Блог Чугила » людина http://chugylo.org.ua Thu, 05 Jul 2012 06:01:49 +0000 en hourly 1 http://wordpress.org/?v=3.1.3 Розчарування http://chugylo.org.ua/2012/06/30/rozcharuvannya/ http://chugylo.org.ua/2012/06/30/rozcharuvannya/#comments Sat, 30 Jun 2012 16:46:55 +0000 chugylo http://chugylo.org.ua/?p=373 Був час, коли люди твердо знали своє місце. Тепер же, розчаровуються в ньому. Розчарувалися у Леніні, у Гітлері. Згодились на тому, що попередній шлях був невірний і треба йти до демократії. Пішли до демократії. Ніби й з’явились товари на полицях хороші, у яскравій упаковці, а якось воно не так, як насправді душа бажала. Трошки скепсису добавилось. Назад? Так, був час, коли комуняка Симоненко ледь Президентом не став. Згодились на тому, що демократія — хороша ціль, але йдемо дорогою, яка до неї не веде. З’явились політики, які пообіцяли «не словом, а ділом» іти до демократії. Європа! Звучить так, як колись звучало слово «комунізм». Мрія, що у осяжному майбутньому розміщена. Пішли, значить, «тим» шляхом. Але знову розчарування! Не виконав обіцянки Ющенко, не виконала й Тимошенко. Ослабли, допустили до влади Проффесора. Дехто вірив, що краще йти до Росії. Й вони розчарувалися. Тих хто не розчарувався так мало, що це тільки підтверджує тенденцію.

Яка зараз культура пішла? Цинізм! Доктор Хаус нашим людям подобається. Доктор Хаус такий же зневірений в усьому, як і типовий українець. Містер Фріман — те саме. Південний парк… Впали ідоли. Людина стала сама по собі, без вождів, без авторитетів, без провідників, без наставників.

Навіть попса здулася. Раніше якось було більше зірок і їхніх фанів. Бітлів і Івасюка любили всі. Фільми про героїв, які рятують світ чи хоча б свою країну. І слухати поп-музику якось і не соромно було. Інтелігентні люди поп, і робили, і слухали. Розчарувалися… Героїзм пропав з кіно. Кожен став старатися показати себе як оригінальну, нонконформістську, креативну особистість. Бути як всі в певних колах уже стає непристойно і підозріло (готуються розчаруватися і у тобі при першій нагоді). Ти ризикуєш випасти із соціуму, якщо не зможеш знайти свою фішку. Ну але так, щоби без понтів. Спільноти індивідуалістів — парадокс.

А просто людське виходить назовні. Що ж тепер втрачати? Будь собою, а не будь як всі. Цей гуманізм будується на зневірі в людях. Знову парадокс.

До чого воно йде — хтозна. Порада моя така: будьте гнучкими у цьому світі, але не ламайтеся.

Схожі записи

]]> http://chugylo.org.ua/2012/06/30/rozcharuvannya/feed/ 1 Як правильно програвати http://chugylo.org.ua/2012/05/17/yak-pravylno-prohravaty/ http://chugylo.org.ua/2012/05/17/yak-pravylno-prohravaty/#comments Thu, 17 May 2012 19:29:11 +0000 chugylo http://chugylo.org.ua/?p=371 Програвати потрібно емоційно.

Програвати потрібно голосно: хай знають.

Швидко. Минає якийсь час і тобі стає однаково: без емоцій, без нав’язливих думок.

Треба робити висновки зі своїх помилок. Не буває абсолютної поразки: ти здобуваєш досвід і знання. Втрачається час. Час йде незалежно від перемог і поразок.

Програвати потрібно регулярно. Якщо давно не програвав, то це значить, що цілі ставиш перед собою занадто легкодосяжні. Або ще гірше: не маєш цілей!

Після чорної смуги йде біла.

Схожі записи

]]> http://chugylo.org.ua/2012/05/17/yak-pravylno-prohravaty/feed/ 0 Їжачки колючі, бо мають гострі колючки або про важливість і здоровий глузд http://chugylo.org.ua/2012/04/27/jizhachky-kolyuchi/ http://chugylo.org.ua/2012/04/27/jizhachky-kolyuchi/#comments Fri, 27 Apr 2012 15:00:54 +0000 chugylo http://chugylo.org.ua/?p=370 Їжачки колючі, бо мають гострі колючки. Якби колючки не були б гострими, то вони б не були колючками і їжачки б не кололися. Це логічно і має сенс. Але дорослій, психічно здоровій особі безглуздо перейматися такими фактами.

