Часто людина відмовляється щось робити, бо вважає, що це не для неї. Яскравий приклад, коли запрошують на танці. Багато в кого це викликає приблизно таку реакцію: «Ой ні! Я не піду! Я не вмію! Це не для мене!». Запитайте в такої людини, чи танцювала вона коли-небудь раніше цей танець і майже напевно отримаєте негативну відповідь. Тоді які в неї є причини вважати, що вона не вміє танцювати? Я не стану шукати психологічні причини, чому ми часто так поводимося, але стає зрозуміло, що люди бачать себе тільки у виконанні лише певного кола діяльності. А все інше — табу. Та невідомо, можливо саме у цьому списку табу є робота, до якої душа лежить найбільше (Григорій Сковорода називав це «сродною працею»). Щоб знайти своє покликання, я бачу тільки один вірний шлях — перепробувати все. І чим раніше, тим краще.
Як вибрати професію?
Останнім часом поширюється освітня схема, за якою діти переходять на профільне навчання уже в ранньому віці. Фактично, це звужує рамки для майбутнього вибору професії. Я з деяким настороженням ставлюся до такої практики. В такому віці, звичайно, ще важко визначити, що подобається більше. І річ не в тому, що особистість ще не сформована, а в тому, що не вистачило часу ознайомитись із усією різноманітністю світу, щоб робити правильні висновки про свої таланти і вподобання. Адже деякі предмети починають викладати у старших класах, а дещо не вивчають у школі взагалі.
Ще гірше буває, коли в дитини талант виявляється ще у молодших класах і батьки стараються розвинути тільки його, а рештою предметів нехтують. Бо інколи старші помилково називають талантом те, що насправді є тимчасовим захопленням або, навіть, і не захопленням, а випадковістю. Я сам дуже часто змінював улюблені предмети у школі. Вищезгаданий список табу збільшується з віком і зацікавлення школярів змінюються дуже часто — це природній процес, у який можна втручатися тільки дуже обережно.
Коментарі (0)