Народи з низькою культурою асимілюються народами з високою. Українці мають приблизно однаковий рівень розвитку із західними народами. Тому їх асиміляція проходить повільно. Більше того, українці в діаспорі зробили багато для загальноукраїнської культури. Але асиміляція може бути й неповною — за якимось окремим параметром. Українці мають примітивну підприємницьку культуру, понівечену перебуванням у складі СРСР, а тепер ще й притиснену олігархічною владою. І тому проживання у «нормальній» країні всього кілька років навчає українця високої культури підприємництва. Відбувається часткова асиміляція. Я ще нікого не зустрічав, хто перебуваючи деякий час за західним кордоном не мав особливого духу «буржуйства». Хоча невеликий вплив справляє й те, що за кордон зважуються виїхати найбільш активні люди.

Навчатися в інших народів дистанційно — добре. Навчатися безпосередньо — краще. Думаю, майбутній чесній, народній владі (вірю, що такий день настане) варто добре потурбуватися про повернення якомога більшої частини заробітчан і діаспори на Батьківщину. Багато країн успішно використовують імпорт «мізків». Але при цьому вони мають проблеми з інтеграцією новоприбулих у своє суспільство. Україна може схитрити і задешево «імпортувати» своїх же без таких проблем.

Схожі записи

• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 19.05.2010 -- До українських патріотів, які називають себе козаками чи бандерівцями
• 22.03.2010 -- Розквіт України за Януковича?
• 30.06.2012 -- Розчарування
• 12.06.2012 -- Ще не вмерла, але вмре

Останнім часом я познайомився із багатьма людьми, світогляд і спосіб життя яких кардинально відрізняються від моїх. Інколи їх вчинки і слова здавалися мені дивними, дурними чи смішними. Та я не думаю, що вони (більшість з них) — погані люди. Просто світогляд кожної людини схожий на кристал — він має напрямок росту. Не всяка інформація «чіпляється» до світогляду і стає його частиною. Інформація, що не суперечить раніше набутому досвіду, сприймається позитивно і стає частиною «кристала світогляду». Решта сприймається негативно або ігнорується. Наприклад, неможлива конструктивна дискусія між віруючою людиною і атеїстом або між віруючими різних релігій. Вони будуть приводити один одному аргументи, несумісні із «кристалом світогляду» опонента. Переконати можна тільки мовою співбесідника і підлаштувавшись під його світогляд. Це повторить вам будь-який фахівець із НЛП. А от схожі люди домовитись можуть, часом їм і домовлятись нема про що — усе з півслова розуміють. Такі люди тяжіють одні до одних і утворюють невеликі групи за інтересами. Взяти для прикладу, мій блог. В україномовному секторі Інтернету мільйони користувачів, а лояльними його читачами можуть стати тільки кілька тисяч. Світогляд і спосіб життя решти не перетинаються з моїми.

Отже, суть у тому, що кожен має свій, унікальний «кристал світогляду». Запитання про те, чий світогляд кращий, схоже, є некоректним. Ось ескімос, який одягнутий у кілька шарів хутра і шкур. А ось папуас, який вдягнутий в одну лише пов’язку на стегнах. Кожен з них вважає, що вдягається правильно. Так воно і є, поки ескімос і папуас перебувають у своїх рідних країнах. Але коли один із них приїде в гості до іншого :) , то отримає когнітивний дисонанс.

Великою помилкою є судити іншу, далеку світоглядно, людину за своїм зразком (в чужий монастир зі своєю вірою не ходять). Але світогляд деяких людей не дозволяє їм проводити інтелектуальні операції над таким поняттям як «світогляд». :) Внаслідок часто виникає нерозуміння. Яскравий приклад цього — конспірологічна теорія щодо світового уряду. Звичайно, є невеличка ймовірність, що таємний світовий уряд існує, але я вважаю ці теорії наслідком того, що чимало людей оцінюють за своїми стандартами і стереотипами усіх без розбору. А політики, банкіри і бізнесмени світового та державного рівнів мають світогляд і спосіб життя, дуже відмінний від світогляду і способу життя середньостатистичного читача цієї статті. Якщо я не розумію якусь колоритну тітоньку із сільського магазину, то хіба варто очікувати, що я зрозумію великого політика і правила спільноти світової верхівки? Тим більш, що доступу до них нема. ЗМІ дуже поверхнево і нерідко викривлено показують їхнє життя.

