Коли все починалося, то виглядало дуже переконливим. Здавалося, у цієї ідеології є все, щоб переробити світ на краще. Така чудова заміна для християнства! Ніякого очікування раю — комунізм будуємо уже при житті. І ніякої сліпої віри, а науковий метод. Християнство для декого виявилося непереконливим, хоча з його прийняттям Західна цивілізація не зупинилася в розвитку і не стала жертвою більш успішних сусідів, а, навпаки, розширилася і стала мати культурний вплив майже у всьому світі. Але так сталося, що стару культуру та спосіб життя засудили і про принцип «Працює — не чіпай» не подумали.

Час слави

Можливо, якби я жив до 1917 року, то теж став би комуністом. Але хибність комуністичної ідеології почала виявлятись уже на перших етапах її практичного застосування. Маркс казав, що комуністична революція має відбутися одночасно у всьому світі. Ленін же подивився, що так зробити неможливо і повідомив товаришів, що революція буде відбуватися у кожній країні по черзі, поки весь світ не перейде до комуністичного ладу. Відбулася зміна масштабу. І Ленін же першим, здається, почав практику чистки партії, не переймаюсь, дуже, гаслом «Пролетарі всіх країн — єднайтеся».

Дуже скоро стало зрозуміло й те, що життя тих пролетарів, які, на словах, стали диктаторами, не стало кращим, як обіцялося. Стало ясно, що комуністична ідеологія, у її первинному варіанті, провалилася на практиці. Ще один крок до краху. Але той крах виявився дуже далеким, бо комунізм успішно поширюється як шкідливий вірус. Раз підхопивши цю болячку, психіка, найчастіше, хворіє до кінця життя, не дивлячись на новий досвід, який спонукає до висновку, що комунізм — хибна ідеологія.

Потім комунізм прийшов від інтелектуалів Європи до кривавих чекістів і одного грузинського бандита, який звав себе Сталіним. Ще один крок… Практика розійшлася з теорією зовсім і більше ніколи не сходилася. Держава Сталіна була відносно успішною: здійснила індустріалізацію, добре трималася на війні, в ній творили високого рівня вчені (але лише природничих наук). На рівні ж окремих людей, комуністична ідеологія призвела до грандіозної катастрофи.

Повільна деградація

Ось Сталін помер і настала «відлига». Комуністичні революції, які передбачав Ленін, не відбувалися. Зрештою, комуністи з цим змирилися і оголосили змагання (не революції, а лише змагання!) соціалістичного і капіталістичного таборів. Ще один крок до краху. Бюрократія почала наїдати здоровенне пузо.

Потім відмовилися від побудови комунізму, а стали будувати розвинений соціалізм чи соціалізм з людським обличчям чи про якусь дружбу народів терти пусті балачки. Перемогу у Другій світовій війні, космічні технології і багато чого іншого возвели у культ. І взагалі багато й пафосно балакали, але про те, як капіталісти гноблять робочий клас і він у один чудовий день повстане, говорили уже менше. Комуністична ідеологія переходить до стадії савєцької ідеології. Савєцька ідеологія включає в себе комуністичну.

А тоді — перебудова. Сказали, що комуністична ідеологія, в принципі, правильна, але її реалізація йде трохи не так. А капіталісти нам зовсім не вороги. :D З капіталістичними країнами треба налагодити зв’язки. :D Тут усе вже здеградувало настільки, що смішно. Люди в душі реготали, хоча й робили вигляд, що їм не не смішно, генеральну лінію партії повністю підтримують, як належить пристойно усе робили. :D

Агонія

Такі смішні країни довго не існують. СРСР розпався, а ті люди, які називають себе комуністами, залишилися. Робили країні неприємності. Але то були тільки неприємності, а не ті масштабні руйнації, які чинив Сталін. Не думали, як узгодити свою ідеологію із викликами сучасності, реальністю. Бо й придумати було нічого. Залишилася тільки віра. Тільки віра із стрункої наукової теорії Маркса. А комунізм, той новітній рай, заради якого усе й затівалося? Ні в житті, ні після життя, як у християнстві, ідеалу щастя тепер не передбачається. Хоча багато совіто-комуняк бачать комунізм у СРСР, тому що там був певний набір символів, у які вони вірять. Мета була попереду, а тепер опинилася позаду, хоч досягнутою й не була.