Здоровий глузд — це підмножина логічного і, притому, дуже мала.

Людина живе у світі з безліччю подій і зазвичай не задумується над тим, що звертає увагу тільки на невелику їх кількість і робить мізер їх інтерпретацій. Мозок людини не може обробляти відчуття усіма можливими способами. Робиться вибір і прикладається воля, щоб відділити важливе від неважливого. Звідси випливають наслідки:

  • більша частина можливих висновків відкидається
  • різні люди приходять до різних висновків, маючи однакові дані
  • якщо глянути з іншої точки, то можна зробити інший висновок
  • одні висновки кращі за інші і їх можна виявити, глянувши з іншої точки зору або покликавши на допомогу людину, яка добре тямить у цій темі

Ці наслідки, між іншим, теж мають не тільки сенс, але й здоровий глузд.

Дива поряд! Тільки ми мислимо надто шаблонно, щоб їх помічати. Ми здатні поглянути на речі геть інакше і… краще! Але чи варто ризикувати і самому вибирати серед безлічі інтерпретацій світу, коли є готові, перевірені поколіннями світоглядні системи? А порушив вікові заповіді — чекай проблем.

Обмеженість мозку людини робити висновки з вхідних даних — це причина існування здорового глузду і поділу на важливе та неважливе. Але, очевидно, подія не набуває важливості для суб’єкта довільно. У конкретній соціальній групі здоровим глуздом вважаються одні й ті ж переконання. Людей щось направляє. Еволюція. Індивіди, що надто переймаються некорисними фактами на зразок причини колючості їжаків, мають менше шансів на виживання. Я гадаю, що на початку еволюції людини, коли у неї виник розум, вона користувалася їм порівняно безцільно. Але згодом розум став використовуватися майже виключно для практичних цілей. Навіть, в історичний період ми бачимо, що європейські колонізатори були завзятішими, ніж індіанці чи аборигени і, в підсумку, майже повністю винищили їх.

Звичайно, цей процес повторюється на рівні онтогенезу. Діти народжуються без здатності розрізняти здоровий глузд, але набувають його з віком. Суспільство нав’язує їм один з різновидів здорового глузду, виробленого поколіннями. Але, я припускаю, що крім соціальної складової на цей процес може впливати якийсь ген, що програмує людину краще мотати на вус ті речі, які несуть практичну користь.

Колін Вілсон писав:

Людина — це континент, але раціональна частина її свідомості це всього-на-всього вузька садова стежина біля її будинку.

Я не стану закликати читачів вирушати в подорож диким континентом своєї свідомості, але варто пам’ятати (а рутина заглушує пам’ять), що наше буденне життя — це тільки один із безлічі видів існування.

Схожі записи

]]> http://chugylo.org.ua/2012/04/27/jizhachky-kolyuchi/feed/ 1 Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть http://chugylo.org.ua/2011/05/01/dehradatsiya-komunizmu/ http://chugylo.org.ua/2011/05/01/dehradatsiya-komunizmu/#comments Sun, 01 May 2011 03:00:23 +0000 chugylo http://chugylo.org.ua/?p=363 Початок

Коли все починалося, то виглядало дуже переконливим. Здавалося, у цієї ідеології є все, щоб переробити світ на краще. Така чудова заміна для християнства! Ніякого очікування раю — комунізм будуємо уже при житті. І ніякої сліпої віри, а науковий метод. Християнство для декого виявилося непереконливим, хоча з його прийняттям Західна цивілізація не зупинилася в розвитку і не стала жертвою більш успішних сусідів, а, навпаки, розширилася і стала мати культурний вплив майже у всьому світі. Але так сталося, що стару культуру та спосіб життя засудили і про принцип «Працює — не чіпай» не подумали.

Час слави

Можливо, якби я жив до 1917 року, то теж став би комуністом. Але хибність комуністичної ідеології почала виявлятись уже на перших етапах її практичного застосування. Маркс казав, що комуністична революція має відбутися одночасно у всьому світі. Ленін же подивився, що так зробити неможливо і повідомив товаришів, що революція буде відбуватися у кожній країні по черзі, поки весь світ не перейде до комуністичного ладу. Відбулася зміна масштабу. І Ленін же першим, здається, почав практику чистки партії, не переймаюсь, дуже, гаслом «Пролетарі всіх країн — єднайтеся».

