Якби все у тій статті було правдою, то їй просто не було б ціни! Але звертаю увагу на деякі помилки, часом досить грубі.

Не викликає сумнівів, що рос. слово «минута» — запозичення від фр. «minute», у крайньому випадку з якоїсь іншої мови. С. Коваль виводить це слово від укр. «минати». Цікаво, але майже неможливо.

Слово «спичка» набагато легше потлумачити як зменшувальну форму від загальнослов. «спиця», а не як «з пічки».

Слово «орать» — це зовсім не десакралізація (хіба часткова) одного з найстаріших індоєвропейських коренів. Корінь «ор-ар» окрім позначення обробітку землі («орати», «рало») використовується також для позначення мови: лат. «оратор», укр. «горлати».

Тільки побіжний огляд особою без спецосвіти (мною) виявив такі помилки. Але такі дослідження важливі. Треба тільки контролювати їх через конструктивну критику, щоб у бажанні докопатися до правди не наплодити нової брехні.

Особиста оцінка: 4/5. За руйнування міфів, хоч і погано вивіреними фактами.

• Автор: Сергій Коваль
• Назва: Чия мова вторинна і пародійна
• Мова: українська
• Жанр: публіцистична стаття
• Особиста оцінка: 4/5
• Посилання: http://www.ukrlife.org/main/prosvita/koval.html

P. S. Це 100-та стаття на Блозі Чугила.

Схожі записи

• 15.04.2011 -- Сталін не «воз’єднував» Україну
• 17.12.2009 -- «Мала Русь» — звучить гордо
• 22.01.2011 -- Цивілізаційний розкол України, якого нема
• 05.12.2009 -- Микола Аркас – Історія України-Руси
• 12.12.2008 -- Річ, яку не вміють робити українці

У першому записі темою книги було минуле, а темою оповідання Корі Докторова «Вигуглений» є, до пари, майбутнє. Це невеличке оповідання у жанрі кіберпанку. Року дії не вказується, але я думаю це біля 10 років вперед (2020р.). Тобто, якщо більшість творів цього жанру стосуються віддаленого майбутнього, якого ніяк не передбачити, то це оповідання може виявитись близьким до правди. І цей факт змушує читати не просто для розваги і не просто задуматися над долею людства, а й, можливо, переглянути деякі свої повсякденні звички.

В оповіданні головний герой Грег Лупінськи потрапляє під пильне спостереження спецслужб. Ні за що. Просто не пощастило. Просто система, яка мала б ловити злочинців і терористів не завжди підозрює тих, кого потрібно. А головна деталь сюжету, яка приваблює читачів і довкола якої крутяться усі інші — що спецслужбам допомагає всесильна корпорація, імперія зла Google Inc. Адже не секрет, що для слідчих інтернет-діяльність підозрюваного може становити дуже великий інтерес. Ви помиляєтесь, якщо припускаєте, що Гугл зливає особисту інформацію користувачів всім, хто пред’явить посвідчення правозахисних органів. Право на особисте життя як захищається зараз, так і буде захищатися в недалекому майбутньому, а тим більш в Америці. Але контекстна реклама не належить до особистої інформації, правда? А тим більш записи на ресурсах Вебу 2.0 тощо. У недалекому майбутньому, якщо вірити «Вигугленому» право на особисте життя буде, але й практика підозрювати людину по роду її інтернет-діяльності стане нормою. Усе йде до того, адже моніторити громадян в Інтернеті набагато простіше і ефективніше, ніж робити те саме в реальному житті.

Герой довідався що йому загрожує, знайшов допомогу, а що було далі — примовчу.

Оповідання, загалом, про безпеку. Безпека — це дуже важливо, вона знаходиться на другій сходинці піраміди Маслоу. Спробую дати визначення безпеці.

Безпека — це відсутність ворога або відсутність у ворога ресурсів завдати шкоди.

У даному випадку, відсутність у ворога інформації, яка може зашкодити. Тобто поводитися безпечно в Інтернеті означає не залишати інформації, яку ворог може використати проти вас самих. Це прості трактування, які не враховують складних стратегій типу «Найкращий захист — це напад» тощо.

Нічого нового для себе у «Вигугленому» не знайшов, написано не дуже майстерно, герої нецікаві. Писати цю статтю цікавіше, ніж читати це оповідання. Оціню на 3/5, за актуальність. До речі, читав оповідання на http://translated.by/you/, жаль перекладів на українську там кіт наплакав.