У наш час народні депутати від комуністів голосують разом із олігархами від Партії Регіонів, разом із крупними капіталістами, що є нонсенсом з точки зору комунізму Маркса-Енгельса-Леніна. Але комуністична ідеологія, як я казав, поводиться, як шкідливий і майже невиліковний вірус. Важить символ, а не суть. Головним ворогом стали націоналісти замість капіталістів. Є символ націоналістів, то і є негативна рефлекторна реакція на них. Хоча, у програмах націоналістів, зазвичай, передбачені ширші соціальні гарантії, ніж у лібералів.

Висновок

Комунізм — це шкідливий і майже невиліковний інформаційний вірус, що від початку свого зародження мутував до невпізнання і тепер майже втратив здатність поширюватися, як через негативні мутації, так і через набуття імунітету до нього членами суспільства. Позитивних мутацій у його історії майже не було і він деградував майже безперервно. Спочатку він був, навіть, корисним і приваблював розумних і достойних людей. Потім головною його ціллю ставали бандити; у часи Хрущова-Брежнєва-Горбачова — бюрократія. А тепер він заражає просто невдах.

Схожі записи

• 30.06.2012 -- Розчарування
• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки
• 24.08.2011 -- Хороше і погане за 20 років
• 02.03.2010 -- Українці за західним кордоном, які таки вміють робити бізнес
• 12.06.2012 -- Ще не вмерла, але вмре

Навіщо це все? Якби мені теж «світило» туди іти, я б взявся вигадувати різні причини, щоб ввічливо цього не зробити. А справжніх причин я знайшов чимало.

Прокрастинація

Якого тільки свята не придумає собі людина, щоб не робити немилу їй роботу! Більшість людей же у більшій чи меншій мірі свою роботу не люблять. А в людських долях не все так добре. Країна теж не процвітає, а, де-не-де, така схожа на той зруйнований Чорнобиль. Її руйнує людська лінь, безвідповідальність, безсовісність і тупість. Працьовитість цих людей, хто зі своєї волі прийшов на це дійство, на мою думку, заледве більша від нульової. Працьовитий пішов би, наприклад, на суботник поприбирати в лісі, коли такий високоморальний. А там же депутати місцевих рад! Вони мають владу щось зробити хороше для чистоти і багатства природи. Натомість, прокрастинують, ніжачись на сонечку. Працьовитість їхня — така ж лялька, як і ляльки у театрі поблизу. Безвідповідально так «працювати»! Безсовісно так «працювати»! Але більшість не задумується, а може ніколи й не задумувалася, над такими питаннями, виявляючи тупість. Куди локомотив потягне вагон, туди він і їде. І ще раз зверну увагу, що там зібралися досить владні люди. Нами керують ліниві, безвідповідальні і безсовісні дурні!

А щодо трудоголізму? Я не закликаю до нього. Але це (як і все) потрібно робити відкрито. Відпочивати у вільний час і не прикриватися обов’язком, вираження якого таке, м’яко кажучи, дивне і непрямолінійне.