Дуже скоро стало зрозуміло й те, що життя тих пролетарів, які, на словах, стали диктаторами, не стало кращим, як обіцялося. Стало ясно, що комуністична ідеологія, у її первинному варіанті, провалилася на практиці. Ще один крок до краху. Але той крах виявився дуже далеким, бо комунізм успішно поширюється як шкідливий вірус. Раз підхопивши цю болячку, психіка, найчастіше, хворіє до кінця життя, не дивлячись на новий досвід, який спонукає до висновку, що комунізм — хибна ідеологія.

Потім комунізм прийшов від інтелектуалів Європи до кривавих чекістів і одного грузинського бандита, який звав себе Сталіним. Ще один крок… Практика розійшлася з теорією зовсім і більше ніколи не сходилася. Держава Сталіна була відносно успішною: здійснила індустріалізацію, добре трималася на війні, в ній творили високого рівня вчені (але лише природничих наук). На рівні ж окремих людей, комуністична ідеологія призвела до грандіозної катастрофи.

Повільна деградація

Ось Сталін помер і настала «відлига». Комуністичні революції, які передбачав Ленін, не відбувалися. Зрештою, комуністи з цим змирилися і оголосили змагання (не революції, а лише змагання!) соціалістичного і капіталістичного таборів. Ще один крок до краху. Бюрократія почала наїдати здоровенне пузо.

Потім відмовилися від побудови комунізму, а стали будувати розвинений соціалізм чи соціалізм з людським обличчям чи про якусь дружбу народів терти пусті балачки. Перемогу у Другій світовій війні, космічні технології і багато чого іншого возвели у культ. І взагалі багато й пафосно балакали, але про те, як капіталісти гноблять робочий клас і він у один чудовий день повстане, говорили уже менше. Комуністична ідеологія переходить до стадії савєцької ідеології. Савєцька ідеологія включає в себе комуністичну.

А тоді — перебудова. Сказали, що комуністична ідеологія, в принципі, правильна, але її реалізація йде трохи не так. А капіталісти нам зовсім не вороги. :D З капіталістичними країнами треба налагодити зв’язки. :D Тут усе вже здеградувало настільки, що смішно. Люди в душі реготали, хоча й робили вигляд, що їм не не смішно, генеральну лінію партії повністю підтримують, як належить пристойно усе робили. :D

Агонія

Такі смішні країни довго не існують. СРСР розпався, а ті люди, які називають себе комуністами, залишилися. Робили країні неприємності. Але то були тільки неприємності, а не ті масштабні руйнації, які чинив Сталін. Не думали, як узгодити свою ідеологію із викликами сучасності, реальністю. Бо й придумати було нічого. Залишилася тільки віра. Тільки віра із стрункої наукової теорії Маркса. А комунізм, той новітній рай, заради якого усе й затівалося? Ні в житті, ні після життя, як у християнстві, ідеалу щастя тепер не передбачається. Хоча багато совіто-комуняк бачать комунізм у СРСР, тому що там був певний набір символів, у які вони вірять. Мета була попереду, а тепер опинилася позаду, хоч досягнутою й не була.

У наш час народні депутати від комуністів голосують разом із олігархами від Партії Регіонів, разом із крупними капіталістами, що є нонсенсом з точки зору комунізму Маркса-Енгельса-Леніна. Але комуністична ідеологія, як я казав, поводиться, як шкідливий і майже невиліковний вірус. Важить символ, а не суть. Головним ворогом стали націоналісти замість капіталістів. Є символ націоналістів, то і є негативна рефлекторна реакція на них. Хоча, у програмах націоналістів, зазвичай, передбачені ширші соціальні гарантії, ніж у лібералів.

Висновок

Комунізм — це шкідливий і майже невиліковний інформаційний вірус, що від початку свого зародження мутував до невпізнання і тепер майже втратив здатність поширюватися, як через негативні мутації, так і через набуття імунітету до нього членами суспільства. Позитивних мутацій у його історії майже не було і він деградував майже безперервно. Спочатку він був, навіть, корисним і приваблював розумних і достойних людей. Потім головною його ціллю ставали бандити; у часи Хрущова-Брежнєва-Горбачова — бюрократія. А тепер він заражає просто невдах.