Ви ж не думаєте насправді, що всі політики злі, тому що вони політики? Маячня! Усе має свою причину. Кожен діє так, як вважає за потрібне, у відповідності зі своїм світоглядом. Кожен хоче досягти успіху, хоч би які б мізерні не були його амбіції. Це природно — боротися за свої погляди. У рамках свого шляху до успіху людина будує стратегію поведінки. От переконання, що треба тепло вдягатися, рятує ескімоса від холоду. Яка стратегія буде оптимальною для отримання і утримання влади? Чи та, що треба бути чесним і благородним? Чи, може, краще спрацює стратегія навішування лапші на вуха? Від того, яка мотивація виявиться сильнішою, схоже і залежить доля країни: процвітати їй чи занепасти. Головний недолік демократії, на мою думку: толерантність до демагогії. До влади можуть прийти люди не чесні, а просто симпатичні, хитрі і з добре підвішеним язиком. Ця тенденція зовнішньо може бути схожою на те, що існує якась окрема розумна сила, яка усім керує. Сучасний політичний світ надто складний, щоб не робити про нього інколи хибних висновків.

Вищевикладене переконання, що зрозуміти відмінних людей важко, слід використовувати з розумом. Верхівка багата — отже вона не так ставиться до грошей, як бідні. Верхівка має велику владу — отже вона не так ставиться до підопічних, як який-небудь дрібний бізнесмен. Але у дечому вони такі самі, як і звичайний народ. Наприклад, вони, як представники виду Homo Sapiens, мають такі ж біологічні потреби. І так само спілкуються із рівними собі. Тому я не виключаю можливості дрібних теорії змови на зразок тієї, що теракт 11 вересня був спланований і реалізований урядом США. Чи не було таких випадків, коли ви цілим колективом приховували що-небудь від начальства? «А давайте скажемо, що нам не задавали…» — готують свою маленьку змову учні чи студенти. Наслідки відмови від участі неприємні і у змові беруть участь усі, хоч би й комусь це не подобалось. Але довготривалі змови — рідкісне явище. Звичайно вони відбуваються від оказії до оказії. Не бачу причин, чому сильні світу цього були б у школі відмінниками по поведінці і не повторюють ці самі «фокуси» тепер. Роль начальства у цьому випадку належить народу, допоки існує демократія і ринкова економіка. Головне, щоб не дізналось начальство (народ) і була мотивація для більшості змовників. Друге дає велику непередбачуваність для рядового громадянина. Важко передбачити мотивацію несхожої людини.

Схожі записи

• 03.10.2008 -- Міф про всемогутню таблетку або успіх не купити за гроші
• 30.06.2012 -- Розчарування
• 06.08.2011 -- Про status quo в українській політиці
• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки

Кличко, Шевченко, Руслана, Ющенко, Київ, Чорнобиль, Помаранчева революція, розпад СРСР, Євро-2012.

Судячи із цього списку, українці добре себе проявляють у політиці, спорті, мистецтві, технологіях — у різноманітних сферах діяльності, але погано розуміються на бізнесі. Кажучи слово «Корея», відразу згадується корпорація «Samsung», Італія — «Ferrari», а з Америкою, взагалі, пов’язано величезна кількість брендів і заслужене звання країни бізнесменів. А от українське підприємництво ніякого світового визнання не має. І це справедливий стан речей, бо дійсно в Україні немає жодного сильного бренду. Так, Україна належить до головних експортерів зерна, але якість цієї продукції, за світовими стандартами, дуже низька. Так, ракети «Зеніт» і літаки АН є продукцією світового рівня, але, я б сказав, це заслуга скоріше науковців і спеціалістів, ніж бізнесменів.

Мова — душа народу

Був уже якось звернув увагу в коментарях на блозі Станіслава Настенка, що в українській мові дуже бракує бізнес-термінів. А ті, що є, скальковані з англійської. Навіть такі широко вживані слова як «менеджмент», «маркетинг» не надто добре вписуються в солов’їну-калинову. Не було якось в історії часу, щоб виробити потрібні неологізми як слід. Ті, хто добре володіє англійською розуміють, яке різноманіття спільнокореневих слів і яка широта значень є у слова «biz». А український відповідник «підприємець» має досить вузьке застосування.

Для порівняння, політична українсьська добре розвинена і, навіть, постійно радує новим сленгом, як от «прихватизація» чи «космічна гречка». Із бізнес-сленгу я спромігся згадати тільки кілька виразів із зниклого феномену «новиє рускіє». Рахується чи ні?