Reductio ad Hitlerum

Reductio ad Hitlerum — це логічна помилка, при якій суб’єкт мислить приблизно так: Гітлер підтримував X, отже X — зло. Приклад: Третій Рейх вів пропаганду здорового способу життя і надав роботу тисячам безробітних, які за державний кошт збудували найкращі у світі автобани. Громадська думка не засуджує, а схвалює пропаганду здорового способу життя, як, і подолання безробіття, і будівництво хороших доріг. Проте, коли почати розмову словами на кшталт «Гітлер зробив» чи «У Третьому Рейху був закон», то слухач психологічно приготується до опису злих вчинків нацистів. Дехто може збагнути складність ситуації, а дехто — ні. Декому весь світ зійшовся на чорному і білому, абсолютному добрі і абсолютному злі. Звичайно, цих двох груп людей немає: поділ умовний. :)

Так і тема Чорнобиля породила категорію добрих вчинків: виявляти негативні емоції при згадуванні ключових слів, обіцяти ніколи-ніколи такого не допустити і таке інше. І в цей же сніп: ходити на урочистості з приводу такої-то дати, витрачати на них чимало державних коштів, зривати робочий ритм. А хто не робить так, той — злий!

Який же зв’язок залишився із реальною трагедією? Від цього більше шкоди. Це послухають, але не почують, бо я — злий. Абсолютно злий. :)

Поклоніння негативу

Чому люди так себе мучать зосередженням на негативі? Так захоплено розповідають одне одному, яка в них біда і велике горе, яку несправедливість їм чинять, які мають болячки і сверблячки? Замовчування недоліків вибиває землю з-під ніг у об’єктивності, а це призводить до деградації. Але коли об’єктивності досягнуто?! Продовжують теревенити про зло у всіх його різноманітних формах. А як щодо того, щоб повідомити мене про щось хороше, щоб я надихнувся і взяв правильний приклад? Таке буває рідше і промовляється тихше.

Характерний приклад: зображення Ісуса Христа розп’ятим на хресті. Чому саме цей момент запав у душу християнам? Момент, коли диявольські сили підкоряють Ісуса, хай і ненадовго.

Разом

Щоби ретельно убезпечити себе від зведення до Гітлера, чи то пак Чорнобиля, скажу одну причину, щоб проводити такі заходи. Але причина ця зовсім непевна, бо усі заходи, незалежно від їх приводу дають цей позитивний ефект. Разом веселіше! Люди мають триматися разом, тим більш, якщо вони ліниві, безвідповідальні і безсовісні дурні.

Схожі записи

• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 30.06.2012 -- Розчарування
• 06.08.2011 -- Про status quo в українській політиці
• 17.05.2012 -- Як правильно програвати
• 13.03.2011 -- Ласкаво просимо в найнещаснішу країну Європи!

Для початку сам артефакт і переклад стенограми українською від Кавказцентру.

«Я ,колишній співробітник однієї із спецслужб Російської Федерації, хочу зробити надбанням громадськості наступне. Голова уряду Росії путін хоче убити президента Білорусі Лукашенка. Я заявляю про це з усією відповідальністю, бо маю в своєму розпорядженні достовірні факти. Із зрозумілих причин я не можу назвати свої ім’я та прізвище. Я був і залишаюся патріотом Росії.

Мені особисто не подобається Лукашенко — ні як людина, ні як політик. Мені не подобається, що він хоче забезпечити благополуччя своєї країни за рахунок моєї батьківщини — Росії. В Білорусі скоро президентські вибори. Щоб прибрати Лукашенка, у нас є цілий набір нормальних засобів і методів. Наші ЗМІ можуть сліпити з Лукашенка який завгодно образ — божевільного або хворого. Ми можемо поставити його на коліна економічно — через постачання нафті і газу. Ми можемо врешті-решт домовитися з Європою, Сполученими Штатами. І це досить — Лукашенко звалиться.

Але мені абсолютно не прийнятні методи фізичного усунення президента Білорусі, які планує використовувати керівництво моєї країни.

Мені достовірно відомо, що для реалізації цієї мети в червні цього року в держкорпорації «Ростехнології» створена спеціальна група з числа тих, що були співробітник Федеральної служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки і інших спецслужб. Створена по прямій вказівці путіна.

Всі знають, що «Ростехнології» є фактично філіалом ФСБ, а її керівник Чемезов є близьким другом путіна. Але колишні працівники спецслужб не тільки заробляють там божевільні гроші на різних операціях, на внутрішньому жаргоні це називається «Пиляти проекти». Там плануються і реалізуються брудні справи. Говорю це з усією відповідальністю.