Схожі записи

]]> http://chugylo.org.ua/2011/05/01/dehradatsiya-komunizmu/feed/ 1 Їхні Чорнобильські походеньки http://chugylo.org.ua/2011/04/26/jihni-chornobylski-pohodenky/ http://chugylo.org.ua/2011/04/26/jihni-chornobylski-pohodenky/#comments Tue, 26 Apr 2011 11:06:38 +0000 chugylo http://chugylo.org.ua/?p=361 Цілком випадково сьогодні проходив біля пам’ятника жертвам Чорнобиля, що біля лялькового театру у Рівному. Там зібралися люди у костюмах, дехто й у вишиванках, якісь (з виду) вчительки української мови. Простих людей було мало. Несли державні прапори, з добрих динаміків добре поставлений голос повторював: «Дзвони Чорнобиля… дзвони Чорнобиля… дзвони Чорнобиля…» Словом, захід дуже урочистий.

Навіщо це все? Якби мені теж «світило» туди іти, я б взявся вигадувати різні причини, щоб ввічливо цього не зробити. А справжніх причин я знайшов чимало.

Прокрастинація

Якого тільки свята не придумає собі людина, щоб не робити немилу їй роботу! Більшість людей же у більшій чи меншій мірі свою роботу не люблять. А в людських долях не все так добре. Країна теж не процвітає, а, де-не-де, така схожа на той зруйнований Чорнобиль. Її руйнує людська лінь, безвідповідальність, безсовісність і тупість. Працьовитість цих людей, хто зі своєї волі прийшов на це дійство, на мою думку, заледве більша від нульової. Працьовитий пішов би, наприклад, на суботник поприбирати в лісі, коли такий високоморальний. А там же депутати місцевих рад! Вони мають владу щось зробити хороше для чистоти і багатства природи. Натомість, прокрастинують, ніжачись на сонечку. Працьовитість їхня — така ж лялька, як і ляльки у театрі поблизу. Безвідповідально так «працювати»! Безсовісно так «працювати»! Але більшість не задумується, а може ніколи й не задумувалася, над такими питаннями, виявляючи тупість. Куди локомотив потягне вагон, туди він і їде. І ще раз зверну увагу, що там зібралися досить владні люди. Нами керують ліниві, безвідповідальні і безсовісні дурні!

А щодо трудоголізму? Я не закликаю до нього. Але це (як і все) потрібно робити відкрито. Відпочивати у вільний час і не прикриватися обов’язком, вираження якого таке, м’яко кажучи, дивне і непрямолінійне.

Reductio ad Hitlerum

Reductio ad Hitlerum — це логічна помилка, при якій суб’єкт мислить приблизно так: Гітлер підтримував X, отже X — зло. Приклад: Третій Рейх вів пропаганду здорового способу життя і надав роботу тисячам безробітних, які за державний кошт збудували найкращі у світі автобани. Громадська думка не засуджує, а схвалює пропаганду здорового способу життя, як, і подолання безробіття, і будівництво хороших доріг. Проте, коли почати розмову словами на кшталт «Гітлер зробив» чи «У Третьому Рейху був закон», то слухач психологічно приготується до опису злих вчинків нацистів. Дехто може збагнути складність ситуації, а дехто — ні. Декому весь світ зійшовся на чорному і білому, абсолютному добрі і абсолютному злі. Звичайно, цих двох груп людей немає: поділ умовний. :)

Так і тема Чорнобиля породила категорію добрих вчинків: виявляти негативні емоції при згадуванні ключових слів, обіцяти ніколи-ніколи такого не допустити і таке інше. І в цей же сніп: ходити на урочистості з приводу такої-то дати, витрачати на них чимало державних коштів, зривати робочий ритм. А хто не робить так, той — злий!

Який же зв’язок залишився із реальною трагедією? Від цього більше шкоди. Це послухають, але не почують, бо я — злий. Абсолютно злий. :)

Поклоніння негативу

Чому люди так себе мучать зосередженням на негативі? Так захоплено розповідають одне одному, яка в них біда і велике горе, яку несправедливість їм чинять, які мають болячки і сверблячки? Замовчування недоліків вибиває землю з-під ніг у об’єктивності, а це призводить до деградації. Але коли об’єктивності досягнуто?! Продовжують теревенити про зло у всіх його різноманітних формах. А як щодо того, щоб повідомити мене про щось хороше, щоб я надихнувся і взяв правильний приклад? Таке буває рідше і промовляється тихше.

