16-08-2009 23:10Мандрівка у Тараканівський форт: звіт
14 серпня мав радість побувати у Тараканівському форті. Тараканівський (або Дубенський) форт знаходиться в кількох кілометрах від м. Дубно на околиці с. Тараканів. Він був збудований у кінці 19 століття для охорони кордонів Російської імперії і непогано зберігся до нашого часу. Багато в чому, це унікальні руїни. Але писати ще одну копію історії Тараканівського форту я не стану. Усе вже давно описано до мене кваліфікованими істориками. ;) Я зроблю тільки огляд і дам низку порад для таких мандрівників як я сам: як побувати у Тараканівському форті так, щоб усе було гаразд. Фотографувала моя сестра, а обробку фоток зробив я.
Тараканівський форт знаходиться недалеко від траси Київ–Львів і від залізниці. Від дальньої зі сторони Рівного околиці с. Тараканів до нього веде побита, давним-давно заасфальтована дорога. Вона починається біля знаку межі села.
На половині дороги можна побачити кам’яний хрест.
Через метрів 300–500 дорога розходиться у 3 сторони. Якщо ви приїхали на машині, краще залишити її тут і далі йти пішки. Наліво дорога в село. Нас вона не цікавить. Прямо і вниз — дорога у невеличкий лісок. Це найкоротший шлях до форту. А якщо забажаєте, можна повернути направо і вийти на галявину. Природа біля Тараканівського форту — дуже гарна і різноманітна.
Туристи ще не дуже засмітили ці місця. Я бачив якусь денну хижу пташку (орел?) і свіжовириту широку нору. А жаб і ящірок тут дуже багато. Одна з них насмілилась залізти мені на джинси. :D
Чимало рослин я ніколи не бачив до цього ніде. Неможливо не помітити височезні, до 3м, зонтичні рослини, назви яких я не знаю і ніколи не бачив. Їх насіння приємно пахне. Мабуть, якась привезена з іншого континенту рослина, що облюбувала родючі українські землі.
Якщо пройти галявиною далі, відкривається вид на залізницю і на річку. Спроба спуститися до води була не дуже вдалою. Мабуть, треба робити це ближче до села.
Саме з цієї сторони знаходиться головний вхід до Тараканівського форту.
Весь форт обнесений стіною, на якій добре прижився виноград.
Найкращі входи всередину можна розпізнати по трафаретних написах «ЗАБОРОНЕНА ЗОНА». Ось туди і треба заходити. :) Щодо безпеки, то простої обережності буде достатньо. Під однією із стін почеплений вінок. Мабуть, зірвався якийсь невдаха-мандрівник. А ще у казематах є глибокі колодязі.
Кажуть, за цією великою архітектурною пам’яткою слідкує тільки один сторож. У Європі на такій споруді давно б стали заробляти, а у нас, як бачимо, — ні. Хоча сміття тут не так уже й багато. От, наприклад, за Корецьким замком ніхто не доглядає взагалі і він поступово перетворюєтся на смітник.
Усієї величі форту фотографія не передає — ні. Це треба бачити на власні очі. Особливо у підземеллях. Бачити момент вихоплений спалахом камери із темряви — це не те саме, що оглядати все із вузьким променем ліхтарика.
Головне правило — взяти потужний ліхтарик. Найцікавіше у Тараканівському форті знаходиться у казематах і казармах, більша частина яких знаходиться під землею.
Важко повірити, всього 100 років тому у цих темних і вологих приміщеннях жили напівголодні і напівграмотні солдати. Вони жили тут для війни — щоб вбивати. А тепер сюди ходять, щоб відпочити. Гуляють, ніби це збудовано спеціально для їх розваги, чистенькі і з дорогою технікою 21 століття. Відразу відганяє охоту до ностальгії.
Стіни розмальовані графіті. Імена, роки, міста і села… Час невблаганний. Найстаріший акт вандалізму був зроблений 1978 року, а найвіддаленіші міста: Мінськ і Донецьк.
Чим глибше, тим цікавіше. Канал СТБ переконує, що у їх знімальної групи у Тараканівському форті розряжалися акумулятори. Цілком можливо у холоді і високій вологості. А ще тут, мовляв, є привиди. Так і хочеться закричати диким голосом «Угу-гу!». Ехо розносить звуки дуже далеко. Або розповідати чи слухати страшні історії.
Предки людей жили на деревах. Для нас досі неприродньо бути під землею. Якби люди походили від кротів, то навпаки, боялися б відкритого простору.
Я, безсумнівно, правильний примат. Тільки цікавість може мене загнати у це непривітне місце замість відпочинку десь, наприклад, на пляжі. Якщо і у вас цікавість переборює любов до комфорту — приїжджайте у Тараканівський форт. Будете дивитись на все із відкритим ротом. :)
5 коментарів
категорії: Некатегоризовано
17–08–2009 9:30
Я якось їздив туди машиною… але так і не знайшов форту, проїхався через той лісочок, трохи поцарапав бока об гілки, і виїхав на трасу у сусідньому селі :(
17–08–2009 18:58
Зонтичні рослини – то борщовик засохший. Я надіюсь ти його руками не торкався?
18–08–2009 12:38
Торкався, але тільки до засохлих частин. Почитав про нього: просто суперрослина якась. Хотів уже писати, що нічого моїм рукам не сталося, але якось-таки згадав легку сверблячку у пальцях. Але це могло бути не тільки від борщовика, але й від двох маленьких подряпин, які я заробив. У таких умовах не дуже хочеться аналізувати кожну клітинку організму, ага?
P. S. Поки шукав інформацію про борщовик, прочитав, що він із родини парасолькових. Спочатку не зрозумів, що це те саме, що родина зонтичних. Слово «зонтик» в українській мові є. Але мовні пуристи так не думають. Спелчекер у Файрфоксі його пропустив, це слово є на slovnyk.net і у Вікіпедії родина називається «Зонтичні», а не «Парасолькові».
22–08–2009 12:40
Борщовик дуже небезпечний-можна такі хім опіки отримати-лікуватися довго і нудно. А у форті я був – ледве знайшов. До чечі не знав що там сторож є-не бачив я його
01–09–2009 12:40
лісочок там цікавенький біля форту