Група по фізичному усуненню президента Білорусі строго засекречена. У неї входять тільки найперевіреніші і вірні путіну силовики. Вже відпрацьовано декілька сценаріїв знищення Лукашенка: пристрій автомобільної або авіаційної катастрофи, зараження через подарунок або поштове відправлення, задіювання снайпера.

Але як найбільш реальний сценарій розглядається проведення масштабного теракту під час одного з масових заходів за участю Лукашенко, а в передвиборну кампанію Лукашенку доведеться проводити багато таких заходів.

Серйозно розглядається теракт під час традиційного свята урожаю в Білорусі. Можливі людські втрати при цьому просто не враховуються.

Для створення атмосфери паніки планується провести найближчими місяцями в Білорусі серії страхітливих акцій з використанням вибухових пристроїв, розробляються сценарії по викраданню відомих людей. Щоб посіяти паніку навколо білоруської продукції, що поставляється на експорт, фахівці з цієї групи планують зараження декількох партій продовольчих товарів радіоактивними речовинами.

Звідки ці факти відомі мені? Є порядні люди і в цій спецгрупі. Я бойовий офіцер, я побував в багатьох гарячих точках і знаю, що таке тероризм, що таке смерть безневинних громадян. Волгодонськ, Беслан — це лише найяскравіші приклади. Я абсолютно не приймаю подібних брудних методів усунення голови іншої держави, навіть якщо він тобі і не подобається. Особливо, якщо це пов’язано із загибеллю звичайних білорусів. Причому найближчих нам, росіянам, по духу.

Так думаю не тільки я, але і багато моїх колег. Саме тому я ухвалив рішення заявити про існуючі плани відкрито і привселюдно. Зрозуміло, що ті, хто стоїть за цими планами, скажуть, що це провокація. Але вже найближчий розвиток подій говоритиме сам за себе.

Своїм колегам по спецслужбах хочу сказати, що я теж професіонал і шукати мене марно. Честь маю».

Мотивація агента, якщо він насправді існує

З якої такої великої радості агента замучила совість? Якщо російські силовики розробляють таку операцію, то у них мали бути інші подібні успішні операції. Чому совість мовчала тоді? Моя совість, наприклад, не дозволила б, навіть, працювати на таких людей. Тому совість варто відкинути як причину повідомлення. Може агент — подвійний, працює не тільки на Росію? Тоді на саму Білорусь чи на Китай, тому що в режиму Лукашенко небагато прихильників. Може у агента є якісь особисті причини? Наприклад, він закохався у племінницю Лукашенко. :) Ці дві причини виглядають більш правдивими.

Версія 1: Путін не готується вбити Лукашенка

Перша думка: для чого Путіну змінювати владу у й так йому дружній чи, навіть, підконтрольній країні? От якби йшлося про вбивство грузинського президента чи латвійського…

А творцю(ям) відео світить кримінальна стаття за наклеп.

Версія 2: Путін готується вбити Лукашенка

Хоча тепер не такий Лукашенко й лояльний до Путіна. Занадто довго він при владі, всі ниточки до себе притягнув і може керувати країною як сам захоче, а не як вирішать в Кремлі. Це по-перше. А по-друге в Білорусі дуже слабка опозиція. Якщо з Лукашенком що-небудь станеться, то я сумніваюсь, що вона прийде до влади. У владі зміниться лідер — от і все. Потенційним новим диктаторам Білорусі вигідно заручитися підтримкою найголовнішого сусіда не за дружбу, звичайно, а за конкретні поступки, які не хоче робити Лукашенко.

