У попередньому пості 6 причин, чому війна в Україні буде я користувався етнонімами «москаль» і «Московія». Вважаю, що це є виправданим з історичної точки зору. Слово «Россия» з’явилося за часів Петра I і аж до XX ст. не могло прижитися серед простого народу. Москальський народ називав себе «русские» або «православные». Досі, корінь «рос» у москальській мові вживається здебільшого для позначення країни і рідко для позначення народу. А в Україні північний народ традиційно називали москалями. Т. Шевченко у своїх творах жодного разу не вжив етнонім «росіянин». Простий народ казав «москалі», а освічений — «московити». Слова «росіянин» і «Росія» — це запозичення з польської мови, в яку вони потрапили з грецької. В англійській і багатьох неслов’янських мовах також не вживають корінь «рос». Англійські назви «Russia» і «Russian» походять від самоназви «русские». Називати народ словом, відмінним від їхньої самоназви — не образливо. Картвелі не ображаються, що їх називають, то грузинами, то Georgian. Deutsch називають німцями, германцями, тедесками, аллеманами, готами, франками, тевтонами, швабами, саксами, тюсками і вокєчами. За тісне і довге співжиття з москалями для них виробилась і образлива назва — «ка*апи». Ні для якого іншого народу в українській мові немає аж три корені. Москалі — наш улюблений народ.
Недавні події в Грузії змушують задуматися над майбутнім України. Я вважаю, що грузинська війна має дуже велике значення для нашої молодої демократії (хто б і що там не говорив, а Україна все-таки демократична держава).
1 причина
Україна, як ніяка інша держава посткомуністичного простору схожа на Грузію. Тільки у нас відбулися демократичні революції майже в один і той же час.
2 причина
Агресія Московії не зіткнулася із спротивом НАТО, ООН чи ще якоїсь міжнародної організації. А у 1999 році НАТО швидко виконало свою функцію і відгукнулося на конфлікт у Косово. З усіх західноєвропейських держав тільки президент Франції Нікола Саркозі активно бере участь у вирішенні конфлікту. Девіз теперішньої міжнародної політики: «Моя хата скраю — я нічого не знаю». Чи заступляться за Україну США і Західна Європа? Вони хотіли б помогти, але не підуть на погіршення стосунків з Московією. Наші надійні союзники — це тільки Польща і країни Прибалтики, які не хочуть поширення впливу Московії до своїх кордонів.
3 причина
Багато українців надіються, що 46-мільйонна держава зможе сама за себе постояти. Це міф. В України немає сильної армії. Бюджет нашої армії тільки в два рази більший, ніж бюджет грузинської. На одного грузинського солдата витрачається в 5 разів більше грошей, ніж на нашого. Основа українського озброєння — це зброя 80-их років. Московські ракети легко можуть досягти аж до Ужгорода. Таким чином, «миротворча операція» в Україні не буде важкою.
4 причина
Московія вже висуває Україні необґрунтовані звинувачення, наприклад, у продажі зброї Грузії.
5 причина
Приводом для війни у Грузії був захист московських громадян, що живуть у Південній Осетії. Приводом для війни в Україні може стати їх захист у Криму. Неофіційні організації роздають московські паспорти усім бажаючим. В Севастополі таких уже 50%, а в середньому по Криму 10%.
6 причина
На війну за Грузію піднявся весь її народ. В Україні опозиція не підніметься. Інтереси багатьох українських політиків занадто вузькі, щоб думати про захист Батьківщини. До речі, чиєї Батьківщини, якщо українців по національності у Верховній Раді менше половини?
Надіюся, здоровий глузд у світі переможе і через років двадцять я буду голосно сміятися над параноєю цього посту.
UPD: Автокоментар у запису Історія незалежної України. Частина 7. Додаток. Як я ставлюся до цієї небезпеки у липні 2009.
