Яка зараз культура пішла? Цинізм! Доктор Хаус нашим людям подобається. Доктор Хаус такий же зневірений в усьому, як і типовий українець. Містер Фріман — те саме. Південний парк… Впали ідоли. Людина стала сама по собі, без вождів, без авторитетів, без провідників, без наставників.

Навіть попса здулася. Раніше якось було більше зірок і їхніх фанів. Бітлів і Івасюка любили всі. Фільми про героїв, які рятують світ чи хоча б свою країну. І слухати поп-музику якось і не соромно було. Інтелігентні люди поп, і робили, і слухали. Розчарувалися… Героїзм пропав з кіно. Кожен став старатися показати себе як оригінальну, нонконформістську, креативну особистість. Бути як всі в певних колах уже стає непристойно і підозріло (готуються розчаруватися і у тобі при першій нагоді). Ти ризикуєш випасти із соціуму, якщо не зможеш знайти свою фішку. Ну але так, щоби без понтів. Спільноти індивідуалістів — парадокс.

А просто людське виходить назовні. Що ж тепер втрачати? Будь собою, а не будь як всі. Цей гуманізм будується на зневірі в людях. Знову парадокс.

До чого воно йде — хтозна. Порада моя така: будьте гнучкими у цьому світі, але не ламайтеся.

Схожі записи

• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 24.08.2011 -- Хороше і погане за 20 років
• 12.06.2012 -- Ще не вмерла, але вмре
• 06.08.2011 -- Про status quo в українській політиці
• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки

Гаразд, мене переконали. Слова українського гімну нікуди не годяться. До певної міри можна зрозуміти П. Чубинського, який написав гімн у не такий спокійний час, але тепер цей текст тягне нас до загибелі. Проте, музика дуже добра, на мою думку, стоїть на одному рівні з таким визнаним шедевром як «Марсельєза».

Альтернативи уже є. Наприклад, такий варіант від О. Скрипки:

Квітне рідна Україна, як весняне поле.
Ми є славні українці, в нас щаслива доля.
Зникли наші воріженьки, як роса на сонці.
Ми пануєм, не бідуєм у своїй сторонці.
Душу, тіло наші предки клали за свободу,
Й ми покажем, що ми діти козацького роду.

Схожі записи

• 30.06.2012 -- Розчарування
• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 24.08.2011 -- Хороше і погане за 20 років
• 06.08.2011 -- Про status quo в українській політиці
• 15.04.2011 -- Сталін не «воз’єднував» Україну

Програвати потрібно голосно: хай знають.

Швидко. Минає якийсь час і тобі стає однаково: без емоцій, без нав’язливих думок.

Треба робити висновки зі своїх помилок. Не буває абсолютної поразки: ти здобуваєш досвід і знання. Втрачається час. Час йде незалежно від перемог і поразок.

Програвати потрібно регулярно. Якщо давно не програвав, то це значить, що цілі ставиш перед собою занадто легкодосяжні. Або ще гірше: не маєш цілей!

Після чорної смуги йде біла.

Схожі записи

• 09.09.2010 -- Відмова
• 30.06.2012 -- Розчарування
• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки
• 10.03.2011 -- 2011–2013 — 3 роки неспокою і революцій