Версія 3: Путін розповсюджує інформацію, що він готується вбити Лукашенка

Американський менталітет і російський менталітет мають одну спільну рису — це імперські менталітети. І американцям, і росіянам більше за інші народи важливо думати, що їхні країни могутні і вірити, що їхні уряди можуть все. Наприклад, сфабрикувати 11 вересня чи вбити польського президента. На відміну від української влади, яка є бандитською з усіма наслідками, російська влада досить хитра, щоб зробити таке от відео для стимуляції імперської складової національного характеру. А також, щоб нагнати страху: «якщо Путін може Лукашенка прибрати оком не кліпнувши, то де вже нам з ним боротися?» Тому, хоча це відео налаштовує проти путінської влади, але активного спротиву не спричиняє. Тільки песимізм і ниття. Величезні території Росії тримаються купи завдяки системі міфів. А міфи треба інколи переповідати, щоб не забули.

Підніміть руки, кому із вас подобаються фільми про Джеймса Бонда? Кому подобаються — це тому, що ви хочете відчути себе частиною чогось важливого, а не мізерного.

Ось таке от. Можна ще варіанти придумати, наприклад, що білоруська влада розповсюджує інформацію, що Лукашенка готуються вбити. :) Але не варто надто довго над тим думати. І тим більш хвилюватися з цього приводу. Якою б не була істинна історія цього відео, звичайна людина в цьому участі не бере.

Схожі записи

• 15.04.2011 -- Сталін не «воз’єднував» Україну
• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки
• 02.10.2009 -- Теорії змови: як думають багаті і відомі?
• 30.06.2012 -- Розчарування

• імідж може (часто так і буває) заглушити собою особистість людини, паразитувати на ній;
• для підтримки іміджу потрібно витрачати величезну кількість сил і часу, коли їх можна витратити на щось добре і корисне.

Але зовсім не мати іміджу також погано. Це частина невербального спілкування. Завдяки іміджу можна майже миттєво зрозуміти що за птиця перед вами. Достатньо просто оглянути людини з голови до ніг і відчути її соціальну роль, зрозуміти що можна від неї очікувати, а що ні. Було б нерозумним позбавити навколишніх такої можливості. Усі люди, що за способом життя і родом професійної діяльності багато спілкуються, особливо з невідомими, знають про це, або хоча б інтуїтивно здогадуються.

Отже, до іміджу застосовується правило Золотої середини: мало — погано, багато — теж погано, а середньо — якраз добре.

Схожі записи

• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки
• 02.09.2009 -- Справжнє обличчя чортенят — інстинкт експансії
• 17.05.2009 -- Мінливість суб’єктивного (роздуми після Євробачення-2009)
• 28.11.2008 -- Тону в океані інформації. Частина ІІ. Шум

Народи з низькою культурою асимілюються народами з високою. Українці мають приблизно однаковий рівень розвитку із західними народами. Тому їх асиміляція проходить повільно. Більше того, українці в діаспорі зробили багато для загальноукраїнської культури. Але асиміляція може бути й неповною — за якимось окремим параметром. Українці мають примітивну підприємницьку культуру, понівечену перебуванням у складі СРСР, а тепер ще й притиснену олігархічною владою. І тому проживання у «нормальній» країні всього кілька років навчає українця високої культури підприємництва. Відбувається часткова асиміляція. Я ще нікого не зустрічав, хто перебуваючи деякий час за західним кордоном не мав особливого духу «буржуйства». Хоча невеликий вплив справляє й те, що за кордон зважуються виїхати найбільш активні люди.

Навчатися в інших народів дистанційно — добре. Навчатися безпосередньо — краще. Думаю, майбутній чесній, народній владі (вірю, що такий день настане) варто добре потурбуватися про повернення якомога більшої частини заробітчан і діаспори на Батьківщину. Багато країн успішно використовують імпорт «мізків». Але при цьому вони мають проблеми з інтеграцією новоприбулих у своє суспільство. Україна може схитрити і задешево «імпортувати» своїх же без таких проблем.

