Їжачки колючі, бо мають гострі колючки. Якби колючки не були б гострими, то вони б не були колючками і їжачки б не кололися. Це логічно і має сенс. Але дорослій, психічно здоровій особі безглуздо перейматися такими фактами.
Здоровий глузд — це підмножина логічного і, притому, дуже мала.
Людина живе у світі з безліччю подій і зазвичай не задумується над тим, що звертає увагу тільки на невелику їх кількість і робить мізер їх інтерпретацій. Мозок людини не може обробляти відчуття усіма можливими способами. Робиться вибір і прикладається воля, щоб відділити важливе від неважливого. Звідси випливають наслідки:
- більша частина можливих висновків відкидається
- різні люди приходять до різних висновків, маючи однакові дані
- якщо глянути з іншої точки, то можна зробити інший висновок
- одні висновки кращі за інші і їх можна виявити, глянувши з іншої точки зору або покликавши на допомогу людину, яка добре тямить у цій темі
Ці наслідки, між іншим, теж мають не тільки сенс, але й здоровий глузд.
Дива поряд! Тільки ми мислимо надто шаблонно, щоб їх помічати. Ми здатні поглянути на речі геть інакше і… краще! Але чи варто ризикувати і самому вибирати серед безлічі інтерпретацій світу, коли є готові, перевірені поколіннями світоглядні системи? А порушив вікові заповіді — чекай проблем.
Обмеженість мозку людини робити висновки з вхідних даних — це причина існування здорового глузду і поділу на важливе та неважливе. Але, очевидно, подія не набуває важливості для суб’єкта довільно. У конкретній соціальній групі здоровим глуздом вважаються одні й ті ж переконання. Людей щось направляє. Еволюція. Індивіди, що надто переймаються некорисними фактами на зразок причини колючості їжаків, мають менше шансів на виживання. Я гадаю, що на початку еволюції людини, коли у неї виник розум, вона користувалася їм порівняно безцільно. Але згодом розум став використовуватися майже виключно для практичних цілей. Навіть, в історичний період ми бачимо, що європейські колонізатори були завзятішими, ніж індіанці чи аборигени і, в підсумку, майже повністю винищили їх.
Звичайно, цей процес повторюється на рівні онтогенезу. Діти народжуються без здатності розрізняти здоровий глузд, але набувають його з віком. Суспільство нав’язує їм один з різновидів здорового глузду, виробленого поколіннями. Але, я припускаю, що крім соціальної складової на цей процес може впливати якийсь ген, що програмує людину краще мотати на вус ті речі, які несуть практичну користь.
Колін Вілсон писав:
Людина — це континент, але раціональна частина її свідомості це всього-на-всього вузька садова стежина біля її будинку.
Я не стану закликати читачів вирушати в подорож диким континентом своєї свідомості, але варто пам’ятати (а рутина заглушує пам’ять), що наше буденне життя — це тільки один із безлічі видів існування.
Коментарі (0)