Хороше

1. Збулася мрія багатьох поколінь українських патріотів.
2. Українська мова здобула статус державної і її становище не таке вже й погане. Навіть, керівництво держави публічно розмовляє українською щоб зберегти status quo.
3. Перейшли до ринкової економіки. Тепер кожен може займатися підприємницькою діяльністю, мати у власності землю, квартиру тощо.
4. Прогрес у фінансовій сфері. Приватні банки, гривня і валюта, кредити й депозити, покупки в розстрочку, банкомати й платіжні термінали.
5. Одні з найбільших змін відбулися в торгівлі. Тепер маємо безліч маркетів, магазинів, торгових центрів, більший асортимент, краща упаковка, відсутність дефіциту, черг, підвищилась культура обслуговування. Багато товарів імпортні.
6. Раніше люди жахливо вдягалися, будували сірі панельні будинки і, схоже, й не помічали своєї естетичної убогості. Тепер же, навіть, дешева турецька футболка виглядає порівняно привабливо.
7. Можна поїхати в іншу країну. Нехай в більшість країн й потрібна віза, але це набагато краще, ніж «холодна війна».
8. Захищені права й свободи громадян. (відносно)
9. Вибори, багатопартійність.
10. ЗМІ більше не поливають нас рафінованим позитивчиком вперемішку з «благородним» гнівом.
11. Інформаційні та цифрові технології: комп’ютери, Інтернет, мобільний зв’язок, GPS тощо.
12. Просто дам посилання на цю статтю: 50 things that are being killed by the internet. [скороч. укр. переклад]
13. Наслідки комп’ютерної революції: можливість отримувати будь-яку культурну і довідкову інформацію через Інтернет (Google, Вікіпедія, торенти), постійно бути на зв’язку… ой, на це треба окрему статтю.
14. Покращення у технологіях виробництва побутової техніки, її асортимент і функціональність збільшилася.
15. Екологічний стан покращився внаслідок припинення роботи багатьох підприємств і, в меншій мірі, зародження екологічної свідомості.
16. Нове покоління культурної еліти. Культурний процес не припиняється.
17. Не заставляють іти в жовтенята-піонери-комсомольці.
18. Коли захворієш, не потрібно скандалити до безплатної, а отже бюрократичної системи медицини. Коли маєш гроші, то будуть належно лікувати.
19. Дізнаємося історичну правду, яку приховували в СРСР.
20. Знайомимося з літературою та іншими мистецькими творами, які були заборонені в СРСР.
21. Запізніла сексуальна революції і її наслідки.
22. Можна критикувати владу і суспільний лад (безлад).
23. Бидло більше не вірить в казочки про комунізм.

Погане

1. Розвалена промисловість і сільське господарство; інфраструктура потребує термінового оновлення.
2. Багато підприємств після приватизації потрапили не в дуже хороші руки.
3. Багато товарів стали поганої якості. Особливо це стосується продовольчих товарів. Тепер стало нормою використовувати шкідливі для здоров’я харчові добавки, робити меблі з ДСП, взуття з дешевого шкірозамінника.
4. Не можна поїхати в країни пост-СРСР без закордонного паспорту, візи чи обмеження терміну перебування.
5. ЗМІ поливають нас шок-негативчиком вперемішку з вульгарщиною.
6. Наука занепадає, рівень освіти ледве тримається, повага до науки зменшується.
7. Кожен дурень може написати в Інтернет свою дрібну думку і стає важко знайти у цьому інформаційному смітті щось цінне.
8. Нові розваги, що тягнуть геть від реальності.
9. Поляки тепер живуть краще за нас. :)
10. Не маємо достатньо власних енергоресурсів.
11. Президент — зек.
12. Пластик! Ним смітять і належним чином не утилізують.
13. Держава не забезпечує роботою усіх.
14. Фактично немає безплатної медицини і освіти.
15. Вища освіта більше не є надійним показником професіоналізму, ерудованості і культурності людини.
16. Дехто пристрастився поділяти країну на захід і схід.
17. Бидлу пофіг.

Запрошую доповнювати список в коментарях. :)

Слава Україні!

Схожі записи

• 30.06.2012 -- Розчарування
• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 12.06.2012 -- Ще не вмерла, але вмре
• 22.01.2011 -- Цивілізаційний розкол України, якого нема
• 12.01.2011 -- Ганебна мовчанка

Коли все починалося, то виглядало дуже переконливим. Здавалося, у цієї ідеології є все, щоб переробити світ на краще. Така чудова заміна для християнства! Ніякого очікування раю — комунізм будуємо уже при житті. І ніякої сліпої віри, а науковий метод. Християнство для декого виявилося непереконливим, хоча з його прийняттям Західна цивілізація не зупинилася в розвитку і не стала жертвою більш успішних сусідів, а, навпаки, розширилася і стала мати культурний вплив майже у всьому світі. Але так сталося, що стару культуру та спосіб життя засудили і про принцип «Працює — не чіпай» не подумали.

