Навіщо це все? Якби мені теж «світило» туди іти, я б взявся вигадувати різні причини, щоб ввічливо цього не зробити. А справжніх причин я знайшов чимало.

Прокрастинація

Якого тільки свята не придумає собі людина, щоб не робити немилу їй роботу! Більшість людей же у більшій чи меншій мірі свою роботу не люблять. А в людських долях не все так добре. Країна теж не процвітає, а, де-не-де, така схожа на той зруйнований Чорнобиль. Її руйнує людська лінь, безвідповідальність, безсовісність і тупість. Працьовитість цих людей, хто зі своєї волі прийшов на це дійство, на мою думку, заледве більша від нульової. Працьовитий пішов би, наприклад, на суботник поприбирати в лісі, коли такий високоморальний. А там же депутати місцевих рад! Вони мають владу щось зробити хороше для чистоти і багатства природи. Натомість, прокрастинують, ніжачись на сонечку. Працьовитість їхня — така ж лялька, як і ляльки у театрі поблизу. Безвідповідально так «працювати»! Безсовісно так «працювати»! Але більшість не задумується, а може ніколи й не задумувалася, над такими питаннями, виявляючи тупість. Куди локомотив потягне вагон, туди він і їде. І ще раз зверну увагу, що там зібралися досить владні люди. Нами керують ліниві, безвідповідальні і безсовісні дурні!

А щодо трудоголізму? Я не закликаю до нього. Але це (як і все) потрібно робити відкрито. Відпочивати у вільний час і не прикриватися обов’язком, вираження якого таке, м’яко кажучи, дивне і непрямолінійне.

Reductio ad Hitlerum

Reductio ad Hitlerum — це логічна помилка, при якій суб’єкт мислить приблизно так: Гітлер підтримував X, отже X — зло. Приклад: Третій Рейх вів пропаганду здорового способу життя і надав роботу тисячам безробітних, які за державний кошт збудували найкращі у світі автобани. Громадська думка не засуджує, а схвалює пропаганду здорового способу життя, як, і подолання безробіття, і будівництво хороших доріг. Проте, коли почати розмову словами на кшталт «Гітлер зробив» чи «У Третьому Рейху був закон», то слухач психологічно приготується до опису злих вчинків нацистів. Дехто може збагнути складність ситуації, а дехто — ні. Декому весь світ зійшовся на чорному і білому, абсолютному добрі і абсолютному злі. Звичайно, цих двох груп людей немає: поділ умовний. :)

Так і тема Чорнобиля породила категорію добрих вчинків: виявляти негативні емоції при згадуванні ключових слів, обіцяти ніколи-ніколи такого не допустити і таке інше. І в цей же сніп: ходити на урочистості з приводу такої-то дати, витрачати на них чимало державних коштів, зривати робочий ритм. А хто не робить так, той — злий!

Який же зв’язок залишився із реальною трагедією? Від цього більше шкоди. Це послухають, але не почують, бо я — злий. Абсолютно злий. :)

Поклоніння негативу

Чому люди так себе мучать зосередженням на негативі? Так захоплено розповідають одне одному, яка в них біда і велике горе, яку несправедливість їм чинять, які мають болячки і сверблячки? Замовчування недоліків вибиває землю з-під ніг у об’єктивності, а це призводить до деградації. Але коли об’єктивності досягнуто?! Продовжують теревенити про зло у всіх його різноманітних формах. А як щодо того, щоб повідомити мене про щось хороше, щоб я надихнувся і взяв правильний приклад? Таке буває рідше і промовляється тихше.

Характерний приклад: зображення Ісуса Христа розп’ятим на хресті. Чому саме цей момент запав у душу християнам? Момент, коли диявольські сили підкоряють Ісуса, хай і ненадовго.

Разом

Щоби ретельно убезпечити себе від зведення до Гітлера, чи то пак Чорнобиля, скажу одну причину, щоб проводити такі заходи. Але причина ця зовсім непевна, бо усі заходи, незалежно від їх приводу дають цей позитивний ефект. Разом веселіше! Люди мають триматися разом, тим більш, якщо вони ліниві, безвідповідальні і безсовісні дурні.

