24-04-2009 21:27Секретів не існує

The Truth is Out Here
фраза з серіалу «Цілком таємно»

Проживши не такий вже й великий проміжок часу, я прийшов до простого висновку: секретів не існує. Не існує надзичайних речей, знань, людей. А якщо десь є щось, що мені недоступне, то такі винятки тільки підтверджують загальне правило. Тож той, хто прагне успіху, хай не витрачає свій дорогоцінний час на пошуки надзичайного.

Не існує секретних знань

Останнім часом стали популярними книги і тренінги з інтригуючими назвами на зразок «Як стати мільйонером за 365 днів», «Секрети успіху бізнесмена Петрика П’яточкіна» чи, навіть, «Заговори сибірської знахарки на багатство». Більшість з цих книг пишуться людьми, що не пройшли, як кажуть, «вогонь, воду і мідні труби». І люди, що їх читають (проходять) дуже рідко стають успішнішими, не заробляють мільйонів.

Методи такого бізнесу засновані на простій психології. Спочатку показують красиву картинку, потім піднімають самооцінку: «Щоб стати мільйонером, треба думати як мільйонер». Клієнт слухається порад і… ніякі його рожеві мрії не справджуються. Тоді найчастіше події розвиваються за одним із двох сценаріїв. Або ентузіазм лопає як мильна бульбашка і клієнт розчаровується в собі, або він розчаровуються тільки в методах, яким його навчили і він починає шукати нові «секрети успіху». Але трапляються й такі, хто покидає довіряти різним обіцянкам.

У сучасному світі більша частина інформації перебуває у вільному доступі. Відкрита наука, відкрите мистецтво, відкриті ЗМІ. Будь-хто незалежно від свого суспільного стану може користуватися цією інформацією. Це одна з особливостей західної цивілізації. То чому ж мають бути якісь тільки обраним відомі секрети? Звичайно, дещо все-таки недоступне. Є державні і комерційні таємниці, пропрієтарне ПЗ. Але ця інформація, здебільшого, має утилітарний, а не методичний характер. Приклавши трохи зусиль, можна створити її аналог і, можливо, він стане кращим за попередні реалізації. Складніше створити методики, зате їх не ховають — їх важко сховати. Наприклад, у корпорації Google кожному працівнику офіційно дозволено 20% робочого часу витрачати за своїм розсудом (байдикувати). При бажанні можна повторити цю практику у своїй компанії. Дійсно хороші знання не можуть не поширюватись. Кращі з інновацій через 1-2 десятиліття стануть нормою. Чим краща інновація, тим швидше вона «втікає» від своїх творців. Якщо щось нове з радістю копіюють, застосовують відразу кілька незалежних один від одного суб’єктів, то можна говорити, що це нове має великі перспективи. Так на Twitter один за одним з’являються клони. І навпаки, те, що тривалий час існує в одиничному екземплярі, має тенденцію бути неефективним. Отож, якщо вам пропонують ексклюзивний курс поліпшення життя методом, що застосовували ще за царя Гороха, а ви досі про нього нічого не чули — сміло відмовляйтесь. Зауваження: я не закликаю забувати свою історичну і родинну спадщину. Але нове виникає у теперішньому часі, а не в минулому.

Окремо хочу сказати про методики поліпшення розумових і творчих здібностей. Багато з них не приносять очікуваного ефекту. Ознайомившись з деякими, я побачив, що більша їх частина вимагає перебудови звичного типу мислення. Є одна із старих перевірених «аксіом» роботи мозку, так зване «магічне число». За цим правилом, короткочасна пам’ять людини може містити тільки 7±2 одиниць інформації. Припустимо, за методикою треба зберігати баланс Ян-Інь у вирішенні проблем. Я визнаю цю геніальну теорію китайської філософії. Але суб’єкту пропонується постійно тримати в голові правило «треба зберігати Ян-Інь». Отже, як мінімум одна дорогоцінна одиниця інформації використана. В народі про це кажуть: «Не забивай голову дурницями». Розум має бути вільним.