Перехід на Linux для користувача рідко буває легким. Спостерігаючи за новачками, я помітив характерну особливість, що об’єднує всіх їх. Вони вважають, що Linux — це ще один клон Windows, тоді як його розробники пишуть програми трохи не за тих умов, що звичні для пропрієтарних програм. Годі сподіватися чогось принципово нового, якщо архітектура і спосіб розробки операційної системи такі самі. Перехід має відбуватися також на психологічному рівні, на зміні ставлення до вирішення проблем. Неправильне психологічне ставлення часто заважає користувачу виконати перехід і він нервується, сумнівається, інколи кидає справу на півдорозі, марно витративши свій час.
Windows пишеться для грошей, а Linux — для вирішення проблем. Вільний софт — це не товар, тому він часто має дещо нечепурний чи незавершений вигляд. Програміст, що розробляє вільний софт, ставиться до кінцевого користувача, як до рівного собі; немає грошових перешкод і немає гарантій. Програміст, що пише закритий код, має сподобатися клієнту чи начальнику. Цікавий приклад — один з «найвільніших» дистрибутивів — Debian. Він не має ніякого плану виходу нових версій і вони з’являються тоді, коли стають «дозрілими» і стабільними. Таких суспільних відмінностей між Windows і Linux є дуже багато. Це все, звичайно, відображається на кінцевому продукті. Якщо зрозуміти логіку і традиції розробників вільного софту, то здійснити перехід буде простіше і комфортніше.
0. Неписане правило
Вирішувати проблеми треба самостійно. Розробники ВПЗ стараються, щоб їхній продукт був якісним. Але програма за вільною ліцензією надається «ЯК Є», без жодних гарантій, що вона буде правильно працювати. На форумах можна знайти багато гуру, готових допомогти, але ніхто з них не зобов’язаний цього робити. Треба розуміти, що світ ВПЗ побудований на засадах рівності розробників і користувачів. Ніхто ні від кого не залежний. Це, мабуть, і мають на увазі, коли говорять про свободу Linux.
1. Правило пошуку
99%, що з цією проблемою вже хтось стикався. Лінуксоїди мають хорошу звичку писати, як вони щось зробили. Тому варто пошукати в Мережі, в першу чергу на форумах і блогах, про той чи інший «велосипед». Треба мати великий досвід, щоб придумувати свої, дійсно оригінальні рішення. Це правило не суперечить неписаному правилу, тому що користувач просто підглядає, як зробили інші, без їхньої прямої участі.
2. Золоте правило
Правильно поставлене питання — половина відповіді. Новачки на форумах питають так: «Підкажіть, що робити?» Досвідчені користувачі питають інакше: «Підкажіть, куди копати?» Очевидно, з досвідом лінуксоїд починає розуміти цей принцип інтуїтивно. До того ж неетично випрошувати докладне рішення проблеми, фактично, вимагати в когось зробити все за себе. Щоб правильно ставити питання, треба мати досвід, інтуїцію і добре знання термінів. Не треба лінуватися читати підручники про основи UNIX: файлові системи, процеси, порядок завантаження і shell. Це дасть добре володіння термінами і поняттями.
3. Правило часу
Краще втратити день, а за хвилину долетіти. Linux багато критикують за те, що його важко налаштувати. Це правда, але налаштувати його можна значно точніше. Один раз правильно налаштований, він буде працювати надійно. Час, витрачений на адміністрування, виправдовує себе, якщо користувач має намір працювати багато і вирішувати складні питання.
Один раз рибалка побачив лісоруба, що рубав ліс тупою сокирою. Рибалка здивувався і запитав: «Чому ти не наточиш своєї сокири — тобі ж важко і робота йде довго?». Лісоруб відповів: «В мене немає часу точити — я рубаю ліс».
4. Правило читання
Шукати треба інструмент, а не конкретне рішення. Іншими словами, вудочку, а не рибу. man, info та багато інших видів документації побудовані за цим принципом. Тільки howto дають рибу. Не треба лінуватися читати документацію.