Схожі записи

• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 19.05.2010 -- До українських патріотів, які називають себе козаками чи бандерівцями
• 22.03.2010 -- Розквіт України за Януковича?
• 30.06.2012 -- Розчарування
• 12.06.2012 -- Ще не вмерла, але вмре

Останнім часом я познайомився із багатьма людьми, світогляд і спосіб життя яких кардинально відрізняються від моїх. Інколи їх вчинки і слова здавалися мені дивними, дурними чи смішними. Та я не думаю, що вони (більшість з них) — погані люди. Просто світогляд кожної людини схожий на кристал — він має напрямок росту. Не всяка інформація «чіпляється» до світогляду і стає його частиною. Інформація, що не суперечить раніше набутому досвіду, сприймається позитивно і стає частиною «кристала світогляду». Решта сприймається негативно або ігнорується. Наприклад, неможлива конструктивна дискусія між віруючою людиною і атеїстом або між віруючими різних релігій. Вони будуть приводити один одному аргументи, несумісні із «кристалом світогляду» опонента. Переконати можна тільки мовою співбесідника і підлаштувавшись під його світогляд. Це повторить вам будь-який фахівець із НЛП. А от схожі люди домовитись можуть, часом їм і домовлятись нема про що — усе з півслова розуміють. Такі люди тяжіють одні до одних і утворюють невеликі групи за інтересами. Взяти для прикладу, мій блог. В україномовному секторі Інтернету мільйони користувачів, а лояльними його читачами можуть стати тільки кілька тисяч. Світогляд і спосіб життя решти не перетинаються з моїми.

Отже, суть у тому, що кожен має свій, унікальний «кристал світогляду». Запитання про те, чий світогляд кращий, схоже, є некоректним. Ось ескімос, який одягнутий у кілька шарів хутра і шкур. А ось папуас, який вдягнутий в одну лише пов’язку на стегнах. Кожен з них вважає, що вдягається правильно. Так воно і є, поки ескімос і папуас перебувають у своїх рідних країнах. Але коли один із них приїде в гості до іншого :) , то отримає когнітивний дисонанс.

Великою помилкою є судити іншу, далеку світоглядно, людину за своїм зразком (в чужий монастир зі своєю вірою не ходять). Але світогляд деяких людей не дозволяє їм проводити інтелектуальні операції над таким поняттям як «світогляд». :) Внаслідок часто виникає нерозуміння. Яскравий приклад цього — конспірологічна теорія щодо світового уряду. Звичайно, є невеличка ймовірність, що таємний світовий уряд існує, але я вважаю ці теорії наслідком того, що чимало людей оцінюють за своїми стандартами і стереотипами усіх без розбору. А політики, банкіри і бізнесмени світового та державного рівнів мають світогляд і спосіб життя, дуже відмінний від світогляду і способу життя середньостатистичного читача цієї статті. Якщо я не розумію якусь колоритну тітоньку із сільського магазину, то хіба варто очікувати, що я зрозумію великого політика і правила спільноти світової верхівки? Тим більш, що доступу до них нема. ЗМІ дуже поверхнево і нерідко викривлено показують їхнє життя.

Ви ж не думаєте насправді, що всі політики злі, тому що вони політики? Маячня! Усе має свою причину. Кожен діє так, як вважає за потрібне, у відповідності зі своїм світоглядом. Кожен хоче досягти успіху, хоч би які б мізерні не були його амбіції. Це природно — боротися за свої погляди. У рамках свого шляху до успіху людина будує стратегію поведінки. От переконання, що треба тепло вдягатися, рятує ескімоса від холоду. Яка стратегія буде оптимальною для отримання і утримання влади? Чи та, що треба бути чесним і благородним? Чи, може, краще спрацює стратегія навішування лапші на вуха? Від того, яка мотивація виявиться сильнішою, схоже і залежить доля країни: процвітати їй чи занепасти. Головний недолік демократії, на мою думку: толерантність до демагогії. До влади можуть прийти люди не чесні, а просто симпатичні, хитрі і з добре підвішеним язиком. Ця тенденція зовнішньо може бути схожою на те, що існує якась окрема розумна сила, яка усім керує. Сучасний політичний світ надто складний, щоб не робити про нього інколи хибних висновків.

