До інтернетних стилів не належить уся текстова інформація, що циркулює в Мережі. Велика її частина написано цілком класично. Статті блогів, новинних сайтів чи вікіпедії за стилем, найчастіше, публіцистичні або науково-популярні. Інтернет, звичайно ж, трохи вплинув на виклад. З’явилися можливості гіпертексту, миттєвої публікації і доступу, зворотнього зв’язку тощо. Ця стаття також написана у науково-популярному стилі і може бути легко перенесена на паперовий носій. По суті, блогери в тому чи іншому вигляді були завжди. Інтернет тільки дав нові можливості для розвитку цього жанру. По-справжньому інтернетні ті тексти, що пишуться в соціальних мережах, Твіттері, форумах. Це вже не правильний літературний стиль мовлення, тому що існує зворотній зв’язок, але ще й не розмовний, адже спрямований на багатьох людей. Використовувати його в оффлайні — недоречно. Це я й називаю інтернетним стилем.

За останнє століття нові напрямки науки найчастіше з’являлися на стику старих: 2-ох або, навіть, 3-ох. Наприклад, є така наука — біогеохімія. Аналогічно й інтернетний стиль виник на стику старих, класичних стилів мовлення: розмовного і публіцистичного. Але він має також кілька особливостей, що походять із властивостей середовища, у якому він існує — Інтернету. Наприклад, використання посилань, смайликів, псевдографіки. Тут багато своєї лексики: запозичень з англійської мови і сленгу.

Офіційна наука дуже консервативна (особливо вітчизняна) і поки не визнає існування цього стилю (виправте, якщо уже щось є?). Але сам факт давно лежить на поверхні. Вивчати є що. Не знаю тільки, хто наважиться фінансувати проекти, що не дають явної вигоди.

Схожі записи

• 15.04.2011 -- Сталін не «воз’єднував» Україну
• 24.01.2011 -- Феномен російськомовного українського націоналізму
• 12.05.2010 -- Сергій Коваль – Чия мова вторинна і пародійна
• 07.02.2010 -- НЛО в Рівному у ніч перед виборами
• 17.12.2009 -- «Мала Русь» — звучить гордо

Ця сторінка може заподіяти шкоду вашому комп’ютерові.

На жаль, я запізнився трохи і не зміг сам це побачити, але швидко дізнався про це на Твіттері (мій акаунт).

З цього приводу в мене з’явилися деякі невеселі думки.

Мало існує у світі надійних інструментів, на які я міг би повністю покластися за будь-яких умов. До сьогоднішнього бага, я вважав сервіси Гугл одним із них.

Ранній Гугл являвся користувачам лише у вигляді мінімалістичної сторіночки google.com загальною вагою з усіма картинками (точніше з єдиною картинкою) якихось 10 КБ. Я думаю, саме ця невибаглива простота й була основною конкурентною перевагою і Гугл став тепер такою потужною корпорацією з амбіціями на монополію. І здійснення своїх планів корпорація проводить дуже швидко. Не встигаю й нарадуватись одним новим сервісам, як з’являються ще новіші. І кількість коду росте, мабуть, швидше, ніж у геометричній прогресії. Ніби й добре, але будь-який програміст скаже, що чим більше коду, тим більше помилок у ньому.

Гугл щодалі більше став зраджувати своїй ідеології простоти і надійності. У нових проектах Chrome і Android знаходять багів я б сказав не менше, ніж у посередніх негуглівських програмах. Вони прагнуть розвиватися швидше і не вистачає ресурсів на якісну підтримку вже здобутих досягнень. Хм, невже це початок кінця, як то давно сталося з Microsoft?

А деякі блогери вже написали про новину раніше за мене:

• googleholic у статті “Криза довіри” і
• yAnTar у статті Баг Google

Схожі записи

• 15.03.2010 -- Корі Докторов – Вигуглений
• 09.07.2009 -- Google анонсує Chrome OS: світ ділять заново
• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки
• 19.05.2010 -- До українських патріотів, які називають себе козаками чи бандерівцями
• 22.03.2010 -- Розквіт України за Януковича?

І деякі люди, особливо ті, що мають доступ до Інтернету, захворівають на інфожерство. Симптоми прості: хочеться, хочеться і хочеться прочитати (подивитись, послухати) щось нове. Виникає постійний страх щось цікаве і корисне пропустити. Залишившись без доступу до Мережі, хворий йде до телевізора, книжки чи будь-якого іншого джерела інформації. Він їх поглинає без будь-якої поставленої мети — просто по звичці, щоб дізнатись ЩОСЬ. Такі люди багато знають, але мало розуміють. Не вистачає часу добре пороздумувати над новою інформацією. І тим більше його не вистачає щоб свій вантаж знань використати. І, взагалі, ніколи ні на що його не вистачає. Пам’ять, увага і зір притуплюються, здоров’я слабне, а особисте життя відходить у дальній запилений куток. Причина цієї хвороби банальна — лінь. Можете назвати кілька таких знайомих? А може і у вас самих такі проблеми?

Я за собою помітив, що найкраще мені думається після пасивного розумового відпочинку. Достатньо на день-другий відволіктися, ніякої нової інформації не отримувати і тоді, повернувшись до активної розумової праці (навчання), усе сприймається глибше і часто під новим кутом. Частіше виникають ідеї і, головне, процес «ворушіння мізками» дає задоволення. Причому як споживання чужого контенту, так і свій власний творчий процес.

Відштовхуючись від цих роздумів, треба хоч якої-небудь розумової гігієни дотримуватись. Думаю, більшість моїх читачів знають свої місця, де вони засиджуються: соціалки, RSS-рідери, форуми, телевізор, просто ходіння по лінках. Тільки важливо добре відчувати «золоту середину».

Далі буде…

Схожі записи

• 28.11.2008 -- Тону в океані інформації. Частина ІІ. Шум
• 30.06.2012 -- Розчарування
• 01.05.2011 -- Постійна і неухильна деградація комунізму, бо така його суть
• 09.09.2010 -- Відмова
• 23.11.2009 -- Імунітет проти недостовірності