5. Правило модульності
Велика справа складається з тисячі малих. Припустимо, користувач захотів купити периферію. Що йому вибрати: принтер, сканер і копір окремо, чи пристрій «3 в 1»? Кожен пристрій у зв’язці «3 в 1» потенційно може не сподобатися, застаріти чи зламатися. Тому той, хто думає категоріями ідеології UNIX купить кожне залізо окремо. Програми в Linux також здебільшого використовують модульну архітектуру. Кожна програма робить тільки одну справу, але робить її добре. Про це треба пам’ятати. Найкраще цей принцип реалізований в shell. Саме за рахунок модульності Linux однаково добре йде і на мейнфреймах, і на КПК, чи може мати кілька робочих середовищ.
Легкого переходу!
Банери ведуть на сайт for-georgia.kudzo.org.ua, створений спеціально для підтримки українцями дружнього грузинського народу. На час опублікування статті, з нього було відправлено вже більше 6000 листів з побажаннями.
<a href="http://for-georgia.kudzo.org.ua"><img src="http://chugylo.org.ua/georgia/freedom1.gif" alt="Бойкотуй російські товари! Штрихкод — 46" title="http://for-georgia.kudzo.org.ua" width="468" height="60" border="0" /></a>
<a href="http://for-georgia.kudzo.org.ua"><img src="http://chugylo.org.ua/georgia/freedom2.gif" alt="Грузія — не губернія!" title="http://for-georgia.kudzo.org.ua" width="468" height="60" border="0" /></a>
Я не експерт по графіці, але стараюсь.
Також банери на цю тематику підготували Мустанґ, masterpiecer і MonSteR) з форуму neyrat.net. Дякую їм, що не байдужі.
Наліво підеш — з нами будеш. В сім’ї молодшим братом.
Направо підеш — в НАТО будеш. Але йди краще наліво.
Прямо підеш — поможемо тобі. Миротворчими танками на закривавленому Хрещатику.
Іран? Північна Корея? Вони, дядьку Буше, що обнімався з Путіним на Олімпіаді? Та ні, у світі тепер новий агресор. Поки інші авторитарні держави сидять спокійно і винищують свободу виключно у межах своєї території, Росія не може забути про свій імперський статус.
Стає трохи страшно. Війна біля самих кордонів моєї країни! Багато моїх співвітчизників мають там родичів або друзів. Ми з Грузією — єдині дві країни СНД, що пішли шляхом демократії. Ми дуже схожі. Ми в одній категорії. Ми — вороги Росії.
Але навряд чи Росія виграє, якщо поверне свої «губернії». У татарів, башкирів та інших народів федерації прокидається національна свідомість, а Сибір масово заселяють китайці. Росія пиляє гілку, на якій сидить.
P.S. Надалі в блозі буду вживати назву Московщина. Так історично справедливіше.
Частина I
Лінус Торвальдс підмітив характерну різницю між наукою і магією. Науковець, зробивши якесь відкриття, спішить його опублікувати. Якщо відкриття виявиться дійсно вартим уваги, то вченого жде визнання і слава. Хліб науковця — комунікація з вдячними людьми, яким його праця знадобилася. Такий підхід до справи склався ще з часів Стародавньої Греції. Маг діє не так. Якщо йому вдається придумати щось нове, то він береже це в секреті і може розказати хіба що своєму учню. Маг боїться конкурентів, для нього його знання — це засіб до існування, його хліб.
Такий поділ існує не тільки для верств населення, але й для цілих цивілізацій. Проаналізуємо головні цивілізації. Перша цивілізація, про яку нам добре відомо — Єгипетська. Думаю, ніхто не заперечить, що це була велична культура: піраміди, сфінкси, мумії, зрошення, геометрія, ієрогліфи — всього не переказати. На чиїх же мізках вона виросла? Історія зберегла кілька імен єгипетських вчених, архітекторів пірамід тощо. Наприклад, першу піраміду побудував Імхотеп. У стародавніх написах, часто зустрічаються згадування на кшталт: “Я, Імхотеп, побудував цю піраміду”. Розумова праця вважалася священодійством. Освічені люди займали в єгипетському суспільстві дуже високе становище. Жреці утворювали окрему касту, в яку потрапити було дуже важко. Частіше за все, звання жерця передавалося у спадок. Освіта здобувалася у закритих навчальних закладах при дворі фараона чи храмах. Отже, єгипетський варіант руху знань явно підходить під визначення “магія”, а не “наука”.