Схожі записи

• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 30.06.2012 -- Розчарування
• 06.08.2011 -- Про status quo в українській політиці
• 17.05.2012 -- Як правильно програвати
• 13.03.2011 -- Ласкаво просимо в найнещаснішу країну Європи!

Розвиток (еволюція) найкраще відбувається, коли чергуються сприятливі і несприятливі періоди. Під час несприятливого періоду відбувається банальне дарвінівське «виживають найсильніші». Люди намагаються зі всіх сил вчитися, працювати і жити далі, щоб не опинитися серед слабких. А ще вони стають згуртованішими. Чи багато чули про палестинців 70 років тому? Ні. Вони зросли в боротьбі за існування із сильнішим противником. В Україні нація бореться не проти іншої країни (хоча є й невеликий елемент і цього), а з внутрішнім ворогом. Принципового значення це не має. Так Америка гордиться своєю Громадянською війною; це одна з ключових подій для американських патріотів. І в українській історії цей принцип спрацьовував дуже часто. Він діє й навпаки. В СРСР було заборонено говорити вголос про кризу взагалі. СРСР ослаб і розпався. Розніжились.

Під час сприятливого періоду люди, випробувані періодом несприятливим починають інтенсивно розвиватися, накопичувати потенціал, виробляти нові шляхи розвитку (банальні дарвінівські мутації).

Але за деяких умов й невелика криза ламає здавалося б стійкі суспільства, але аж ніяк не укріплює їх. Що відбудеться: руйнація чи гарт залежить, на мою думку, від двох факторів. Перший: готовність до боротьби. Чому палестинці самовіддано борються десятки років, а іракці не Чинили сильного опору. Адже це народи зі спільним походженням і релігією. А тільки тому, що американці в Іраку поводяться пристойно і з повагою до місцевої культури. Вони повторюють, що тут тільки тимчасово і підуть як тільки Ірак стане готовим жити демократично. Палестинців же, виселили з їх території на якій вони жили кілька століть і не збираються нікуди іти, ще й заявляють, нібито це їхня Земля Обітована. В мусульманській культурі закладено чинити опір агресивним чужинцям. Враховуючи українську історію, українці також не дадуть ворогам нищити свою країну. Олігархи ж не обіцяють, що підуть, як тільки закінчать свою місію біля корита. Ключовим моментом для України тут є те, що дехто час від часу робить спроби сфальсифікувати історію. Тому принципово важливо зберегти історичну правду. Здамо історію — не будемо вважати Україну своєю Батьківщиною, не будемо за неї і за себе боротися.

Другий чинник: відсутність диктатури. Як говорять наші північні сусіди, «Против лома нет приема.» Сталін успішно ламав українську націю. Врятувала її, мабуть, тільки чисельність. Кримським татарам і прусам із цим не так пощастило. Теперішній лад в Україні не можна назвати диктатурою. Янукович — слабкий політик, з таких диктаторів не виходить. Але якщо й знайдеться підходяща особистість, то українська диктатура довго не протримається. Диктатуру не підтримують ані народ, якому потрібна демократія із сильним соціальним захистом, ані олігархія, якій краще при «дикому» капіталізмі. При владі зараз олігархи, які створили існуючий лад і задоволені ним. Але численних порушень прав людини очікувати варто. Інше питання, наскільки далеко це може зайти. Тут варто згадати ще одне прислів’я: «Клин клином вибивають.» Треба на кожне порушення прав людини реагувати. Рано чи пізно кривдники зрозуміють, що їх дії не приводять до бажаного результату. На кожне. Не захистимо свободу захищатися — не захистимо уже нічого.

Усе пізнається в порівнянні. На фоні Януковича вже і Ющенко, і Юля здаються рятівниками. За 5 років Ющенкового президенства українська нація накопичила потенціал самосвідомості, щоправда, часто всупереч діям політиків. Але погляньте на результати опитування. Людям властиво забувати, а цифри не забувають: Ющенка як президента підтримували не менше, ніж «другого» Кучму. Ющенко відстоював історичну правду і свободу захищатися — те, що, як було сказано, таке важливе тепер, у тяжкий для нації час.