Час слави

Можливо, якби я жив до 1917 року, то теж став би комуністом. Але хибність комуністичної ідеології почала виявлятись уже на перших етапах її практичного застосування. Маркс казав, що комуністична революція має відбутися одночасно у всьому світі. Ленін же подивився, що так зробити неможливо і повідомив товаришів, що революція буде відбуватися у кожній країні по черзі, поки весь світ не перейде до комуністичного ладу. Відбулася зміна масштабу. І Ленін же першим, здається, почав практику чистки партії, не переймаюсь, дуже, гаслом «Пролетарі всіх країн — єднайтеся».

Дуже скоро стало зрозуміло й те, що життя тих пролетарів, які, на словах, стали диктаторами, не стало кращим, як обіцялося. Стало ясно, що комуністична ідеологія, у її первинному варіанті, провалилася на практиці. Ще один крок до краху. Але той крах виявився дуже далеким, бо комунізм успішно поширюється як шкідливий вірус. Раз підхопивши цю болячку, психіка, найчастіше, хворіє до кінця життя, не дивлячись на новий досвід, який спонукає до висновку, що комунізм — хибна ідеологія.

Потім комунізм прийшов від інтелектуалів Європи до кривавих чекістів і одного грузинського бандита, який звав себе Сталіним. Ще один крок… Практика розійшлася з теорією зовсім і більше ніколи не сходилася. Держава Сталіна була відносно успішною: здійснила індустріалізацію, добре трималася на війні, в ній творили високого рівня вчені (але лише природничих наук). На рівні ж окремих людей, комуністична ідеологія призвела до грандіозної катастрофи.

Повільна деградація

Ось Сталін помер і настала «відлига». Комуністичні революції, які передбачав Ленін, не відбувалися. Зрештою, комуністи з цим змирилися і оголосили змагання (не революції, а лише змагання!) соціалістичного і капіталістичного таборів. Ще один крок до краху. Бюрократія почала наїдати здоровенне пузо.

Потім відмовилися від побудови комунізму, а стали будувати розвинений соціалізм чи соціалізм з людським обличчям чи про якусь дружбу народів терти пусті балачки. Перемогу у Другій світовій війні, космічні технології і багато чого іншого возвели у культ. І взагалі багато й пафосно балакали, але про те, як капіталісти гноблять робочий клас і він у один чудовий день повстане, говорили уже менше. Комуністична ідеологія переходить до стадії савєцької ідеології. Савєцька ідеологія включає в себе комуністичну.

А тоді — перебудова. Сказали, що комуністична ідеологія, в принципі, правильна, але її реалізація йде трохи не так. А капіталісти нам зовсім не вороги. :D З капіталістичними країнами треба налагодити зв’язки. :D Тут усе вже здеградувало настільки, що смішно. Люди в душі реготали, хоча й робили вигляд, що їм не не смішно, генеральну лінію партії повністю підтримують, як належить пристойно усе робили. :D

Агонія

Такі смішні країни довго не існують. СРСР розпався, а ті люди, які називають себе комуністами, залишилися. Робили країні неприємності. Але то були тільки неприємності, а не ті масштабні руйнації, які чинив Сталін. Не думали, як узгодити свою ідеологію із викликами сучасності, реальністю. Бо й придумати було нічого. Залишилася тільки віра. Тільки віра із стрункої наукової теорії Маркса. А комунізм, той новітній рай, заради якого усе й затівалося? Ні в житті, ні після життя, як у християнстві, ідеалу щастя тепер не передбачається. Хоча багато совіто-комуняк бачать комунізм у СРСР, тому що там був певний набір символів, у які вони вірять. Мета була попереду, а тепер опинилася позаду, хоч досягнутою й не була.

У наш час народні депутати від комуністів голосують разом із олігархами від Партії Регіонів, разом із крупними капіталістами, що є нонсенсом з точки зору комунізму Маркса-Енгельса-Леніна. Але комуністична ідеологія, як я казав, поводиться, як шкідливий і майже невиліковний вірус. Важить символ, а не суть. Головним ворогом стали націоналісти замість капіталістів. Є символ націоналістів, то і є негативна рефлекторна реакція на них. Хоча, у програмах націоналістів, зазвичай, передбачені ширші соціальні гарантії, ніж у лібералів.