Характерний приклад: зображення Ісуса Христа розп’ятим на хресті. Чому саме цей момент запав у душу християнам? Момент, коли диявольські сили підкоряють Ісуса, хай і ненадовго.

Разом

Щоби ретельно убезпечити себе від зведення до Гітлера, чи то пак Чорнобиля, скажу одну причину, щоб проводити такі заходи. Але причина ця зовсім непевна, бо усі заходи, незалежно від їх приводу дають цей позитивний ефект. Разом веселіше! Люди мають триматися разом, тим більш, якщо вони ліниві, безвідповідальні і безсовісні дурні.

Схожі записи

]]> http://chugylo.org.ua/2011/04/26/jihni-chornobylski-pohodenky/feed/ 2 2011–2013 — 3 роки неспокою і революцій http://chugylo.org.ua/2011/03/10/2011%e2%80%932013-%e2%80%94-3-roky-nespokoyu-i-revolyutsij/ http://chugylo.org.ua/2011/03/10/2011%e2%80%932013-%e2%80%94-3-roky-nespokoyu-i-revolyutsij/#comments Thu, 10 Mar 2011 18:16:06 +0000 chugylo http://chugylo.org.ua/?p=332 У черговий раз пересвідчився, що ідея схожа на вишеньку при дорозі: з’їсть не той, хто першим побачив, а той, хто першим зірвав.

Занадто довго виношував ідею статтю про 11-річний сонячний цикл. Поки на Текстах не написали попереду мене: докладно і з ілюстраціями. Тому пишу коротко.

Завершується 11-річний сонячний цикл. Чекаємо відповідних наслідків: революції, бунти, повстання, гоніння. У людей приглушується інстинкт самозбереження, збільшується агресивність і підсилюється стадний інстинкт.

Тому у мене росте надія, що в наступні 3 роки в Україні нарешті почнуть розв’язуватись дві проблеми: відсутність лідера і слабкість громадянського суспільства. Але й страшно: чи вирішиться це безкровно? Навряд чи.

Схожі записи

]]> http://chugylo.org.ua/2011/03/10/2011%e2%80%932013-%e2%80%94-3-roky-nespokoyu-i-revolyutsij/feed/ 4 Відмова http://chugylo.org.ua/2010/09/09/vidmova/ http://chugylo.org.ua/2010/09/09/vidmova/#comments Thu, 09 Sep 2010 07:10:54 +0000 chugylo http://chugylo.org.ua/?p=307 Відмовляються всі хоч трохи розвинені істоти. Не можуть відмовитися, наприклад, черв’яки. Якщо їхні рецептори повідомляють, що стає краще, вони повзуть вперед. Якщо ж ні — то змінюють напрям руху, поки гірше не зміниться на краще. Якщо черв’яка штрикнути, то йому буде дуже погано і він стане міняти напрям руху дуже часто: крутитися. Але це не буде намаганням позбутися від муки штрикання паличкою — це буде намаганням позбавитися від муки взагалі єдиним доступним для черв’яка способом: прискорювати рух і часто змінювати його напрямок. Припустимо, досліднику захотілося навчити черв’яка стримувати себе і не крутитися, коли його штрикають, а вперто повзти вперед. Хай хоч світ западеться, а цього не станеться ніколи. Черв’як ніколи не полізе туди, де йому погано. Але зробимо уявний дослід, наприклад, з мишами. Нехай для того, щоб дістатися до їжі миші потрібно подолати майданчик під струмом достатньої напруги, щоб викликати у неї рефлективне скорочення м’язів від болю (таке схоже на черв’якове), але ще не від прямої дії струму. Рано чи пізно миша навчиться повзти за їжею, незважаючи на біль. У момент, коли миша перебуває на майданчику зі струмом, вона поводиться неадекватно: повзе вперед, коли б мала звернути з дороги.