Не існує надзвичайних людей

Знання — це ще не все; їх треба вміти використати. І постійно виникає відчуття, що деякі люди мають талант це робити, чи не так? Але ж природжений рівень інтелекту різних людей не відрізняється сильно. А з деякими людьми навіть говорити складно — можна бути впевненим, що співрозмовник уже «все знає» і «на все у нього є відповідь». Як же їм вдається пробиватися до самих вершин? На мою думку, відповідь проста: девіз таких людей «Ніколи не досить». Існує теорія чотириступеневої моделі успіху:

  1. Постановка мети
  2. Суб’єкт робить що-небудь для втілення мети
  3. Аналіз зробленого
  4. Коригування своєї діяльності у відповідності із 3-ім ступенем

Більшість людей задовольняються тільки першими 2-3-ома, а то й лише 1-им ступенем. Отримавши який-небудь результат, що дозволяє далі не працювати, такі люди зупиняються. Вони хочуть комфорту. Іншим ніколи не досить. Якщо вони послідовно будуть виконувати чотириступеневу модель успіху і мати бажання, то мають неодмінно досягти успіху. Мають, але строгість вище викладеного порушує теорія Хаосу. Відомий сучасний філософ Нассім Талеб пояснює це на прикладі російської рулетки. У пістолет заряджають 5 холостих патронів і 1 бойовий. Гравець стріляє собі в рот і… залишається живий або помирає на місці. Зауважте, гравець і в тому, і в іншому випадках здійснює однакову дію — натиснення на курок. Але результат виходить різним. Тому не можна сказати, що правильний алгоритм дій неодмінно призводить до хорошого результату. Він тільки із певною імовірністю призводить до хорошого результату.

Не існує особливих речей

Теорії теоріями, а об’єктивна реальність накладає свої обмеження на прагнення людини зробити що-небудь. Для практично будь-якої діяльності потрібні речі. Люди співвідносять свої бажання зі своїми можливостями. Часто буває так, що не знаходиться достатньо «капіталу», щоб втілити омріяний проект і доводиться відмовитись від нього. Тоді події можуть розвиватися за одним із двох сценаріїв. Або суб’єкт гостро переживає невдачу і не робить нічого, замкнувшись у власних мріях і виправданнях. Або він вибирає щось по своїх силах і з великою ймовірністю досягає успіху. Б. Ґейтс каже: «Смажити бюргери в МакДоналдсі не нижче твоєї гідності.» Після вдало виконаного проекту «капітал» зазвичай збільшується (як в іграх жанру «стратегія») і може бути уже достатнім, щоб повернутись до втілення старих мрій. Адже — ніколи не досить!

Робити щось значне можна завжди, навіть, у дуже несприятливих умовах. От наприклад, Тарас Шевченко, перебуваючи в ув’язненні, зміг все-таки написати кілька творів.


Секретів не існує, кожен може більше. Треба тільки цінити своє життя дорожче.

4 коментарів
категорії: Філософія
теги: , ,

Схожі записи

Коментарі:

  1. bezlik пише:
    26–04–2009 1:36

    А я вирішив не погодитися.
    Секретів не існує, уся інформація відкрита. Тут все вірно. Але інформації забагато. Зайшов нещодавно в книжкову крамницю, там більше сотні книжок з психології і від 98% їх жодної користі. Навіть узявши в руки нормальну ви заплутаєтеся в термінології.
    Книжки з секретами успіху приносять успіх лише їх авторам, чиста правда.
    Дійсно хороші знання не можуть не поширюватись. Ось тут я з вами не погоджуся настільки кардинально, наскільки це мені дозволить моя кардинальність. Ви гадаєте в Північній Кореї дуже розповсюджена ідея демократії? Триста років тому ніхто не сумнівався в існуванні Бога, сьогодні наука почала домінувати над церквою і всевишній став потроху зникати. Хто тут правий? Вірна відповідь лише ж одна: або він є або його немає.
    В Радянському Союзі генетика і кібернетика були лженауками, натомість корів годували маслом для підвищення жирності молока. Гадаєте сьогодні такого не існує? Повно, але про це стане достеменно відомо років за 50. Глобальне потепління, курячий грип, щеплення.
    Ми сприймаємо лише те чого нас вчать перевірені джерела, таке-собі довірене коло. Людина не здатна прийняти ті знання до яких не є готовою. Коли до вас приходить сектант і каже “записуйся до нас у секту і ти врятуєшся”, ви станете йому вірити? (щоправда в окремих випадках все ж повірите і перепишете на нього квартиру, але то інша справа).
    Середньостатистична людина навіть вегетаріанство вважає дивакуватістю, хоча такий спосіб життя значно корисніший, ніж вживання ковбаси, виготовленої з пластику і подрібненого м’яса забитих електрошокером свиней.
    Гадаю не одразу, але ви повірите, якщо завтра у випуску новин скажуть про науково доведений факт існування астрального тіла або розкопки Атлантиди. Чи станете ви зараз про це читати допоки не побачите репортаж по телебаченню – дуже сумніваюся.
    Надзвичайні люди існують. Кожна людина надзвичайна і унікальна, лише багато хто про це забуває, забагато прислухається до “мудрих” порад оточуючих, намагається копіювати чужий успіх замість того, щоб знайти свій власний.
    Вибачте, що так багато і не зовсім по темі.

  2. chugylo пише:
    26–04–2009 17:27

    Хм… в умовах вільного поширення знань кращі інновації «спливають» і стають стандартом для всього суспільства або для кола професіоналів. Але якщо в основі суспільства не лежать демократичні свободи, то для «спливання» виникають перешкоди. Північна Корея, здається, дуже хороший приклад. Саме тому я проти всякої цензури. Якщо хтось прочитає «Майн Кампф», то побачить недоліки ідеології нацизму і не стане нацистом. Але якщо «Майн Кампф» заборонять, то:

    Виникне «демонізація» всього пов’язаного із нацизмом, Гітлером і Третім Рейхом. Так само як у ті часи «демонізували» комунізм і іудаїзм. Чим тоді такі методи кращі за нацистську пропаганду?
    Окремі особи, які не задоволені існуючим суспільним ладом, можуть відчути симпатію до ідеології нацизму, яка так само не має місця у суспільстві. При цьому такі люди не будуть мати доступу у повній мірі до першоджерел, а вірити у міфи, які рано чи пізно утворяться у їхньому середовищі.

    Тільки утилітарна інформація може бути знищена. Наприклад, спам чи фіскальні чеки за давно використані товари.

    Кожен може перевірити інформацію, яку йому надають. Трохи часу, терпіння і вуаля. Але не всі згодні витрачати свій час. Мета цієї статті була дати поради по лайфхаку, а не показати, як робить більшість.

    Кожна людина надзвичайна і унікальна = Не існує надзвичайних людей.

  3. Feuille пише:
    27–04–2009 9:00

    Ми живемо у світі, де інформація має найвищу цінність. Купуючи її, більшість з нас не усвідомлює справжню ціну інформації через брак фільтрів. В основу цього закладено надто багато психологічних механізмів, щоб відразу можна було швидко розібратися. Успіх залежить від людини, від її уподобань і зусиль, яких вона докладає задля досягнення успіху. А книжки, то таке…Якщо нема, куди витратити свій час і гроші на їх купівлю, то можна і побавитись.

    До речі, в Google 20% часу, за умовами контракту, співробітники витрачають не на байдикування, а на реалізацію власних проектів і на розвиток своїх творчих здібностей.

  4. Figurist пише:
    12–08–2009 11:12

    Все правильно. Абсолютно.

Написати коментар