суспільство. Як ми побачимо із нищенаписаного, суспільна думка може змінитися за зовсім невеликий проміжок часу. За 5 років зміни є і я прагну їх відшукати.

Читати далі >>

Категорія: політика

2 горе-політика — 3 гетьмани

· 3 коментарів

Вчора (23 жовтня) дивився політичне шоу «Шустер Live». Про більшість політиків писати зовсім не хочеться — їм треба діагноз ставити, а не критикувати. Тому пишу про «трьох гетьманів»: Олега Тягнибока і Анатолія Гриценка.

Читати далі >>

Категорія: політика