З черв’ячої точки зору людина — хвора. Людина майже ніколи не діє адекватно, з точки зору насущних фізіологічних потреб і тому не мала б існувати як вид. Але людина існує і, думаю, досить-таки успішно, якщо заполонила собою планету. Проглядається тенденція, що в процесі видового і особистого розвитку істоти збільшують кількість відмов. Є види, що ставлять рекорди у силі, швидкості, плодючості. Люди поставили рекорд у категорії «Час проведений у неробстві». Люди, як біологічні (не соціальні) істоти, проводять майже усе життя у неробстві. Зате, коли беруться до дійсно необхідних для тіла дій, то (диво!) виявляється, що мають усе потрібне: вдосталь їжі, питва, тепло, гігієнічні засоби, медицину. Людина — снайпер серед тварин: іде до столу раз і за раз наїдається.

Чомусь прийнято думати про людську діяльність як про позитивне явище: із небуття зробити щось, наприклад, збудувати будинок. Але, може, людина більше творить негативно — як скульптор, а не як архітектор. Коли скульптор зробив красиву статую і його запитали, як йому це вдалося, він відповів просто: «Це не я. Статуя уже була в камені, а я тільки відсік зайве.» Є безліч можливостей до дії. Одні — вибираються. Усім іншим — відмова. Мармур, як відомо, в одних місцях обробляти легше, в інших — важче. Якби скульптори висікали там, де це легше робити, а не там, де це потрібно, то вийшла б не прекрасна скульптура, а безформенні шматки, подібні до результатів життєдіяльності черв’яка.

Схожі записи

]]> http://chugylo.org.ua/2010/09/09/vidmova/feed/ 5 Замітка про імідж http://chugylo.org.ua/2010/03/12/zamitka-pro-imidzh/ http://chugylo.org.ua/2010/03/12/zamitka-pro-imidzh/#comments Fri, 12 Mar 2010 20:52:03 +0000 chugylo http://chugylo.org.ua/?p=257 Недавно слухав нову музику і виніс вердикт, що цей гурт не стане для мене улюбленим, тому що він занадто іміджевий. А що поганого в іміджі?

  • імідж може (часто так і буває) заглушити собою особистість людини, паразитувати на ній;
  • для підтримки іміджу потрібно витрачати величезну кількість сил і часу, коли їх можна витратити на щось добре і корисне.

Але зовсім не мати іміджу також погано. Це частина невербального спілкування. Завдяки іміджу можна майже миттєво зрозуміти що за птиця перед вами. Достатньо просто оглянути людини з голови до ніг і відчути її соціальну роль, зрозуміти що можна від неї очікувати, а що ні. Було б нерозумним позбавити навколишніх такої можливості. Усі люди, що за способом життя і родом професійної діяльності багато спілкуються, особливо з невідомими, знають про це, або хоча б інтуїтивно здогадуються.

Отже, до іміджу застосовується правило Золотої середини: мало — погано, багато — теж погано, а середньо — якраз добре.

Схожі записи

]]> http://chugylo.org.ua/2010/03/12/zamitka-pro-imidzh/feed/ 0 За високими стінами http://chugylo.org.ua/2010/02/25/za-vysokymy-stinamy/ http://chugylo.org.ua/2010/02/25/za-vysokymy-stinamy/#comments Thu, 25 Feb 2010 15:50:38 +0000 chugylo http://chugylo.org.ua/?p=239 Собаки мітять свою територію. Багатії України також її мітять, але у спосіб, який вважають цивілізованим: високими парканами і нотаріально завіреними папірцями. І у такий спосіб демонструють своє домінування над простим бідним українцем. Якби вони хотіли захистити свою власність від небажаних відвідувачів, то поставили б, крім стін, ще й колючий дріт, а може й наглядача з автоматом. Якби вони просто хотіли сховатись від небажаних очей, то вистачило б і дешевої огорожі. Але основне їх призначення — піднімати статус власника в очах плебсу. Уявіть дві споруди: проста побілена українська хатина з невисоким дерев’яним парканом і двохповерховий особняк за 3-метровою кам’яною стіною. Із хатини виходить чоловік. Яке ваше перше враження про нього? Через деякий час з особняка виходить його близнюк. Відчуваєте різницю? Це різниця по психологічній осі «домінування–підлеглість». В її основі — агресивність. На деякому рівні розвитку агресивність виконує позитивну роль для еволюції і прогресу. Наприклад, саме агресія є основою соціального устрою вовків і собак. І агресія дуже важлива в низькорозвинених людських суспільствах. Але з розвитком суспільства все важливішими стають розум і мораль. Те саме стосується й окремих людей. Ті, хто добровільно живуть за високими стінами, ненабагато розвиненіші від варварів, або, в кращому випадку, опинилися не в тій компанії.