Вищевикладене переконання, що зрозуміти відмінних людей важко, слід використовувати з розумом. Верхівка багата — отже вона не так ставиться до грошей, як бідні. Верхівка має велику владу — отже вона не так ставиться до підопічних, як який-небудь дрібний бізнесмен. Але у дечому вони такі самі, як і звичайний народ. Наприклад, вони, як представники виду Homo Sapiens, мають такі ж біологічні потреби. І так само спілкуються із рівними собі. Тому я не виключаю можливості дрібних теорії змови на зразок тієї, що теракт 11 вересня був спланований і реалізований урядом США. Чи не було таких випадків, коли ви цілим колективом приховували що-небудь від начальства? «А давайте скажемо, що нам не задавали…» — готують свою маленьку змову учні чи студенти. Наслідки відмови від участі неприємні і у змові беруть участь усі, хоч би й комусь це не подобалось. Але довготривалі змови — рідкісне явище. Звичайно вони відбуваються від оказії до оказії. Не бачу причин, чому сильні світу цього були б у школі відмінниками по поведінці і не повторюють ці самі «фокуси» тепер. Роль начальства у цьому випадку належить народу, допоки існує демократія і ринкова економіка. Головне, щоб не дізналось начальство (народ) і була мотивація для більшості змовників. Друге дає велику непередбачуваність для рядового громадянина. Важко передбачити мотивацію несхожої людини.

Схожі записи

• 03.10.2008 -- Міф про всемогутню таблетку або успіх не купити за гроші
• 30.06.2012 -- Розчарування
• 06.08.2011 -- Про status quo в українській політиці
• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки

Як вибрати професію?

Останнім часом поширюється освітня схема, за якою діти переходять на профільне навчання уже в ранньому віці. Фактично, це звужує рамки для майбутнього вибору професії. Я з деяким настороженням ставлюся до такої практики. В такому віці, звичайно, ще важко визначити, що подобається більше. І річ не в тому, що особистість ще не сформована, а в тому, що не вистачило часу ознайомитись із усією різноманітністю світу, щоб робити правильні висновки про свої таланти і вподобання. Адже деякі предмети починають викладати у старших класах, а дещо не вивчають у школі взагалі.

Ще гірше буває, коли в дитини талант виявляється ще у молодших класах і батьки стараються розвинути тільки його, а рештою предметів нехтують. Бо інколи старші помилково називають талантом те, що насправді є тимчасовим захопленням або, навіть, і не захопленням, а випадковістю. Я сам дуже часто змінював улюблені предмети у школі. Вищезгаданий список табу збільшується з віком і зацікавлення школярів змінюються дуже часто — це природній процес, у який можна втручатися тільки дуже обережно.

Схожі записи

• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки
• 17.09.2010 -- Вбити Лукашенка!
• 12.03.2010 -- Замітка про імідж
• 02.03.2010 -- Українці за західним кордоном, які таки вміють робити бізнес

Соромно за свою країну, але мовчати не можу. Бо, здається, у цьому випадку приказка «Добре там, де нас нема», правильна. Мені (не маючи щоправда особистого досвіду життя у розвинених країнах) дуже важко уявити, щоб щось подібне відбувалось де-небудь в Америці. Бо там цінують час.

Схожі записи

• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки
• 17.09.2010 -- Вбити Лукашенка!
• 12.03.2010 -- Замітка про імідж
• 02.03.2010 -- Українці за західним кордоном, які таки вміють робити бізнес

Але цей запис зовсім не про те, чи Євробачення хороший конкурс, чи ні. Переглянувши усі 3 частини дійства, я мав можливість спостерігати за дуже швидким сходженням до слави окремих виконавців. У півфіналі я особливо й не виділяв Олександра Рибака серед інших конкурсантів. Як на мене, досить посередньо для Євробачення. У фіналі я дізнався, що на нього роблять високі ставки. Моє ставлення до можливого лідера трохи змінилося. Думаю, справедливо буде сказати, що я став приділяти йому більше уваги. Але коли він став отримувати бали з неймовірною швидкістю і врешті з великим відривом виграв конкурс, мої відчуття змінилися на повагу. Звичайно, це не була глибока і щира повага, але цього було достатньо, щоб я ним зацікавився.