Висновок

Комунізм — це шкідливий і майже невиліковний інформаційний вірус, що від початку свого зародження мутував до невпізнання і тепер майже втратив здатність поширюватися, як через негативні мутації, так і через набуття імунітету до нього членами суспільства. Позитивних мутацій у його історії майже не було і він деградував майже безперервно. Спочатку він був, навіть, корисним і приваблював розумних і достойних людей. Потім головною його ціллю ставали бандити; у часи Хрущова-Брежнєва-Горбачова — бюрократія. А тепер він заражає просто невдах.

Схожі записи

• 30.06.2012 -- Розчарування
• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки
• 24.08.2011 -- Хороше і погане за 20 років
• 02.03.2010 -- Українці за західним кордоном, які таки вміють робити бізнес
• 12.06.2012 -- Ще не вмерла, але вмре

Занадто довго виношував ідею статтю про 11-річний сонячний цикл. Поки на Текстах не написали попереду мене: докладно і з ілюстраціями. Тому пишу коротко.

Завершується 11-річний сонячний цикл. Чекаємо відповідних наслідків: революції, бунти, повстання, гоніння. У людей приглушується інстинкт самозбереження, збільшується агресивність і підсилюється стадний інстинкт.

Тому у мене росте надія, що в наступні 3 роки в Україні нарешті почнуть розв’язуватись дві проблеми: відсутність лідера і слабкість громадянського суспільства. Але й страшно: чи вирішиться це безкровно? Навряд чи.

Схожі записи

• 30.06.2012 -- Розчарування
• 17.05.2012 -- Як правильно програвати
• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 12.06.2012 -- Ще не вмерла, але вмре
• 27.04.2012 -- Їжачки колючі, бо мають гострі колючки або про важливість і здоровий глузд

Схожі записи

• 30.06.2012 -- Розчарування
• 12.06.2012 -- Ще не вмерла, але вмре
• 17.05.2012 -- Як правильно програвати
• 24.08.2011 -- Хороше і погане за 20 років
• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть

Проживши не такий вже й великий проміжок часу, я прийшов до простого висновку: секретів не існує. Не існує надзичайних речей, знань, людей. А якщо десь є щось, що мені недоступне, то такі винятки тільки підтверджують загальне правило. Тож той, хто прагне успіху, хай не витрачає свій дорогоцінний час на пошуки надзичайного.

Не існує секретних знань

Останнім часом стали популярними книги і тренінги з інтригуючими назвами на зразок «Як стати мільйонером за 365 днів», «Секрети успіху бізнесмена Петрика П’яточкіна» чи, навіть, «Заговори сибірської знахарки на багатство». Більшість з цих книг пишуться людьми, що не пройшли, як кажуть, «вогонь, воду і мідні труби». І люди, що їх читають (проходять) дуже рідко стають успішнішими, не заробляють мільйонів.

Методи такого бізнесу засновані на простій психології. Спочатку показують красиву картинку, потім піднімають самооцінку: «Щоб стати мільйонером, треба думати як мільйонер». Клієнт слухається порад і… ніякі його рожеві мрії не справджуються. Тоді найчастіше події розвиваються за одним із двох сценаріїв. Або ентузіазм лопає як мильна бульбашка і клієнт розчаровується в собі, або він розчаровуються тільки в методах, яким його навчили і він починає шукати нові «секрети успіху». Але трапляються й такі, хто покидає довіряти різним обіцянкам.