P. S. Міг би написати про гламур, там та сама вісь «домінування–підлеглість» в оболонці цивілізованості, але під гарячу руку потрапили саме високі стіни.

Схожі записи

]]> http://chugylo.org.ua/2010/02/25/za-vysokymy-stinamy/feed/ 0 Справжнє обличчя чортенят — інстинкт експансії http://chugylo.org.ua/2009/09/02/instynkt-ekspansiji/ http://chugylo.org.ua/2009/09/02/instynkt-ekspansiji/#comments Wed, 02 Sep 2009 19:12:36 +0000 chugylo http://chugylo.org.ua/?p=158 Не думав, що так швидко знайду відповідь на питання, яким задався у одній із своїх недавніх статей. Яка причина творчого «вигорання»? Що змінюється з часом у психіці людини, що вона втрачає інтерес до недавно улюблених справ? Якщо ще не читали цю статтю — прочитайте для розуміння теми, яка тут обговорюється.

Ворога треба знати в лице: його сутність і природу. Тоді з ним можна усвідомлено боротися. Хоча просто визнавати його існування — теж досягнення. Якщо вам здається, що мотивація до дій уже не та, що раніше — то ця стаття для вас. Це намагання вияснити причину «вигорання».

У одному експерименті щурам створили усі умови для комфортного існування. Їх поселили у простору клітку, вдосталь годували, поставили «колеса» і драбинки, по яких вони могли лазити, забезпечили сексуальними партнерами. Такий собі щурячий рай. Коли гризуни звикли до свого безбідного існування, науковці відкрили з клітки дверцята у темні лабіринти. У щурів не було ніяких видимих причин залишати свою затишну клітку, але вони проявили великий інтерес до невідомого і лізли у лабіринт.

Людям і вищим тваринам характерна цікавість, сенсорний голод. З цієї причини люди розважаються, люблять мистецтво, науку, приймають наркотики. У підсумку все зводиться до одного — отримання сигналів із зовнішнього світу. Сигнали можуть бути різними за важливістю: важливі і неважливі (шум). Перевага надається більш важливим сигналам. Також сигнали можуть бути знайомі і незнайомі. Із експерименту із щурами ми побачили, що якщо інші інстинкти задоволені, то перевага надається незнайомим сигналам. Дослідження незнайомих сигналів дає можливість здійснювати експансію. Кожен живий організм готовий більш повно задовольняти свої потреби і збільшувати свій вплив у навколишньому середовищі. Це — інстинкт експансії. Людина — не виняток; вона теж живий організм. Спочатку новий проект задовольняє цей інстинкт. А пізніше незнайомі явища та процеси пізнаються і інстинкт не знаходить задоволення — з’являються чортенята.

Ось так усе просто. Причини «вигорання» не зовнішні суспільні, а внутрішні біологічні. Тому нема сенсу перекладати всю вину на менталітет, особистий характер, виховання, владу. Однак суспільство в обмеженій мірі, звичайно, може вплинути на інстинкти. Особливо добре це вдається у тоталітарних державах.

Можна задовольнити свій інстинкт експансії. Саме він сподвигає людей на вдосконалення. Це завдяки йому люди винайшли велосипед, долаючи труднощі (інші інстинкти), а не продовжили ходити пішки. Можливо не в цій справі у вас талант. Але людина здатна до довгострокового планування. Причому цим розвиненіше суспільство і окремий індивід, тим більше сил і часу приділяється плануванню. Так, деякі первісні племена не знають про залежність між статевим актом і народженням дитини. Термін у 9 місяців занадто великий для них. Більшість сучасних професій вимагають від людини місяців і років праці. І чортенята можуть цьому серйозно перешкоджати. Як і з багатьма іншими, суспільство не завжди «дружить» із інстинктом експансії. Тому треба вміти приглушувати його або направляти у потрібному напрямку. Та це вже може бути темою для іншої статті.

P. S. Хоч і вищевикладене виглядає більш-менш переконливо, але все одно мені в ньому дещо не подобається: сире воно, тільки чернетка. Поспостерігати б ще, подумати, витримати паузу, щоб довести усе до більш стрункої форми.

Схожі записи

]]> http://chugylo.org.ua/2009/09/02/instynkt-ekspansiji/feed/ 5