Знання цивілізації Межиріччя також можна назвати “магічними”, але все-таки ореол священності розумової праці тут слабший. Наприклад, Геродот описує такий цікавий і “науковий” звичай: якщо лікарі не знають як допомогти хворому, його виносять на майдан і кожен, хто проходить, зобов’язаний дати пораду.
Стосовно індійської культури, то тут видно велику різницю. Індійські мислителі ще до Будди не приховували своїх знань. Священні книги Індії (Веди, Упанішади, Авеста) були доступні будь-кому. Зародилася філософія, яка може розвиватися тільки у середовищі вільного висловлення думок. Тільки наявність каст заважала поширенню знань. Схожа на індійську, ситуація склалася і в Китаї, а пізніше в мусульманських країнах.
Але найбільшого розвитку практика вільного розповсюдження знань досягла у нашій Західній цивілізації. Як відомо, грецькі філософи виступали прямо на ринку, а Ісус Христос проповідував, мандруючи країною.
А висновок тут такий: у цивілізацій, що не приховують знання є спільна риса — вони досі існують. Такі ж цивілізації як Єгипетська, не змогли протистояти швидко зростаючій силі цивілізацій вільної думки. Ми знаємо імена Конфуція, Архімеда і Ньютона, але мало хто знає про Імхотепа. Із вимерлих цивілізацій доходять здебільшого імена царів.
Магія відмирає — залишається наука.
Частина II
За час існування Західної цивілізації у ній рідко з’являлися закриті групи, що приховували знання. Якщо й виникала якась відмінна група, то здебільшого вона була відкритою. Часто ця група вливалася в головний культурний процес. Так, наприклад, сталося з протестантизмом і рок-н-ролом. Серед винятків можна назвати різні таємні товариства, в першу чергу масонів. Посміхаєтеся? А дарма, таємні товариства досі існують. Перші масонські ложі була заснована в XVII ст. в Англії, але дехто називає раніший час. Ще й зараз Лондонська ложа займає найвищу сходинку в масонській ієрархії. Масонські ложі поділяються на регулярні і нерегулярні, в залежності від того, чи визнають їх у Лондонській. В Україні після здобуття незалежності відновилося і регулярне, і нерегулярне масонство. Імена деяких масонів добре відомі. Цікаво, що називаються також імена Ющенко і Тимошенко, але це неперевірена інформація.
То що ж вони приховують? Я не бачу сенсу не відкрити свої знання, тим більше що масонство перебуває в занепаді.Серед головних ідей масонства — братерство і рівність, то чому ж це поширюється тільки на свою нечисельну спільноту?
Частина III
У сучасному світі існує ще одне джерело закритих знань, проти якого старання масонів здаються дитячими (?). Це виробники пропрієтарного програмного забезпечення. Вільне програмне забезпечення дає ряд переваг, які я не буду перераховуати, а просто наведу приклад. Першим браузером, що дав доступ до Мережі широким масам користувачів був Netscape Navigator, який вийшов 1994р. Велику частину того, як має виглядати HTML-сторінка було придумано саме програмістами Netscape. У 1995р. корпорація Microsoft взялася за розробку свого браузера Internet Explorer. Спочатку альтернативою не хотіли користуватися, але вже до 2000р. новий браузер став монополістом завдяки стабільності :), безплатності, вбудованості у Windows і тиску софтверного гіганта Microsoft. Звичайно ж програмісти Netscape (хто не втік у Microsoft) засмутилися і мріяли про реванш. Таким чином, вони почали писати новий браузер Phoenix (потім Firebird і нарешті Firefox). На щастя, вони зрозуміли силу вільних ліцензій і відкрили код програми. Це і ряд вдалих маркетингових рішень зробили Firefox таким популярним. Не думаю, що під закритою ліцензією знайшлося б досить амбітних людей.
А мій вклад — ці посилання:
Завантажити Firefox зараз
Найбільш коментоване