У сучасному світі більша частина інформації перебуває у вільному доступі. Відкрита наука, відкрите мистецтво, відкриті ЗМІ. Будь-хто незалежно від свого суспільного стану може користуватися цією інформацією. Це одна з особливостей західної цивілізації. То чому ж мають бути якісь тільки обраним відомі секрети? Звичайно, дещо все-таки недоступне. Є державні і комерційні таємниці, пропрієтарне ПЗ. Але ця інформація, здебільшого, має утилітарний, а не методичний характер. Приклавши трохи зусиль, можна створити її аналог і, можливо, він стане кращим за попередні реалізації. Складніше створити методики, зате їх не ховають — їх важко сховати. Наприклад, у корпорації Google кожному працівнику офіційно дозволено 20% робочого часу витрачати за своїм розсудом (байдикувати). При бажанні можна повторити цю практику у своїй компанії. Дійсно хороші знання не можуть не поширюватись. Кращі з інновацій через 1-2 десятиліття стануть нормою. Чим краща інновація, тим швидше вона «втікає» від своїх творців. Якщо щось нове з радістю копіюють, застосовують відразу кілька незалежних один від одного суб’єктів, то можна говорити, що це нове має великі перспективи. Так на Twitter один за одним з’являються клони. І навпаки, те, що тривалий час існує в одиничному екземплярі, має тенденцію бути неефективним. Отож, якщо вам пропонують ексклюзивний курс поліпшення життя методом, що застосовували ще за царя Гороха, а ви досі про нього нічого не чули — сміло відмовляйтесь. Зауваження: я не закликаю забувати свою історичну і родинну спадщину. Але нове виникає у теперішньому часі, а не в минулому.

Окремо хочу сказати про методики поліпшення розумових і творчих здібностей. Багато з них не приносять очікуваного ефекту. Ознайомившись з деякими, я побачив, що більша їх частина вимагає перебудови звичного типу мислення. Є одна із старих перевірених «аксіом» роботи мозку, так зване «магічне число». За цим правилом, короткочасна пам’ять людини може містити тільки 7±2 одиниць інформації. Припустимо, за методикою треба зберігати баланс Ян-Інь у вирішенні проблем. Я визнаю цю геніальну теорію китайської філософії. Але суб’єкту пропонується постійно тримати в голові правило «треба зберігати Ян-Інь». Отже, як мінімум одна дорогоцінна одиниця інформації використана. В народі про це кажуть: «Не забивай голову дурницями». Розум має бути вільним.

Не існує надзвичайних людей

Знання — це ще не все; їх треба вміти використати. І постійно виникає відчуття, що деякі люди мають талант це робити, чи не так? Але ж природжений рівень інтелекту різних людей не відрізняється сильно. А з деякими людьми навіть говорити складно — можна бути впевненим, що співрозмовник уже «все знає» і «на все у нього є відповідь». Як же їм вдається пробиватися до самих вершин? На мою думку, відповідь проста: девіз таких людей «Ніколи не досить». Існує теорія чотириступеневої моделі успіху:

1. Постановка мети
2. Суб’єкт робить що-небудь для втілення мети
3. Аналіз зробленого
4. Коригування своєї діяльності у відповідності із 3-ім ступенем

Більшість людей задовольняються тільки першими 2-3-ома, а то й лише 1-им ступенем. Отримавши який-небудь результат, що дозволяє далі не працювати, такі люди зупиняються. Вони хочуть комфорту. Іншим ніколи не досить. Якщо вони послідовно будуть виконувати чотириступеневу модель успіху і мати бажання, то мають неодмінно досягти успіху. Мають, але строгість вище викладеного порушує теорія Хаосу. Відомий сучасний філософ Нассім Талеб пояснює це на прикладі російської рулетки. У пістолет заряджають 5 холостих патронів і 1 бойовий. Гравець стріляє собі в рот і… залишається живий або помирає на місці. Зауважте, гравець і в тому, і в іншому випадках здійснює однакову дію — натиснення на курок. Але результат виходить різним. Тому не можна сказати, що правильний алгоритм дій неодмінно призводить до хорошого результату. Він тільки із певною імовірністю призводить до хорошого результату.

Не існує особливих речей

Теорії теоріями, а об’єктивна реальність накладає свої обмеження на прагнення людини зробити що-небудь. Для практично будь-якої діяльності потрібні речі. Люди співвідносять свої бажання зі своїми можливостями. Часто буває так, що не знаходиться достатньо «капіталу», щоб втілити омріяний проект і доводиться відмовитись від нього. Тоді події можуть розвиватися за одним із двох сценаріїв. Або суб’єкт гостро переживає невдачу і не робить нічого, замкнувшись у власних мріях і виправданнях. Або він вибирає щось по своїх силах і з великою ймовірністю досягає успіху. Б. Ґейтс каже: «Смажити бюргери в МакДоналдсі не нижче твоєї гідності.» Після вдало виконаного проекту «капітал» зазвичай збільшується (як в іграх жанру «стратегія») і може бути уже достатнім, щоб повернутись до втілення старих мрій. Адже — ніколи не досить!