Гноблення українців поляками призвело до Визвольної війни, спроб незалежності і стало прикладом для всіх наступних поколінь патріотів. Гноблення українців росіянами призвело до національного відродження, яке знову ж майже закінчилося власною державністю. Гноблення українців новітніми олігархами закінчилося Помаранчевою революцією і пробудженням національної свідомості. Чим закінчиться гноблення українців олігархами-реваншистами, годі уявити, та й не треба. Треба просто не давати себе ображати.

Ще в середині 2004-ого ніхто не передбачав падіння кучмізму уже через рік та ще й так гучно. На початку 2005 року ніхто не передбачав таке сильне розчарування уже через рік. У березні 2009-ого я ніяк не думав, що піду за принципом «Краще синиця в руках, ніж журавель в небі» і напишу цю статтю з підтримкою зрадливих помаранчевих. І тепер ніхто не може передбачити, що буде через рік. У 2005-ому ми не проконтролювали достатньо помаранчевих і до їх лав набралося олігархів. Тепер ми мусимо не повторити помилки Революції і не чекати, поки станеться лихе. Ми маємо захистити Україну негайно, а в першу чергу історичну правду і свободу захищатися.

Схожі записи

• 15.04.2011 -- Сталін не «воз’єднував» Україну
• 19.05.2010 -- До українських патріотів, які називають себе козаками чи бандерівцями
• 02.03.2010 -- Українці за західним кордоном, які таки вміють робити бізнес
• 30.06.2012 -- Розчарування
• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть

Примітка: алкоголіками у цій статті я називаю не тільки людей, що фактично ними є, а й усіх, хто має схильність ними стати.

Правило №1

Пити у компанії

Пити самому нема ніякого сенсу. Як виняток, це можуть бути (нечасто і небагато) слабоалкогольні напої, звичайно, пиво. Якщо компанія — це 2–3 особи, то, я думаю, краще міцного не вживати. А найгірше — пити на самоті, перед самим сном і від нудьги. Так п’ють тільки алкоголіки.

Правило №2

Пити з нагоди, а не для нагоди

«Культурна компанія» збирається для того, щоб відзначити якусь подію або відпочити. Якщо вона збирається для того, щоб напитись — це компанія алкоголіків. Не приєднуйтесь до таких компаній. Але, уважно, часто тільки говорять, що збираються з нагоди, а насправді — для нагоди.

Правило №3

Нагода має бути досить серйозною

Пити, наприклад, в честь першого дня весни — зовсім не серйозна нагода. Однак алкоголіки часто помічають і користуються подібними випадками.

Правило №4

Подумати, чи варто

Алкоголь врятував людство від багатьох війн. Але справжні дипломати прийдуть до згоди і без нього. Може є сенс оголосити цю вечірку (чи що там у вас?) безалкогольною. Часто починають пити по звичці, але краще трохи подумати і усвідомлено зробити вибір.

Правило №5

Дотримуватись традицій

Алкоголь вживають зовсім не так, як звичайні продукти. Цивілізація вигадала кілька традицій, спрямованих на те, щоб отримати із процесу якнайбільше користі і зменшити негативні прояви до мінімуму. Перше, це чокання чарками і її різновид — підбадьорливе піднімання чарки трохи догори. Ця традиція гуртує компанію і виключає можливість того, що окремі її члени будуть пити набагато більше за інших. Важко уявити, щоб у «культурній компанії» хтось наливав собі сам і пив окремо від інших. Друге — тости. Також гуртує компанію, сприяє виникненню доброзичливої атмосфери і терплячості (пити не відразу, а почекавши закінчення ритуалу).

У різних напоїв є свої традиції. Наприклад, вони дуже складні у самбуки чи абсенту. Традиції відрізняються у різних країнах, серед різних вікових категорій, і у кожній компанії, що часто збираються разом, спонтанно можуть виникати нові.

Алкоголіки не схильні дотримуватися традицій.

Правило №6

Поставте на перше місце інтереси компанії

Не треба прагнути до об’єктивності і правоти. Притримайте свої погляди при собі. Це один із корисних проявів дії алкоголю: люди стають більш толерантними і згуртованими. Не варто цьому опиратися, якщо уже вирішили пити. Я вже писав, що інколи може бути цікаво вийти за межі власних поглядів і накинути оболонку чужих. До речі, не такі вони вже й чужі, якщо маєте нагоду разом випити. Та це й лицемірство: не можна бути об’єктивним у нетверезому стані.

