Тараканівський форт знаходиться недалеко від траси Київ–Львів і від залізниці. Від дальньої зі сторони Рівного околиці с. Тараканів до нього веде побита, давним-давно заасфальтована дорога. Вона починається біля знаку межі села.

На половині дороги можна побачити кам’яний хрест.

Через метрів 300–500 дорога розходиться у 3 сторони. Якщо ви приїхали на машині, краще залишити її тут і далі йти пішки. Наліво дорога в село. Нас вона не цікавить. Прямо і вниз — дорога у невеличкий лісок. Це найкоротший шлях до форту. А якщо забажаєте, можна повернути направо і вийти на галявину. Природа біля Тараканівського форту — дуже гарна і різноманітна.

Туристи ще не дуже засмітили ці місця. Я бачив якусь денну хижу пташку (орел?) і свіжовириту широку нору. А жаб і ящірок тут дуже багато. Одна з них насмілилась залізти мені на джинси. :D

Чимало рослин я ніколи не бачив до цього ніде. Неможливо не помітити височезні, до 3м, зонтичні рослини, назви яких я не знаю і ніколи не бачив. Їх насіння приємно пахне. Мабуть, якась привезена з іншого континенту рослина, що облюбувала родючі українські землі.

Якщо пройти галявиною далі, відкривається вид на залізницю і на річку. Спроба спуститися до води була не дуже вдалою. Мабуть, треба робити це ближче до села.

Саме з цієї сторони знаходиться головний вхід до Тараканівського форту.

Весь форт обнесений стіною, на якій добре прижився виноград.

Найкращі входи всередину можна розпізнати по трафаретних написах «ЗАБОРОНЕНА ЗОНА». Ось туди і треба заходити. :) Щодо безпеки, то простої обережності буде достатньо. Під однією із стін почеплений вінок. Мабуть, зірвався якийсь невдаха-мандрівник. А ще у казематах є глибокі колодязі.

Кажуть, за цією великою архітектурною пам’яткою слідкує тільки один сторож. У Європі на такій споруді давно б стали заробляти, а у нас, як бачимо, — ні. Хоча сміття тут не так уже й багато. От, наприклад, за Корецьким замком ніхто не доглядає взагалі і він поступово перетворюєтся на смітник.

Усієї величі форту фотографія не передає — ні. Це треба бачити на власні очі. Особливо у підземеллях. Бачити момент вихоплений спалахом камери із темряви — це не те саме, що оглядати все із вузьким променем ліхтарика.

Головне правило — взяти потужний ліхтарик. Найцікавіше у Тараканівському форті знаходиться у казематах і казармах, більша частина яких знаходиться під землею.

Важко повірити, всього 100 років тому у цих темних і вологих приміщеннях жили напівголодні і напівграмотні солдати. Вони жили тут для війни — щоб вбивати. А тепер сюди ходять, щоб відпочити. Гуляють, ніби це збудовано спеціально для їх розваги, чистенькі і з дорогою технікою 21 століття. Відразу відганяє охоту до ностальгії.

Стіни розмальовані графіті. Імена, роки, міста і села… Час невблаганний. Найстаріший акт вандалізму був зроблений 1978 року, а найвіддаленіші міста: Мінськ і Донецьк.

Чим глибше, тим цікавіше. Канал СТБ переконує, що у їх знімальної групи у Тараканівському форті розряжалися акумулятори. Цілком можливо у холоді і високій вологості. А ще тут, мовляв, є привиди. Так і хочеться закричати диким голосом «Угу-гу!». Ехо розносить звуки дуже далеко. Або розповідати чи слухати страшні історії.

Предки людей жили на деревах. Для нас досі неприродньо бути під землею. Якби люди походили від кротів, то навпаки, боялися б відкритого простору.

Я, безсумнівно, правильний примат. Тільки цікавість може мене загнати у це непривітне місце замість відпочинку десь, наприклад, на пляжі. Якщо і у вас цікавість переборює любов до комфорту — приїжджайте у Тараканівський форт. Будете дивитись на все із відкритим ротом. :)

Схожі записи

• Немає схожих записів

Одним із найяскравіших образів минулого року для мене була історія життя одного спамера — Еда. Ед за 5 років діяльності вивчив усі «тонкощі» розсилки спаму і заробив мільйони, але не став щасливим. Тоді він покинув спамерство.

Тільки коли людина робить щось із думкою про інших, праця дає довготривалий результат: для працюючого моральне задоволення і хорошу репутацію, а для споживача якісний продукт і доброзичливе ставлення.