Портрет українського олігарха

Ні, немає в Україні бізнесу в класичному розумінні. Український бізнес — олігархічний. Тобто такий, що не здатний до конкуренції на міжнародному рівні і не може як слід задовольняти потреби споживача згідно законів ринку. Українська нація є надміру заполітизованою і слабкою у бізнесі. Як результат, політика і крупний бізнес злилися в єдиний олігархічний механізм.

Основа українського підприємництва заклалася у 90-их роках, коли будь-хто з легкістю міг із тогочасного напівкримінального середовища здобути який-небудь стартовий капітал. Тепер економіка пройшла величезний шлях розвитку, а будь-хто залишаються зі своїм капіталом і напівсовковими, корумпованими методами ведення бізнесу. Конкуренція не завжди дає свій результат. Лишається надія на економічну кризу (не на політиків же), що може пришвидшити зміну поколінь підприємців.

P. S. Цікаво знати: Україна зайняла 133-тє місце із 157-ми по рівню економічної свободи.

P. P. S. Хоч блоги «правильні» читайте: Менеджмент @ БЛОГ. Та ні, це не реклама, а link love.

Схожі записи

• 15.04.2011 -- Сталін не «воз’єднував» Україну
• 12.05.2010 -- Сергій Коваль – Чия мова вторинна і пародійна
• 02.03.2010 -- Українці за західним кордоном, які таки вміють робити бізнес
• 25.02.2010 -- За високими стінами
• 17.12.2009 -- «Мала Русь» — звучить гордо

Не прив’язуйтесь ні до чого сильно. Нема гарантії, що під час кризи місце роботи, підприємство, а то й ціла галузь залишаться надійним джерелом заробітку. Як кажуть економісти, диверсифікуйте доходи. Треба шукати ще одні джерела прибутку, якщо є така можливість. Наприклад, Ахметов на початку кар’єри скуповував важку промисловість, а пізніше додав і в інших галузях. Тепер важка промисловість найбільше потерпає від кризи. Але Ахметов може не хвилюватися, що збанкрутує. А Біл Ґейтс повністю залежить від Віндовз. Якщо із Віндовз щось станеться, то порятунку не буде. Банкрутства найближчим часом у Майкрософт не станеться (монополія все-таки), але повільний занепад, який не відвернути, точно.

Реально, тільки одиниці правильно розуміють, які процеси зараз відбуваються в економіці і як треба грати, щоб отримати із цього гроші. Ці одиниці виграють конкуренцію і стануть новим поколінням бізнесменів. Тільки проста еволюція. Можливо, не варто кожному робити рішучі кроки і ризикувати прогоріти. Не кожному даний талант вміло поводитися із грошима. Таким краще не висовуватись і вкладати гроші тільки туди, де нема ризику. Тільки у реальні цінності. Картопля — це реальна цінність, бо людям потрібно їсти безвідносно до того є криза, чи нема. Товарні біржі, процес інфляції можуть похитнути ціну картоплі, але тільки у невеликих межах. Нерухомість у центрі Києва — це, більше, віртуальна цінність. Криза може сильно знизити її ціну. Бізнес в таких умовах буде переходити від центрального елітного до народного економного.

Звичний режим економіки, з погляду землероба, можна порівняти з літом, а кризу — із зимою. А що землероб робить взимку? Сидить у хаті і топить піч. Нема хати чи нема дров? Дуже жаль — еволюція жорстока. Як хтось до зими готовий, то має багато часу зробити щось поза сферою грошей. Інвестувати не в бізнес, а в себе чи, як підмітив mobad, в людей. Вчитися, самовдосконалюватися, займатися мистецтвом, спортом чи блогінгом. Перечитайте, наприклад, улюблену книжку. Дайте собі волю! Так, щоб тепло в хаті з піччю було. Дивився «Свободу» на Інтері — політики (суб’єктивно) теж трохи добрішими стали, як не впевнені, що із їх капіталом буде. Перестали говорити про перевибори.

Отже, сидіти і виглядати із теплої хати надвір, чи не прийшла вже весна. Бо як настане весна, то вже треба заворушитись і заробляти.

Схожі записи

• 02.10.2009 -- Теорії змови: як думають багаті і відомі?
• 12.12.2008 -- Річ, яку не вміють робити українці
• 02.03.2010 -- Українці за західним кордоном, які таки вміють робити бізнес
• 25.02.2010 -- За високими стінами
• 10.10.2008 -- Що не вистачає Віндовз?