• Автор: Корі Докторов (Cory Doctorow)
• Назва: Вигуглений (Scroogled)
• Мова, мова оригіналу: українська, англійська
• Жанр: кіберпанк
• Особиста оцінка: 3/5
• Посилання: http://translated.by/you/scroogled/into-uk/

Схожі записи

• 22.03.2010 -- Розквіт України за Януковича?
• 19.05.2010 -- До українських патріотів, які називають себе козаками чи бандерівцями
• 02.03.2010 -- Українці за західним кордоном, які таки вміють робити бізнес
• 09.07.2009 -- Google анонсує Chrome OS: світ ділять заново
• 31.01.2009 -- Ненадійність Google

Микола Миколайович Аркас (1852–1909) має трохи неоднозначну біографію. З однієї сторони, внук грека за національністю, син адмірала Чорноморського флоту і сам зразково служив у російському війську. А з іншої, він заснував, очолив і фінансував миколаївську «Просвіту», написав оперу «Катерина» за поемою Т. Шевченка і сам предмет цього допису.

«Історія України-Руси» Миколи Аркаса — це книга для тих, кому не достатньо шкільного і університетського курсів історії, але й не хочуть читати академічні праці істориків. М. Аркас почав збирати різні матеріали (тексти та ілюстрації) для патріотичного виховання свого внука. А потім подумав: а чому тільки для онука? Для будь-кого грамотного чи не дуже.

Цікаво читати книжку, яку забороняли або хоча б ігнорували, правда? Тут таких книжок буде дуже багато. «Історія України-Руси» також належить до них. За радянського періоду її видавали тільки мігранти. Хоча нічого антирадянського у ній немає і бути не може, тому що вона вийшла у 1908 році. Автор також не є противником лівих ідей. Але в «Історії України-Руси» сказано багато нехорошого в сторону Російської імперії. Але тільки доти, поки Росія гнобила український народ і його свободу. Наприклад, не замовчує факту, що за царювання Єлизавети Петрівни при царському дворі дуже прихильно ставилися до всього українського. До речі, як у свій час до французької і німецької культур.

То що ж не сподобалося радянській цензурі? Перше пояснення, яке приходить на думку: Радянський Союз був ніяким не союзом народів, а імперією Росії. Хоча що це я роблю? Виправдовуюся перед злочинним режимом, що зрадив його?

Я читав факсимільне видання цього твору. Тобто без редагування передані правопис і, навіть, помилки при наборі. Тому мав змогу зацінити старий правопис української мови. Враження дуже приємні. Видно, що українська мова значно пішла вперед, стала більш уніфікованою, логічною, точною. Тобто мовою літератури, науки і політики, а не бидла. Але сумно, що цей розвиток відбувався під впливом російської культури, а не власної, і загубив частину колориту української мови. Тому з того часу вона стала ще й більш канцелярською і сухою.
Книга не втратила актуальності до цього часу. Я не знаю сучасної книжки, яка зараз займає ту саму нішу. Нішу доступного, але докладного чтива для любителів української історії. А можливо, її й немає.

І наостанок, чи знаєте ви що:

• галицький князь Юрій II підписувався так: «Dei gratia notus Dux et Dominus totius Russiae Minoris», що в перекладі з латини означає: «З ласки Божої природжений князь усієї Малої Русі». Так, назва Мала Русь вживалася уже у XIV столітті і тому не може вважатися ганебною.
• гетьман Іван Мазепа мав талант справляти хороше враження на всіх, у тому числі на своїх численних жінок і був неабияким авантюристом. Не можу не порівняти його з Казановою, який жив на ціле століття пізніше.
• татари у 1674-ому зробили велику помилку, коли напали на Січ, бо втратили вбитими 13500 яничар, а козаки — тільки 50.
• останній кошовий Запорозької Січі Петро Калнишевський прожив 112 років. Із них останні 27 років на засланні у Соловецькому монастирі. За дослідженнями Данила Кулика Президент Віктор Ющенко є його прямим нащадком.

Читати «Історію України-Руси» в Інтернеті

Схожі записи

• 30.06.2012 -- Розчарування
• 24.08.2011 -- Хороше і погане за 20 років
• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 22.01.2011 -- Цивілізаційний розкол України, якого нема
• 12.05.2010 -- Сергій Коваль – Чия мова вторинна і пародійна