Правило №7

Не приймайте важливих рішень

Думати треба завжди: на тверезу голову чи ні. Але якщо придумане у нетверезому стані вимагає прийняття рішення, яке можна відкласти — краще відкладіть до очищення свідомості. Це одна з небагатьох ситуацій, коли відкладати на потім — добре.

Правило №8

Уникайте негативу у будь-якій формі

Треба помічати тільки позитив. Ніяких розмов про політику, пліток і тому подібне. Негатив легко переходить у серйозні наслідки, а позитив — тільки у хороший настрій.

Правило №9

Уникайте провокаторів

Краще за все триматись від них на відстані. Найчастіше, вони збурюють тільки тих, хто у безпосередній близькості від них.

Схожі записи

• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки
• 22.03.2010 -- Розквіт України за Януковича?
• 12.03.2010 -- Замітка про імідж
• 23.11.2009 -- Імунітет проти недостовірності
• 02.09.2009 -- Справжнє обличчя чортенят — інстинкт експансії

Люди люблять подивиться на виродків

В минулі віки до потворних людей ставилися просто: саджали у клітку і виставляли напоказ. Як виродків не вистачало, розповідали один одному міфи про Горгону, Медузу, Дракона, Вія і тому подібних страшних потвор. Розваги відмінні, чи не так? Та новітні часи принесли нам толерантність, а також науку, що не могла співіснувати із міфами. Культура розваг, яка була виплекана і доведена до досконалості ще римлянами із їхніми гладіаторськими боями, переживала тяжкі часи. Натомість пропонувались гуманні розваги. От витончений англійський гумор наприклад. Але дехто має грубі смаки і добрий гумор їх тільки дратує. Чи не тому сталися дві світові війни (напівсерйозно)? Становище врятувала нова клітка зі страшною потворою — телевізор із каналом «FOX».

В «Докторі Хаусі» маємо одного кульгаючого та злого виродка в одній клітці з жертвами, а на додачу по одному новому на кожну серію. Цілий зоопарк для нудьгуючого обивателя.

Відпочиваємо від відповідальності

От приходить втомлений пересічний громадянин з роботи і вмикає телевізор. Мотив — відпочиваю. А від чого відпочивати? Якщо робота полягає у фізичній праці, тоді зрозуміло. Але аудиторію «Доктора Хауса» складають переважно люди, що працюють головою. Відразу згадується, що «відпочинок — це зміна роду діяльності» і таке інше, але, на мою думку, ключовий фактор тут — відпочинок не від роботи, а від відповідальності.

Ґреґорі Хаус поводиться абсолютно безвідповідально. Десь у глибині душі так і хочеться покинути усю ту роботу, начальника і «жити як хотіти». Хаус, хоч і працює відмінно, але робить це не з почуття відповідальності, а для задоволення власного «его». Дивлячись серіал, глядач трошки заздрить герою, життя якого хотів би мати сам. Сьогодні це безвідповідальний Хаус, а колись, як були до краю бідною країною, це була розкіш Санта-Барбари. Що буде далі — невідомо.

Брешуть всі

А в Рівному тижнів два тому на Ювілейному з’явилися нові графіті. Великими чорними буквами без усякого смаку написано «ГЕТЬ УСІХ». Достала ж когось криза (чи що там достало?). Що доводять подібні гучні вислови? Та нічого не доводять. На «всіх» навішується ярлик: геть їх чи брешуть вони. Слово «всі» слід обережно використовувати: воно може неприпустимо спростити об’єкт розмови. Життя втрачає різноманітність, стає як світ для дальтоніка. Виникає ілюзія вищості над іншими, володіння якимось незвичайним секретом. Схоже на ту ж втечу від відповідальності. Встановити якусь нонконформістську «істину» і насолоджуватись її дотриманням. Але це ж тільки самообман.

P. S. Дивитись Хауса — то й писати як Хаус. Гляньте лишень на підзаголовки. От що я помітив. Сам того не плануючи, я показав слабкі сторони людини, як щоразу це робить цей серіал.

Схожі записи

• 30.06.2012 -- Розчарування
• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки
• 22.03.2010 -- Розквіт України за Януковича?
• 24.07.2009 -- 9 правил вживання алкоголю