Прибігають раз мишки до сови і скаржаться:
— Нас усі ображають. Сова, ти така розумна, порадь що нам робити, щоб нас не ображали.
Сова подумала трохи і відповіла:
— Просто станьте їжачками — їжачків ніхто не ображає, бо вони колючі.
— Точно, ми станемо їжачками. Дякуємо, мудра.
І побігли. Через хвилину вертаються.
— Сова, ти що, хочеш нас надурити? Як же ми станемо їжачками?!
— Ой, мишки, відчепіться! Я стратег, а не тактик.

Так і ми з бандюками. Досить непогана стратегія, чи то пак національна ідея, вже є, хоча я хочу кращу, а з тактикою не складається. Акції протесту проти закону про мови не призведуть до його скасування, бо людей вийшло тільки кілька тисяч. Можна вийти, щоб людей хороших подивитись, себе хорошого показати, із влади подражнитись, подихати сльозогінним газом, спектися на сонці, набрати більше фоловерів і френдів у соцмережах, ілюзорно відчути себе причетним до творення історії тощо.

Це не песимізм! Просто варто змиритися з тим, що конкретно цю битву ми програємо, а війна йде. Щоб не розчаровуватись укотре, не очікуймо забагато і негайно.

Дія породжує протидію і щоб спробувати відновити вселенську рівновагу, я поділюся якісною україномовною музикою. Якщо відвідувачі знайдуть тут для себе щось нове, буду вважати це для себе успіхом.

1. Гайдамаки — Маланка

2. Ot Vinta! — Бабина тумба

3. Distiona — Лемурія

4. Тартак — Я не хочу

5. Фліт — Їжачок

6. Орест Лютий — Вагони повнії москалів

7. DakhaBrakha — Please don’t cry

8. Воплі Відоплясова — Танці

9. Los Colorados — Du Hast

10. I Miss My Death — Вічні сльози жалю

11. Хорта — Зозуля

12. НеДіля — Тільки дощ

Найбільша проблема української культури, певно, не в тому, що вона погана, а в тому, що не відома.

Схожі записи

• 06.10.2008 -- Українські народні гуляння: роздуми після Октоберфесту
• 30.06.2012 -- Розчарування
• 12.06.2012 -- Ще не вмерла, але вмре
• 24.08.2011 -- Хороше і погане за 20 років
• 06.08.2011 -- Про status quo в українській політиці

Взагалі-то, стиль не зовсім Pagan Black Metal, а, скоріше, Pagan Black Metal/NSBM, ближче, навіть, до NSBМ.

Інколи не розумію намагання давати точні визначення жанру. Для критиків і самих музикантів потрібно, звичайно, досконало розумітися на музичних стилях і точно їх описувати, але для рядових користувачів — навряд. Не варто, також, жорстко визначати свої смаки. От, я, наприклад, найбільше люблю метал. Але якби я зостався «вірним» своїм музичним смакам, то не послухав би нову чудову пісню Сашка Положинського і багато чого б втратив. Знаю, це було б фанатичною впертістю не послухати цю, розпіарену у моїх колах, пісню тільки через те, що, бачите, я не слухаю хіп-хоп. Але, практика доводить, що багато людей принципово не користуються Твітером, чи принципово п’ють Кока-колу, а не Пепсі-колу і часом поводяться дуже фанатично. Так, у хіп-хопі мало форми і змісту, а Твітер — обмежена форма спілкування. Але вони мають свої переваги: дозволяють швидко «ковтати» інформацію і уникати інформаційного перенасичення тощо. Тому не проявляйте принциповість у дрібницях. Легко можна стати їх рабом, не послухати хорошу пісню, не прочитати в Твітері цікаву думку, яка ніколи не доросте до повноцінного проекту. А отримаєте крутіння біля виска від нерозуміючих (а такі завжди знайдуться). Принциповість варто проявляти у принципових речах (на те вони так і називаються). У моралі, дисципліні. У меті, а не у засобах її досягнення. У необхідному, а не у рекомендованому. У справі свого життя, а не у тимчасовому захопленні. Виходить уявна піраміда, де на верхівці знаходяться дріб’язкові речі і мала принциповість, а знизу — важливі речі і висока принциповість. По суті, це головна ознака ментального повноліття — вміти відділяти важливе від неважливого.

Схожі записи

• 05.07.2012 -- Протидія деградації: 12 українських музичних відео
• 30.06.2012 -- Розчарування
• 09.09.2010 -- Відмова
• 02.10.2009 -- Теорії змови: як думають багаті і відомі?
• 02.09.2009 -- Справжнє обличчя чортенят — інстинкт експансії

Автор: Johan Koolwaaij

Вчора (5 жовтня) закінчився найбільший у світі фестиваль пива Октоберфест. Всупереч поширеній думці про точність німців і назві дійства, фестиваль більше століття починається вже у вересні. З подивом дізнався, що мюнхенський Октоберфест не єдиний в світі. В Німеччині ще є штутгардський і гановерський пивні фестивалі з такою назвою. А в світі подібне проводиться також у США, Канаді, Бразилії і, виявляється, в Україні. Кілька років у Києві відбувається свій маленький Октоберфест. Щоправда дуже невеличкий, навіть, не мають повноцінного сайту.

Багато європейських і американських міст мають великі всенародні фестивалі чи карнавали, а в Україні такого нема. Погано відпочиваємо!

З наших народних гулянь відразу згадалися Країна мрій і Таврійські ігри. Але Таврійські ігри дуже закомерціалізовані і заполітизовані. А ще в Україні складаються традиції свякування Днів міста.

В Московії й на такому скромному рівні нічого не відбувається. Таке поняття як День міста є, але популярними такі свята не стають. Масових фестивалів також немає. Якби були, то культурна «дружба» до нас усе б донесла. Черговий доказ європейськості України і неєвропейськості Московії. Та хто вже сумнівається?

Для таких гулянь треба хороша центральна ідея. В Мюнхені ця ідея — пиво, в Ріо-де-Жанейро — танці, а в Україні нею може стати музика. Це доводять Країна мрій і Помаранчева революція. Без музики в українця добре погуляти не виходить. А ще треба національний колорит. На подібних дійствах у світі національна складова обов’язкова. Секрет міцної здорової нації: мова плюс вечорниці. Бо де ж іще можна одягти вишиванку?

Справи не такі й погані, совєти не вбили бажання українця культурно погуляти. Треба тільки час, щоб виробились традиції. Я відмічаю, що кожного року з’являються нові фестивалі, більшість з яких мають спрямованість на етно. Тобто інтерес людей не обмежується пляжем і заморськими країнами.

Схожі записи

• 05.07.2012 -- Протидія деградації: 12 українських музичних відео
• 30.06.2012 -- Розчарування
• 12.06.2012 -- Ще не вмерла, але вмре
• 24.08.2011 -- Хороше і погане за 20 років
• 06.08.2011 -- Про status quo в українській політиці