У 1987 році Лінус Торвальдс радів новій покупці: комп’ютеру Sinclair QL. На ньому стояла операційна система Q-DOS. Більшість сучасних користувачів вже й не знають, що являє собою DOS: відсутність графічного інтерфейсу, слабенька командна оболонка (не розвинений bash, до якого звикли користувачі Linux) і однозадачність (один комп’ютер — одна програма). Мало? Та це адекватний набір програм для Sinclair QL з його 128 Кб оперативної пам’яті. До речі, Лінус написав на цій машині власний асемблер.
На другому курсі університету до рук нашого героя Лінуса потрапила книга про операційні системи. Так він дізнався про найславетнішу ОС усіх часів — UNIX. Тоді до UNIX на ПК було, мабуть, таке ж ставлення як зараз до «захмарних» обчислень. І Лінус загорівся бажанням мати комп’ютер із UNIX’ом. У січні 1991 року він купив комп’ютер на базі процесора Intel80386@33MHz із 4 Мб оперативної пам’яті. На ній був встановлена ОС, про яку Лінус так мріяв — UNIX-подібна Minix. Та як ви вже, мабуть, здогадались, Minix йому не сподобалась. Вже у вересні він випускає першу версію Linux (тоді він хотів назвати свою ОС FREAX’ом).
Архітектура UNIX існує із кінця 60-их років. Персональні комп’ютери з’явились в середині 70-их. Але аж до кінця 80-их ПК не могли працювати із «дорослими» операційними системами. Доводилось писати ОС спеціально для слабеньких комп’ютерів — різні види DOS. У наш час бачимо схоже явище на ринку смартфонів. Як тільки ресурсів стало достатньо щоб «прокормити» UNIX із розподіленням прав, багатозадачністю та іншими важкими та необов’язковими функціями, деякі хакери стали ставити на свої машини Linux. Усьому свій час.
Windows версій 95 та 98 прийнято гонити за її нестабільність. Та я терпимо ставлюся до цих ОС. Вони зробили революцію в поняттях про сфери використання комп’ютера. Хай народ побавиться тією великою іграшкою із графічним інтерфейсом, а потім з того може й вийде щось хороше. Моєю першою ОС стала Windows 98 і я тоді вважав, що Windows — це найкраща операційна система в світі. І, здається, «щось хороше» з мене таки вийшло. Графічний інтерфейс на машинах 95-го і раніше роках випуску можна було отримати тільки урізавши ряд функцій. Microsoft це зробили. Я вважаю, що це було правильним рішенням. От тільки навіщо було заганяти консоль у дальній куток?
У 2001 році Microsoft робить ставку на Windows родини NT: XP, Vista, 7. Логічно очікувати, що в новій ОС будуть усунуті ті обмеження, на які розробники добровільно пішли, ганяючись за простотою для посереднього користувача. Справжня мультиюзерність і розподіл прав для файлів та процесів зробили б Windows невразливою для вірусів, а модульна архітектура порадувала б програмістів і зменшила б ресурсоємність. Та зробили надто мало. Просто змінили декорації. Негарні віконця замінили на синенькі, а віруси для 95/98 на віруси для XP.
Linux розвивається в умовах хакерської анархії, продукти від Microsoft за принципом «поділяй і владарюй». А «яблучники», загалом, молодці. У них два принципи: вищезгаданий «усьому свій час» і «завжди на крок попереду». Хоч, на перший погляд, ці два принципи суперечать один одному, але вони добре працюють в парі. Такий собі інтегрований двоголовий принцип. Apple ніколи не випустить революційний продукт, якщо для цього не буде відповідних умов, своєрідної технічної та соціальної «кон’юнктури». Але й на існучий стан речей Apple не дозволяє собі орієнуватися, а пропонує користувачу більше, ніж інші. Дуже хороший маркетинг для сфери, що швидко розвивається — ІТ.
Mac OS послідовно збільшує свій функціонал і доріс уже до 10-ої версії. Остання версія — це UNIX-подібна ОС. Простими словами, повна підтримка кращого за історію ІТ.
Укотре переконуюсь, до яких наслідків призводить монополія. Windows не можна назвати «дорослою» операційною системою. UNIX’и, OS/2, BeOS забезпечують повний функціонал, і при хорошій підтримці дають (або давали б) відповідні результати: надійність, безпечність, розширюваність, логічність, простота для розробки. Windows зависла десь між цим і DOS’ом. Розвиток програмного забезпечення не відповідає розвитку апаратного. Для Microsoft немає потреби зробити дійсно хорошу операційну систему. Все що потрібно — лише тримати свою 90-відсоткову частку. Будь-який рух може збільшити частку, скажімо на 50%. Тоді у Windows буде 90 + ((100 − 90) + 50%) = 95%
(вже нема що збільшувати). А може й зменшити. Тоді буде 90 − (90 − 50%) = 45%
(втрачати є що). Краще не рухатись. Застій — це гроші!
Таке характерно не тільки для операційних систем.
- Internet Explorer не є найкращим браузером (здається відлягає трохи).
- MP3 не є найкращим форматом аудіо із втратами.
- WordPress не є найкращою CMS для блогів.
- HTML/XML не є найкращою мовою розмітки.
- Ethernet не є найкращим стандартом локальної мережі.
- NTFS не є найкращою файловою системою.
Чому ж стається така несправедливість (звичка до старих засобів, нечесна конкуренція чи, може, надто швидкий розвиток сфери ІТ)? Та це виходить за межі теми цієї статті.
Коментарі (2)
WordPress не є найкращою CMS для блогів.
Цікаво, а за якими критеріями? І яку можна вважати найкращою?
Техніка взагалі мистецтво оптимальних компромісів.
Ви вже мені вибачте, але це навіть не “холівар” – це все написано якимось страшенним невігласом, який у жодній ОС до путя не тямить. Про історію, а також “визначення ненайкращих індустріальних стандартів” також краще було би помовчати, ніж говорити… :) Рекомендую автору для початку хоча б узяти книжку, з якої починав Лінус, і спробувати за її сторінками самостійно відтворити свій прототип MINIX – принаймні частина уієї цієї ахінеї одразу ж зникне, ну і в автора з’явиться більш справжня і більш цікава іграшка замість цієї писанини. Доречі, лінукс-подібну систему зовсім не обов’язково засновувати на залізі з підтримкою… як то українською “preemptive multitasking”? На користь останнього свідчить сила-силенна клонів і “адаптації” Linux, які масово працюють у найрізноманітніших маршрутизаторах, тощо.
ЗИ: MacOS настільки “збільшив свій функціонал і доріс”, що йому довелося переїхати на unix-ядро, щоб не втонути остаточно у страхітливому болоті ядра власного. В результаті ми маємо – з точки зору розробника ПЗ і архітектури системи – усе найгірше, що було у MacOS, “склеєне наживо” чужим запозиченем кодом у деяких місцях, з якими Apple просто вже не міг впоратися самотужки, наскільки там все було “просто чудово і взагалі неперевершено”. :) Доречі, це “Apple ніасіліл” стосується якраз і багатозадачності в тому числі.