Чи був би мені цікавим Рибак і чи згадав би я про нього тут, якби населення Європи за нього не проголосувало? Але об’єктивно наш герой не став набагато кращим за кілька днів конкурсу. І моє суб’єктивне ставлення до нього не змінилося б, якби не сила голосів усієї Європи. Стадний інстинкт. Думка більшості часто стає для людини найсильнішим аргументом. Звичайно, від цього викривляється розуміння, але цей інстинкт також і єднає всіх людей у цивілізацію.

P. S. Про мої справжні музичні смаки можна дізнатися на акаунті Last.fm.

Схожі записи

• 30.06.2012 -- Розчарування
• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки
• 09.09.2010 -- Відмова
• 12.03.2010 -- Замітка про імідж

Що, невже я справді так погано пишу, що ви мене не читаєте? Ні, мабуть, причина в іншому. Просто гублюся серед океану інформації, більша частина якої має сумнівну цінність.

Недавно Ярослав Федорак нагадав нам про принцип Паретто або ж 80/20, за яким приблизно 20% роботи дають 80% результату. Тримаючи в голові цю чудову теорію, легко зрозуміти міркування, викладені у цій статті.

Кожен береже свій час. Це одна з ознак нашого покоління. Чи не тому в Інтернеті люди рідко читають текст більший за 5000-10000 знаків. Та й той текст, що відвідувач сайту вирішив-таки прочитати, найчастіше проглядається «через рядок» і сприймається поверхнево.

Хто тут правий: автор, який намагається донести якомога більше інформації чи сам читач, який просто береже свій час? Звичайно, на кожен випадок треба окремий суд, але доводиться визнати, що інколи автор захоплюється і засипає читача зайвими словами. Читач тій зайвій інформації не радий, навіть якщо він «інфожер». Справді, чи багато ви читали такого, що дійсно сильно вплинуло на вас? За законом Паретто, небагато. А все інше — це інформаційний шум, що відволікає від дійсно важливого. Тому, не тільки бажання зекономити час має підштовхувати до розумової гігієни.

Відомий психологічний принцип говорить, що людська увага може триматися тільки на максимум 7 об’єктах відразу. Це значить, що якщо хоча б яка-небудь дрібничка буде турбувати під час роботи, ефективність праці зменшиться на 1/7. Причому та дрібничка може породити нові асоціації і захопити ще більшу частку уваги. Тоді навіщо давати привід для таких «паразитів уваги»?

Це одна з причин, чому я дотримуюсь мінімалізму у виборі програм для роботи. Наприклад, у моєму улюбленому текстовому редакторі gedit відключаю панель інструментів, надаючи перевагу гарячим клавішам і меню. Яскраві картинки можуть відволікати увагу, це шум. Та це ще нічого, а от блимання банерів на сайтах дістає! Я не дивлюсь на картинки? Гаразд, «я» не дивлюсь, а от моя підсвідомість дивиться. Підсвідомість текст не читає, а розуміє тільки образи. Як образів у зовнішньому світі немає, то більш імовірно, що вони виникнуть самі у вигляді корисної думки, досить тільки злегка постаратись. Схожі поради дає китайське вчення Фен-Шуй: перед екзаменами, тощо слід позбавитись якомога більшої кількості речей у кімнаті.

Не подумайте, що все моє життя підпорядковане спартанському стилю. Але переконаний, мінімалізм і робоче місце — це хороше поєднання.

Схожі записи

• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 09.09.2010 -- Відмова
• 12.03.2010 -- Замітка про імідж
• 23.11.2009 -- Імунітет проти недостовірності
• 02.10.2009 -- Теорії змови: як думають багаті і відомі?