Робити щось значне можна завжди, навіть, у дуже несприятливих умовах. От наприклад, Тарас Шевченко, перебуваючи в ув’язненні, зміг все-таки написати кілька творів.

Секретів не існує, кожен може більше. Треба тільки цінити своє життя дорожче.

Схожі записи

• 30.06.2012 -- Розчарування
• 02.09.2009 -- Справжнє обличчя чортенят — інстинкт експансії
• 05.03.2009 -- 3 рівні професійної компетентності
• 09.02.2009 -- Як писати чітко
• 17.01.2009 -- Критика і конструктив

Висновки будуть такі: ідею піймати за хвіст не можна. Найкраще, що можна зробити — просто вміти жити в очікуванні.
Далі ще кілька моїх емпіричних висновків не пов’язаних з дослідженням:

• не зациклюватись на якомусь одному питанні
• мати широкі інтереси
• регулярно давати собі здоровий відпочинок
• позитивно ставитись до життя

Відкриття самого себе продовжується.

Схожі записи

• 17.05.2012 -- Як правильно програвати
• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 05.03.2009 -- 3 рівні професійної компетентності
• 30.06.2012 -- Розчарування
• 12.06.2012 -- Ще не вмерла, але вмре

Я виділив 3 рівні особистого розвитку у творчості.

1 рівень. Повзання

Автор прагне створити щось своє не маючи належної підготовки. Він не дотримується правил і канонів тому, що просто не знає їх. Зате його твори так часто бувають по-дитячому безпосередніми і щирими. Немає ніякого довгострокового планування. Сьогодні робить одне, а завтра круто змінює напрямок. Вчиться більше на своїх помилках, бо не має доступу до інформації зі своєї галузі і соціальних зв’язків із колегами. Успіх найбільше залежить від наполегливості і працьовитості. Результат творчості не виходить далі вузького кола людей: випадкових осіб і близьких. Достатній рівень для хобі.

2 рівень. Ходіння

Автор пройшов навчання і знає як треба робити справу. Вдосконалення у професіоналізмі полягає в будівництві системи правил і шаблонів. Старі шаблони час від часу замінюються на нові, більш загальні. Творчий процес стає регулярним і напрямленим. Праця стає звичкою. Автор вивчає досвід інших, досліджує їх методи роботи і відбирає найбільш підходящі для себе. Він самостійно навчається і спілкується з колегами. Крім наполегливості, успіх також залежить від інтелекту і уміння обробляти великі масиви інформації. Результат творчості знаходить визнання у широких колах. На цьому рівні можна заробити на життя чесною працею. Для більшості людей цей рівень стає останнім.

3 рівень. Політ

Але дехто проходить вогонь, воду та мідні труби і бачить об’єкт своєї праці в цілому. Подальше вдосконалення ховається у здатності віртуозно відсікати другорядне і чіткому баченні мети. Своїми несподіваними рішеннями автор часто дивує оточуючих. Їх реакція часто буває така: «То все так просто! Як же я сам не додумався!» На цьому рівні творець глобально впливає на розвиток своєї галузі.

Та все по порядку

Я хоч, ніби, й розумію усю ту «механіку», але, здається, треба не хапати зірок з неба, а орієнтуватися на другий рівень. Галілей і Ейнштейн теж успішно прошли перший і другий рівні по порядку. Жаль, з’являються тренінги і семінари, що пропонують успіх, не враховуючи цього факту.

Схожі записи

• 17.05.2012 -- Як правильно програвати
• 24.04.2009 -- Секретів не існує
• 17.03.2009 -- Ідеї. Підсумки
• 09.02.2009 -- Як писати чітко
• 30.06.2012 -- Розчарування