Тож дякую за те, що ви мене читаєте!

Схожі записи

• 17.05.2012 -- Як правильно програвати
• 09.09.2010 -- Відмова
• 14.09.2009 -- Блогерська стаття: повний життєвий цикл
• 26.04.2011 -- Їхні Чорнобильські походеньки
• 01.11.2009 -- Ретроспектива

Деякі далекі від сучасних технологій люди, переважно старшого покоління, не можуть зрозуміти сенс цього всього (дрібного копошіння, переливання із пустого в порожнє). Зі своєї точки зору ці люди цілком праві. У тому стані, в якому перебуває блогосфера зараз, вона не має великого впливу на більшість галузей суспільства. Якщо соціальні мережі вже здобули собі яке-небудь значне місце у повсякденному житті людей, то блоги — ні.

Після цього блогери (представники субкультури, що має мало спільного із реальним життям) питають:

1. Чому блогінгом так важко заробити?
2. Чому інвестори нами не цікавляться?
3. Звідки вона взялася, ця економічна криза?

Сучасна блогосфера — як насінина, що вже пустила ніжний корінець, поглинає із ґрунту воду, але ще самостійно не може жити, бо не пробилася до світла. Вона живе у своєму замкнутому просторі за рахунок самої себе. Але я бачу далі, поза цей момент. Насінина прорветься до сонця і почне рости самостійно. Блогінг, як і проросла насінина, має колосальний потенціал. Тому, як хто пише блог про блоги, пишіть собі і далі, нема причин форсувати події. Головне — писати добре і намагатись стати кращим за інших.

Схожі записи

• 30.06.2012 -- Розчарування
• 24.04.2009 -- Секретів не існує
• 12.06.2012 -- Ще не вмерла, але вмре
• 17.05.2012 -- Як правильно програвати
• 24.08.2011 -- Хороше і погане за 20 років

Після проведення цьогорічного Blogcamp CEE і з початком економічної кризи, українською блогосферою поповзли негативні настрої. Нібито блоги комерціалізуються і не залишається місця вільній творчості. Долучусь і я до цієї «моди», але в особливій формі, спробувавши себе у ролі фантаста.

Отже, рік… Хай буде 2030. Щасливий час розквіту, найкращих постів, всенародного захоплення і найвищої частки світового ВВП уже пройшов. Провідні блогери вже не збирають мільйони читачів, не мають впливу на все, що тільки є в суспільстві, як то було у 10-20-их. Наші часи називають старою доброю класикою блогінгу. Зате виробилась ціла купа традицій, а то й штампів. На верхівку пускають тільки тих, хто їх дотримується. Тому що ж гроші. Усе поставлено на конвеєр. Щоб зробити популярний блог треба багато грошей і зв’язків. Над одним блогом працює ціла команда спеціалістів: програмісти, дизайнери, сеошники, мовознавці і, як це не дико звучить, продюсер. Але читач добре знає і любить тільки одну людину — саму блог-зірку. Блог-зіркою бути з однієї сторони важко, а з іншої — великого таланту не треба. Головне правильно дотримуватись усіх штампів. У блог-зірки є фани, короткий номер ICQ, платиновий iPhone і лімузин, щоб засвічуватися у офлайні. Як блог-зірка вже трохи зробить кар’єру, то буде думати про її продовження у кіно чи музиці. Особисте життя блог-зірки, ясна річ, відкрите для всіх. Але це важливо для кар’єри. Народу не потрібні блогери, про яких вони нічого не знають. Тому всім відомо хто з ким зустрічається і скільки в кого дітей. Кошмар блог-зірки — папараці.

В такий нехороший час мені доведеться встановити спеціальний плагін, що блокував би попсові блоги, а залишав альтернативні. Романтики і неформали є у всі часи. У 2030-ому маса конвеєрного контенту буде такою, що знайдуться люди, які захочуть більшого.

Не може бути? Історія рок-музики розвивалася так само. У 50-70-их все було просто. Усі любили Елвіса і Бітлів. А десь так з 80-их, виникли дві табори: попса (шоу-бізнес, мейнстрім) і альтернатива (андеґраунд). Кожен зі своєю роллю у суспільстві.

Як хтось засмутився — не варто. Про перших рідко згадують погано.

Схожі записи

• 01.11.2009 -- Ретроспектива
• 14.09.2009 -- Блогерська стаття: повний життєвий цикл
• 15.02.2009 -- Зміна теми на chugylo.org.ua
• 13.01.2009 -- Не для себе — для інших
• 17.11.2008 -- Блогосфера у стадії пророслої насінини